Ухвала суду № 56603025, 21.03.2016, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2894/15-а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Пришляк З.В.

з участю представника заявника ОСОБА_1

представника ПФ ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_3 про винесення додаткової постанови,-

в с т а н о в и в:

15.02.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткової постанови у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, з участю третіх осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобовязання до вчинення дій.

Покликається на те, що постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 12.10.2015 року визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо стягнення з щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2014 року по жовтень 2015 року включно та стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 24100,74 гри., які були неправомірно стягнуто з останнього за період з липня 2014 року по жовтень 2015 року.

Відповідно до позовних вимог, які містились у позовній заяві і які були предметом розгляду у суді, була позовна вимога щодо визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова стосовно стягнення з щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2014 року.Окрім того,на а.с.78 знаходиться заява позивача про збільшення позовних вимог щодо заборони відповідачу в подальшому здійснювати нарахування та стягнення з його довічного грошового утримання будь-яких податків та зборів,окрім військовго збору.

Суд хоча і вказав, що задовільняє позовні вимоги повністю, в той же час визнав дії відповідача неправомірними тільки на період до жовтня 2015 року. Тобто позовна вимога про визнання дій неправомірними, починаючи з липня 2014 року і без обмеження у часі у судовому рішенні відображення не знайшла, хоча стосовно цього факту сторонами подавались докази і давались пояснення. Отже позивач у суді стверджував і надавав докази, а відповідач заперечував обставини неправомірності стягнення з щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб не до жовтня 2015 року, а взагалі без обмеження у часі.

Таким чином, вважає, що судом була розглянута у повному обсязі позовна вимога ОСОБА_3П щодо визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова стосовно стягнення з щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2014 року, без обмеження дії таких неправомірних дій у часі, однак у рішенні цей факт відображений не був, що змушує звернутись до суду з даною заявою про ухвалення додаткової постанови.

В судове засідання заявник ОСОБА_3 не зявився, довіривши представлення своїх інтересів представнику ОСОБА_1

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 заяву ОСОБА_3 про винесення додаткової постанови підтримав та просив таку задовольнити.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти заяви, подала письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткової постанови.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали заяви, матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_3 про винесення додаткової постанови слід відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, з участю третіх осіб - ДПІ у Шевченківському районі у м. Львові Головного управління ДФС у Львівській області, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському району м. Львова про визнання дій неправомірними та зобовязання до вчинення дій задоволено повністю. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо стягнення з щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2014 року по жовтень 2015 року включно. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова в користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 24 100,74 грн. (двадцять чотири тисячі сто грн. 74 коп.), які були неправомірно стягнуто з останнього за період з липня 2014 року по жовтень 2015 р., а саме нарахованого податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2014 року по жовтень 2015 року включно.

Згідно ч. 1 ст. 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи зі змісту вище наведеної статті вбачається, що суд не може змінити резолютивну частину постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до вимог статтей 2, 6 Кодексу України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Не може братися судом до уваги і вимога позивача щодо зобовязання відповідача вчинення дій у майбутньому (а.с. 78), оскільки, як вже зазначалося вище, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Тобто, в даний час, розглядається позовна вимога за період спірних правовідносин, а не дії чи бездіяльність, які можуть бути вчинені в майбутньому.

Виходячи із змісту ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи Отже, зобовязання, встановлені в резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватися на майбутнє. Зазначена позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 17.03. 2009 у спразі №21-1978во08 щодо відмови в частині задоволення позову щодо подальшого проведення перерахунку пенсії у разі встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Відповідна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 16.10.2008 у справі №к-4109/08.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_3 про винесення додаткової постанови із зазначенням в резолютивній частині судового рішення , а саме "змінити п.1 резолютивної частини постанови (без визначення часу за який слід проводити стягнення грошових коштів) слід відмовити.

Керуючись ст. 168 ч.4 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_3 слід відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова протягом 5 днів з часу проголошення постанови.

Суддя: ОСОБА_4