Ухвала суду № 56602112, 03.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 316/837/14 Головуючий у 1 інстанції: Курач І.В.

№ провадження 22-ц/778/823/16 Суддя-доповідач: Савченко О.В

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„03" березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3 про захист прав споживачів, визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору, договору іпотеки та поруки недійсними.

У позові зазначала, що 25.12.2007 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір № CNL-206/011/2007.

Зазначений договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонований банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб.

Згідно умов договору їй надані кредитні кошти у розмірі 34 000 Швейцарських франків, а фактично вона отримала 30 000 доларів США, строком погашення до 25.12.21017 року, зі сплатою 11,31 % річних за користування кредитними коштами та плаваючою відсотковою ставкою, значення якої невідомо.

Також між нею та відповідачем був укладений договір іпотеки від 25.12.2007 року.

Вказані договори вважає недійсними з декількох обставин.

Так, всупереч умовам договору поточний рахунок позичальника не відкривався, для повернення суми кредиту відповідачем використовується рахунок НОМЕР_1, який взагалі не являється рахунком клієнта, договір на обслуговування цього рахунку між нею та відповідачем не укладалось, вказаний рахунок не є рахунком клієнта.

Отже істотна умова договору (порядок видачі та погашення кредиту) - не відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України;

Крім того, відповідачем порушено Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки кредитний договір нею було підписано під впливом обману з боку банку, сторонами не узгоджено всіх істотних умов договору, бо узгоджені у договорі розміри відсоткової ставки за кредитом не відповідають фактично встановленим.

Також перед укладанням договору відповідач не повідомив її про валютні ризики та із методикою, яка використовується банком для визначення валютного курсу, нормативними документами з цього приводу.

Вважає, що відповідач свідомо не надав їй повну необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість дійсно компетентного вибору.

07.04.2014 року вона звернулась з листом-замовленням до незалежного аудитора, яким проведено аудиторський висновок та розраховано реальну процентну ставку.

Відповідно до висновку аудитора від 07.04.2014 року, реальна процентна ставка за даними, що містяться у додатку №1 до кредитного договору та договору, складає 15,03 %.

Крім того, у цьому додатку №1 відсутня інформація про абсолютне значення подорожчання кредиту та реальна процентна ставка в порушення постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 року, у той час, як у договорі зазначено процент у розмірі 11,31% річних.

Під час укладення договору вона не могла знати реальну процентну ставку.

Посилаючись на те, що волевиявлення учасників спірного кредитного договору не відповідало їх реальній волі, зокрема, її волі, бо на умовах сплати реальної відсоткової ставки, що у дійсності складає 15,03% та, у свою чергу, тягнене за собою дорожчання кредиту на 24111,58 Швейцарських франків, у разі володіння такою інформацією з умовами договору вона б не погодилася, просила суд визнати недійсним з моменту укладання кредитний договір від 25.12.2007 року № CNL-206/011/2007, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк», договір іпотеки від 25.12.2007 року № ВКС 8151026, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк», що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, та договір поруки, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк».

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 22 травня 2014 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 05 серпня 2014 року по справі призначено судово-економічну експертизу.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 грудня 2015 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки, суд послався на його безпідставність та недоведеність вимог.

Висновки суду погоджуються з фактичними обставинами справи, відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 25.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CNL-206/011/2007, за умовами якого позивачу були надані кредитні кошти у розмірі 34 000 Швейцарських франків, строком до 25.12.2017 року. Відсотки за кредит позивач повинна була сплачувати банку за плаваючою процентною ставкою, яка складається з фіксованої ставки 10,99 % та FIDR, тобто процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. При цьому, в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів Банку, ставка FIDR може змінюватись банком (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку, передбаченому кредитним договором. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті Банку, а також в приміщенні Банку (як в головному офісі, так і в інших установах Банку) на інформаційних стендах( т.1, а.с.8-12).

Пункт 4 розділу 1 договору передбачено, що сума кредиту та нарахованих процентів щомісяця погашається ануїтетними платежами, а згідно п.1.5.1 частини 2 договору, повернення кредиту здійснюється позичальником у розмірі і строки, визначені у графіку платежів.

Згідно п.1.7.2 додаткового договору від 25.12.2007 року, сторони домовились, що видача кредиту здійснюється згідно з кредитною заявкою, шляхом перерахування всієї суми кредиту, зменшену на утриману комісію банку на поточний рахунок позичальника. Для подальшого отримання кредиту готівкою позичальнику необхідно конвертувати отриману суму кредиту в іншу валюту 1-ї групи класифікатора(долари США чи Євро), чи продати отриману суму кредиту за національну валюту (Українська гривня) на Міжбанківському валютному ринку України.

Позичальник вважається таким, що отримав кредит, після зарахування банком кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.

26.11.2009 року між ЗАТ „ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір, згідно якого фіксована процентна ставка визначена 11,31%.

Додаткові угоди до вказаного договору укладалися також 02.02.2009 року, 28.03.2011 року, 26.02.2014 року і відповідно до них сторони змінювали розмір фіксованої процентної ставки, підписали графік платежів у новій редакції від 26.02.2014 року(т.2,а.с.124-153).

В порядку забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором на підставі договору іпотеки від 25.12.2007 року в іпотеку банку було передано нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1(т.2,а.с.159-162).

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором 25.12.2007 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки та додаткові договори до нього від 26.11.2009 року, 28.03.2011 року, 26.02.2014 року(т.2,а.с. 154-158).

За положеннями ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов"язків.

Сторони є вільними в укладанні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст. 11,18 Закону України „Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, про встановлення обов"язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладанням договору; надання продавцю( виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець( виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов"язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.

Закон України „Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладанню договору.

Встановивши фактичні обставини справи на підставі досліджених та оцінених у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку, що укладений між сторонами 25.12.2007 року кредитний договір відповідав вимогам чинного на той час законодавства та вільному волевиявленню сторін; під час укладання кредитного договору позивач була ознайомлена з його умовами, додаткових вимог щодо умов договору не заявляла; з нею була проведена переддоговірна робота щодо повідомлення про сукупну вартість кредиту та реальну проценту ставку, що підтверджується підписаним ОСОБА_2 інформаційним листком про умови кредитування з додатками від 14.12.2007 року( т.1,а.с.131-133). У додатках до договору споживчого кредиту у виді графіку платежів, які підписані позивачкою, міститься інформація стосовно умов кредитування, у тому числі про реальну процентну ставку, абсолютне значення подорожчання кредиту(т.2, а.с.140-153). У п.1.4 кредитного договору міститься положення, що підписанням цього договору сторони підтверджують, що вони повністю ознайомленні та цілком згодні з порядком визначення плати за кредит та окремими елементами цього порядку.

Після підписання договору позивач тривалий час виконувала його умови, що підтверджується відповідними квитанціями про внесення коштів(т.1,а.с. 46-66), і, як правильно зазначив суд, свідчило про прийняття позивачем таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків.

Висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341 цс 15.

Щодо посилань ОСОБА_2, як на одну з підстав недійсності кредитного договору, на введення відповідачем позивача в оману, то суд правомірно визнав їх недоведеними.

Як передбачено ст. 230 ЦК України, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню право чину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно роз"яснень п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення право чину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел в діях однієї зі сторін право чину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести та особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Посилання позивача на висновок проведеної по справі судово-економічної експертизи про те, що за розрахунком експерта розбіжності даних абсолютного значення подорожчання кредиту графіку платежів та даних дослідження складають 0,84 швейцарських франків і дані реальної процентної ставки в бік збільшення складають 0,027 %, то суд обґрунтовано не визнав їх безумовним свідченням про обман позивача, як споживача з боку банку.

Судом враховано, що причини розбіжностей між розрахунками сукупної вартості кредиту експертом не встановлювались, оскільки розшифрування цифрових даних реальної процентної ставки та сукупної вартості кредиту за „Графіком платежів", як додатком до кредитного договору, предметом експертного дослідження не було(т.2,а.с.16).

Відповідно до вимог ч.6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов"язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд повно і всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст.ст. 10,60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи та визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Ті докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Фактично наведені доводи зводяться до переоцінки доказів та до незгоди з висновками суду першої інстанції, правильність яких вони не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 грудня 2015 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: