Рішення № 56602122, 15.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №320/1897/14

Провадження №22ц/778/27/16 Головуючий у 1 інстанції: Бахаєв І.М..

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді: Каракуші К.В.,

суддів: Стрелець Л.Г.,

Гончар М.С.

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного підприємства «Шлях-2002», ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовертикаль», ОСОБА_7. треті особи Центр надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Мелітополь, Мелітопольського, Якимівського, Приазовського та Веселівського районів УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, Центр № 2 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Запоріжжя ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно, визнання недійсним договорів про відчуження спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно. В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги, остаточно звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП «Шлях-2002», ОСОБА_6, ТОВ «Автовертикаль», про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно, визнання недійсними договорів про відчуження спільного майна подружжя.

Позов обґрунтувала тим, що вона з відповідачем ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 2008 року, шлюбні відносини фактично припинені з 01 січня 2014 року та шлюб розірвано судовим рішенням 17 лютого 2014 року. Під час шлюбу ними придбано майна на загальну суму 137726 грн. 50 коп. також ними було придбано 3 транспортних засобів на загальну суму 160000 грн. Згодом вона дізналася, що відповідач 13 серпня 2013 року видав на ім'я ОСОБА_8 довіреність на право розпоряджатися автомобілем CHEVROLET LACETTI NF 486, реєстраційний номер НОМЕР_1. Згодом без її згоди та під час дії арешту винесеного судом по цій справі відповідач ОСОБА_4 25 червня 2014 року через торгівельну організацію ТОВ «Шлях-2002» продав вказаний автомобіль ОСОБА_5 Також відповідачем 11 березня 2014 року без її відома через торгівельну організацію ТОВ «Автовертикаль» автомобіль ВАЗ 21120, державний номер НОМЕР_7 було продано ОСОБА_6

Посилаючись на вказані обставини, просила суд:

- визнати недійсним договір комісії № 25/6/4 від 25 червня 2014 року, укладеного між ПП «Шлях-2002» та ОСОБА_8 , який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13 серпня 2013 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 25-6-4 від 25 червня 2014 року, укладеного між ПП «Шлях-2002» та ОСОБА_5 , на підставі якого був проданий автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, транзитний номер НОМЕР_10, № кузова (рами) НОМЕР_9, № двигуна НОМЕР_8 та скасувати державну реєстрацію права власності на цей автомобіль, здійснену ВРЕР № 1 м. Запоріжжя за ОСОБА_5 на підставі поданої ним заяви № 42279548 від 25 червня 2014 року та довідки рахунку № ВІА622669 від 25 червня 2014 року;

- визнати недійсним договір комісії від 11 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Автовертикаль»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля від 11 березня 2014 року, укладеного між ТОВ «Автовертикаль» та ОСОБА_6, на підставі якого було продано автомобіль ВАЗ модель 21120, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, № двигуна НОМЕР_11, шасі (рама, кузов) НОМЕР_12 та скасувати державну реєстрацію права власності на цей автомобіль, здійснену Мелітопольським ВРЕР Запорізької області за ОСОБА_6 на підставі поданої ним заяви № 36771865 від 14.03.2014 року та довідки-рахунку № ВІА357135 від 11 березня 2014 року.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на автомобіль марки CHEVROLET LACETTI NF 486, реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 80 100 грн. та витребувати його з володіння ОСОБА_5 на її користь. Виділити їй у власність наступне майно:

- мопед «Джиллі» вартістю 6 000 грн.,

- велосипед «Азимут» вартістю 1000 грн.,

- вібромассажер вартістю 1950 грн.,

- бігову доріжку вартістю 7000 грн.,

- сейф вартістю 2000 грн.,

- комплект шкіряної меблі «Імператор» вартістю 21850 грн.,

- прихожу (натуральне дерево бук) вартістю 4200 грн.,

- гарнітур «Сніжна королівна» вартістю 11900 грн.,

- кондиціонер LG вартістю 1000 грн.,

- посудомийна машина Boch вартістю 2000 грн.,

- пральна машинка LG 8049 вартістю 2000 грн.,

- морозильні камери 2 шт. вартістю 5 000 грн.,

- шафа купе(3,5*2,0)вартістю 6500 грн.,

- хлібопіч PHILIPS вартістю 1798.50 грн.,

- комп'ютерний стіл вартістю 1 000 грн.,

- комп'ютер (системний блок та монітор) марки Asus вартістю 1 000 грн. Витребувавши це майно з володіння ОСОБА_4 на її користь.

Виділити у власність ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ 21120 держ. номер НОМЕР_4 вартістю 80 100 грн., витребувавши його з володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4., та виділити у власність ОСОБА_4 автомобіль НОМЕР_5 вартістю 40 000 грн. Також у власність ОСОБА_4 виділити наступне майно:

- телевізор JVS модель AV - 1415 EE вартістю 2300 грн.,

- кухонні меблі вартістю 7600 грн.,

- м'який куток та кухонний стіл вартістю 2700 грн., комплект плетеної меблі (1 стіл та 4 крісла) вартістю 3650 грн.,

- водонагрівач Арістон SG 100 вартістю 2100 грн.,

- холодильник NORD Standard вартістю 1630 грн.,

- пилосос Rowenta вартістю 1045 грн.,

- магнітолу LG модель LPC - LM 535 X вартістю 503 грн.,

- LED телевізор Samsung вартістю 6 000 грн.,

- холодильну вітрину - 4000 грн.,

- побутові холодильники 2шт. вартістю 8 000 грн., залишивши це майно у володінні ОСОБА_4. Стягнути з ОСОБА_4 на її користь різницю у вартості виділеного майна у сумі 3 329, 50 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на її користь 1/2 частину грошових коштів, отриманих ним від продажу торгівельного кіоску, розташованого на ринку в районі Нового Мелітополя по вул. Куйбишева та який перебував у спільній сумісній власності подружжя, у сумі 40 000 грн.

ОСОБА_4 не погоджуючись із вказаним позовом, подав зустрічний, який в процесі розгляду справи уточнював. В позові просив поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши йому:

- водонагрівач Garanterm, вартістю 1000 грн,

- пральну машину Gorenje , вартістю 2400 грн,

- холодильник NORD Standart, вартістю 500 грн,

- телевізор Samsung, вартістю 500 грн,

- кондиціонер LG, вартістю 1000 грн,

- сейф для зброї, вартістю 1000 грн,

- холодильну вітрину, вартістю 1200 грн,

- морозильні камери 2 шт. вартістю 1250 грн кожна,

- кухонні меблі, вартістю 6000 грн,

- спальний гарнітур «Сніжна королівна», вартістю 11900 грн.

Відповідачу виділити наступне майно:

- вібромасажер вартістю 1000 грн,

- прихожа (природне дерево, бук), вартістю 4200 грн,

- шафа-купе, вартістю 6500 грн,

- кухонні меблі, вартістю 7600 грн,

- м'який куток та кухонний стіл, вартістю 2700 грн,

- комплект плетеної меблі (стіл та 4 крісла), вартістю 3650 грн,

- комплект шкіряної меблі «Імператор», вартістю 21850 грн.

Поділити автомобіль Таврія, д/з НОМЕР_13, визнавши право власності по 1/2 частці за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію до рівності часток в спільному майні в розмірі 9 750 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2015 року позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволені частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності та виділено ОСОБА_3 наступне майно:

- прихожу (природне дерево бук) вартістю 4200 грн,

- шафу купе (3,5х2,0) вартістю 6500 грн,

- комплект плетеної меблі (1 стіл та 4 крісла) вартістю 3650 грн,

- спальний гарнітур «Сніжна королівна» вартістю 11900 грн,

- комплект шкіряної меблі «Імператор» вартістю 21850 грн,

- вібромасажер вартістю 1950 грн,

- пральну машину Gorenje , вартістю 2400 грн,

- морозильну камеру вартістю 2 500 грн,

- комп'ютерний стіл вартістю 1 000 грн, а всього на суму 55 950 грн.

Витребувано вібромассажер вартістю 1950 грн з володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності та виділено ОСОБА_4 наступне майно:

- водонагрівач Garanterm, вартістю 1000 грн,

- телевізор Samsung, вартістю 500 грн,

- сейф вартістю 2000 грн,

- кондиціонер LG вартістю 1000 грн,

- морозильну камеру вартістю 2 500 грн,

- кухонні меблі вартістю 7600 грн,

- м'який куток та кухонний стіл вартістю 2700 грн,

- холодильник NORD Standard вартістю 1630 грн,

- холодильну вітрину, вартістю 4000 грн, а всього на суму 19 430 грн.

Поділено автомобіль НОМЕР_6, визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині вказаного автомобіля.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 різницю у вартості виділеного майна у сумі 18 260 грн.

У задоволені решти вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_5 повторно в судове засідання апеляційного суду не з'явився. Судові повістки, які йому направлялися апеляційним судом за останньою відомою адресою - АДРЕСА_1 поверталися до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання". Заяву про зміну місця проживання або місцезнаходження відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не п роживає або не знаходиться.

Треті особи - Центр надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Мелітополь, Мелітопольського, Якимівського, Приазовського та Веселівського районів УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області та Центр № 2 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Запоріжжя ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, своїх представників до суду не направили.

Згідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неявка відповідача ОСОБА_5 та представників третіх осіб у відповідності до приписів ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 1998 року (т.1, а.с.15). Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2014 року шлюб між сторонами розірвано (т.2, а.с.167). Фактичні шлюбні відносини припинені у січні 2014 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с. 14), який залишився проживати разом із позивачем ОСОБА_3

Судом встановлено, що під час шлюбу сторони придбали у власність наступні автомобілі: у 2002 році - ЗАЗ 1102, д/з НОМЕР_13; у липні 2008 року - ВАЗ 2120, д/з НОМЕР_3; у грудні 2012 року - CHEVROLET LACETTI NF 486 д/з НОМЕР_1.

Також подружжям в період шлюбу за сумісні кошти було придбано меблі та побутова техніка на загальну суму 78880 грн, а саме: прихожа (натуральне дерево бук) вартістю 4200 грн, шафа купе(3,5х2,0) вартістю 6500 грн, кухонні меблі вартістю 7600 грн, м'який куток та кухонний стіл вартістю 2700 грн, комплект плетеної меблі (1 стіл та 4 крісла) вартістю 3650 грн, спальний гарнітур «Сніжна королівна» вартістю 11900 грн, комплект шкіряної меблі «Імператор» вартістю 21850 грн, холодильник NORD Standard вартістю 1630 грн, кондиціонер LG вартістю 1000 грн, вібромассажер вартістю 1950 грн, сейф вартістю 2000 грн, холодильна вітрина вартістю 4000 грн, морозильні камери 2 штуки вартістю 2 500 грн кожна, комп'ютерний стіл вартістю 1000 грн, водонагрівач Garanterm, вартістю 1000 грн, пральну машину Gorenje, вартістю 2400 грн, телевізор Samsung, вартістю 500 грн.

Суд обґрунтовано із наведенням мотивів не встановив наявності певного майна, тому не включив його у загальний обсяг майна що підлягає поділу, а саме: телевізора JVS модель AV - 1415 EE, водонагрівача Арістон SG 100, пральної машинки LG, пилососу Rowenta, магнітолу LG модель LPC - LM 535 X, LED телевізора Samsung, хлібопічку PHILIPS, посудомийну машину Boch вартістю, кондиціонеру LG, тренажеру бігова доріжка, побутових холодильників в кількості 2 штук, комп'ютеру (монітор і системний блок марки Asus), торгівельного кіоску на ринку в районі Нового Мелітополя по вул. Куйбишева. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги численні квитанції, надані позивачем на підтвердження придбання зазначеної побутової техніки не спростовують висновку суду про відсутність правових підстав для включення цього майна до спільного майна, оскільки самі по собі квитанції без зазначення прізвища покупця не може слугувати беззаперечним доказом придбання цього майна певною особою. Не містять матеріали справи будь-яких доказів на підтвердження придбання торгівельного кіоску подружжям, компенсацію вартості за продаж якого просила позивач за первісним позовом.

Суд першої інстанції, з урахуванням інтересів сторін, виділив у власність позивача ОСОБА_3 з сумісно придбаного майна подружжя: прихожу (природне дерево бук) вартістю 4200 грн, шафу купе (3,5х2,0) вартістю 6500 грн, комплект плетеної меблі (1 стіл та 4 крісла) вартістю 3650 гривень, спальний гарнітур «Сніжна королівна» вартістю 11900 грн, комплект шкіряної меблі «Імператор» вартістю 21850 грн, вібромасажер вартістю 1950 грн, пральну машину Gorenje , вартістю 2400 грн, морозильну камеру вартістю 2 500 грн, комп'ютерний стіл вартістю 1 000 грн, а всього на суму 55 950 грн. Відповідачу ОСОБА_4 - водонагрівач Garanterm, вартістю 1000 грн, телевізор Samsung, вартістю 500 грн, сейф вартістю 2000 грн, кондиціонер LG вартістю 1000 грн, морозильну камеру вартістю 2 500 грн, кухонні меблі вартістю 7600 грн, м'який куток та кухонний стіл вартістю 2700 грн, холодильник NORD Standard вартістю 1630 грн, холодильну вітрину, вартістю 4000 грн, а всього на суму 19 430 грн. Судом першої інстанції у зв'язку із тим, що вартість поділеного між сторонами майна є нерівноцінним, стягнуто грошову компенсацію з позивача за первісним позовом на користь відповідача у розмірі 18 260 гривень.

Судом встановлено і не спростовано ОСОБА_3 що придбані під час шлюбу 18 серпня 2011 року меблі, а саме: прихожа (натуральне дерево бук), шафа купе(3,5х2,0, кухонні меблі, м'який куток та кухонний стіл, комплект плетеної меблі (1 стіл та 4 крісла), спальний гарнітур «Сніжна королівна», комплект шкіряної меблі «Імператор» перебувають у користуванні позивача ОСОБА_3 з часу їх придбання і до часу припинення шлюбних відносин і тому перелічені меблі виділені останній. Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Посилання ОСОБА_3 про не включення до майна, що підлягає поділу, та виділення ій у власність мопеду «Джиллі» є безпідставними. Судом першої інстанції правомірно у відповідності до вимог ст.174 СК України мопед не включено до спільної сумісної власності колишнього подружжя, оскільки власником цього мопеду визнано сина сторін у справі - ОСОБА_10

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо поділу автомобіля ЗАЗ 1102 д/з НОМЕР_13 шляхом визнання права власності по 1/2 частці на вказаний автомобіль за ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Основними доводами апеляційної скарги є незгода позивача ОСОБА_3 з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні її вимог про визнання недійсними з підстав відсутності її згоди як дружини на укладання договорів комісії та купівлі-продажу автомобілів ВАЗ 21120, д/з НОМЕР_3 та CHEVROLET LACETTI NF 486 д/з НОМЕР_1, витребування їх у покупців та включення цих автомобілів до загального обсягу майна, що підлягає поділу та виділення в натурі позивачу за первісним позовом CHEVROLET LACETTI NF 486 д/з НОМЕР_1, а відповідачу відповідно ВАЗ 21120, д/з НОМЕР_3.

Позовні вимоги щодо визнання договору комісії, укладеного 11 березня 2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Автовертикаль»та договору комісії № 25/6/4, укладеного 25 червня 2014 року між ПП «Шлях-2002» та ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_4 є необгрнутованими з таких підстав.

Згідно із ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Отже, предметом оспорюваних договорів комісії є повноваження на продаж автомобілів та оформлення відповідних довідок-рахунків, а тому вимоги позивача в частині визнання недійсними договорів комісії є помилковим, оскільки зазначені договори не є договорами про відчуження майна і не потребують згоди іншого з подружжя.

Колегія суддів вважає обґрунтованою та справедливою відмову суду у задоволенні позову в частині визнання недійсним правочину щодо відчуження автомобіля ВАЗ 21120, 2001 року випуску, д/з НОМЕР_3 виходячи з наступного.

Оскільки судом встановлено факт отримання ОСОБА_4 31 березня 2009 року від ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 5000 доларів США, що дорівнює вартості спірного автомобіль ВАЗ 21120, тобто під час шлюбу і проживання сторін однієї сім'єю і вказані кошти були використані в інтересах сім'ї, суд обґрунтовано відмовив у визнанні недійсним правочину з відчуження ОСОБА_4 через комісіонера ТОВ «Автовертикаль» ОСОБА_6 автомобілю ВАЗ 2120, 2001 року випуску, д/з НОМЕР_3.

Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Таким чином, відсутність письмової згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦК України та ч.2 ст.65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів.

Між тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля № 25-6-4 від 25 червня 2014 року, за яким комісіонер ПП «Шлях-2002» в інтересах ОСОБА_4 в особі повіреного останнім ОСОБА_8 продав автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486 д/з НОМЕР_1 ОСОБА_5

Відмовляючи у задоволенні цих вимог суд першої інстанції виходив з того, що вказаний автомобіль було продано фактично на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13 серпня 2013 року на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_11 (т.1, а.с.197).

Згідно зі ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ст. 237 ЦК України).

Відповідно до ст. 244 ЦК України на підставі довіреності здійснюється представництво. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно зі ст. ст. 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності.

Посилаючись на те, що після укладення довіреності вказаний автомобіль уже фактично не належав ОСОБА_4, та вважаючи, що вказаний автомобіль не має відношення до спільної сумісної власності на момент його реалізації, суд на порушення ст. ст. 213-215 ЦПК України не врахував загальні підстави переходу права власності, не звернув уваги, що за договором доручення повірені не стають власниками майна, яке їм довірене, а лише, з урахуванням умов наявної у матеріалах справи довіреності, останні мають право на його розпорядження від імені довірителя.

Судом встановлено, що автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486 д/з НОМЕР_1 було придбано під час шлюбу сторін на ім'я ОСОБА_4 26 грудня 2012 року.

13 серпня 2013 року ОСОБА_4 видав на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_11 довіреність на право розпорядження вказаним автомобілем (т.1, а.с.197).

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано (т.2, а.с.167).

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 березня 2014 року задоволена заява ОСОБА_3 про забезпечення позову про поділ майна подружжя та накладено арешт, в тому числі, на автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486 (т.1, а.с.36).

25 червня 2014 року ОСОБА_8, діючи як повірений в інтересах довірителя ОСОБА_4 уклав договір комісії, за умовами якої ТОВ «Шлях -2002» зобов'язався здійснити продаж вказаного автомобіля (т.1, а.с.200). Цього ж дня комісіонером ТОВ «Шлях -2002», який діяв в інтересах ОСОБА_4 в особі повіреного ОСОБА_8, було укладено договір купівлі-продажу автомобіля CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, № кузова (рами) НОМЕР_9, № двигуна НОМЕР_8 на користь ОСОБА_5 за ціною 80100 грн.(т.1, а.с.205). На підставі вказаного договору купівлі-продажу складено відповідну довідку рахунок ВІС 622669 від 25 червня 2014 року (т.1, а.с.165), на підставі якої здійснено державну реєстрацію вказаного автомобіля за ОСОБА_5 (т.1, а.с.163).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити вказаному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном регламентується ст.ст. 63, 65 СК України.

Згідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у якому роз'яснено, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Приписами ст.369 ЦК України передбачено, що розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

За приписами ч.7 ст.319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена.

Приписами ст.14 ЦПК України передбачена обов'язковість виконання судових рішень.

Згідно до приписів ч.1 ст.208 ЦПК України судові рішення викладаються, в тому числі, у формі ухвали.

Встановлено, що оспорюваний правочин по відчудженню автомобіля CHEVROLET LACETTI NF 486 було укладено після розірвання шлюбу між сторонами, письмової згоди колишньої дружини, як співвласника цього майна отримано не було. До того ж, вказаний правочин було вчинено під час дії судового рішення у формі ухвали про накладення арешту на вказаний автомобіль.

Отже, колегія суддів вважає, що договір купівлі-продажу від 25 червня 2014 року, що укладений комісіонером ТОВ «Шлях -2002», який діяв в інтересах ОСОБА_4 в особі повіреного ОСОБА_8 по відчуженню автомобіля CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, № кузова (рами) НОМЕР_9, № двигуна НОМЕР_8, ОСОБА_5 та відповідна довідка рахунок ВІС 622669 від 25 червня 2014 року підлягають визнанню недійсними, як правочин зміст якого суперечить вимогам ст.369 ЦК України та ст.14 ЦПК України, оскільки його укладено попре вжиті судом заходи з арешту цього майна та без письмової згоди співвласника.

Статтею 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 8 -10 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Оскільки ОСОБА_4 продав автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486, який є спільною сумісною власністю подружжя, всупереч судовому арешту та без згоди ОСОБА_3 як співвласника цього майна, колегія суддів вважає, що захист порушеного права позивача можливий за правилами реституції в обраний позивачем спосіб, у тому числі шляхом скасування державної реєстрації автомобіля, яку здійснено на підставі недійсного правочину.

У свою чергу друга сторона недійсного правочину не позбавлена можливості пред'явити відповідний позов про застосування наслідків такого правочину (повернення коштів).

Вимоги позивача про те, що автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486 в порядку поділу майна подружжя необхідно виділити їй у власність не підлягають задоволенню, оскільки вартість вказаного автомобіля майже дорівнює вартості загального обсягу спільного майна, що була розподілена судом першої інстанції з урахуванням інтересів сторін, спірний автомобіль є неподільною річчю, позивачем не внесено на депозитний рахунок банку відповідної грошової суми, тому колегія суддів вважає що вказаний автомобіль підлягає поділу шляхом визначення правового режиму у вигляді спільної часткової власності та визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/2 ідеальній частині вказаного автомобіля за кожним.

Таким чином, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля № 25-6-4 від 25 червня 2014 року, за яким комісіонер ПП «Шлях-2002» в інтересах ОСОБА_4 в особі повіреного ОСОБА_8 продав автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486 д/з НОМЕР_1 ОСОБА_5 та застосування наслідків недійсності правочину передбачених ст.216 ЦК України та включення вказаного автомобіля до майна, що підлягає поділу між сторонами у відповідності до п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню та ухвалення у цій частині нового рішення, яким зазначені вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: визнанню недійсними правочину № 25-6-4 від 25 червня 2014 року, укладеного комісіонером ТОВ «Шлях -2002», який діяв в інтересах ОСОБА_4 в особі повіреного ОСОБА_8 та відповідну довідку рахунок, на підставі якої було відчужено автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, ОСОБА_5 В порядку ст.216 ЦК України повернути вказаний автомобіль у власність ОСОБА_4 та в порядку поділу майна подружжя визнати право власності на вказаний автомобіль по 1/2 частині за ОСОБА_4 та ОСОБА_3

В решті рішення відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи, тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2015 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу автомобіля № 25-6-4 від 25 червня 2014 року, укладеного між ПП «Шлях-2002» та ОСОБА_5, та включення автомобіля до майна що підлягає поділу, скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту.

Визнати недійсними договір купівлі-продажу автомобіля № 25-6-4 від 25 червня 2014 року, укладеного між ПП «Шлях-2002» та ОСОБА_5 та довідку рахунок № ВІА622669 від 25 червня 2014 року на підставі якої було відчужено автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, транзитний номер НОМЕР_10, № кузова (рами) НОМЕР_9, № двигуна НОМЕР_8. Скасувати державну реєстрацію права власності на цей автомобіль, здійснену ВРЕР № 1 м. Запоріжжя за ОСОБА_5 .

Повернути автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, транзитний номер НОМЕР_10, № кузова (рами) НОМЕР_9, № двигуна НОМЕР_8 у власність ОСОБА_4.

В порядку поділу майна подружжя визнати право власності на автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, транзитний номер НОМЕР_10, № кузова (рами) НОМЕР_9, № двигуна НОМЕР_8 по 1/2 частині за ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: