Ухвала суду № 56599642, 22.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/15387/15-ц Номер провадження 22-ц/775/569/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.,

суддів: Будулуци М.С., Космачевської Т.В.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Краматорської міської ради про позбавлення батьківських прав,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Посилалась на те, що вона є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач на підставі рішення суду зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходу (заробітку) щомісяця. В зв'язку з невиконанням ним цього обов'язку, мав борг по сплаті аліментів. В цей час відповідач погасив заборгованість по аліментам, але з 2012 року життям та здоров'ям сина не цікавиться, його вихованням не займається, школу, де навчається син не відвідує. За вказаний час відповідач тричі відвідував сина, вручив сам та передав через інших осіб п'ять подарунків. Вважає, що відповідач самоусунувся від утримання та виховання свого сина, скоїв злочин, має борги, за які у майбутньому син відповідача буде розраховуватись та утримувати його у похилому віці, тому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_3.

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 листопада 2014 року ОСОБА_2 позбавлений батьківських прав у відношенні його малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Краматорського міського суду від 24 вересня 2015 року заочне рішення того ж суду від 17 листопада 2014 року скасовано.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 29 січня 2016 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення її позовних вимог. Вказує, що відповідач усунувся від виконання своїх батьківських обов'язків , мав заборгованість по аліментах, яку погасив не він, а його сестра. Він не бачився із сином, не приймав участі у його долі. Тому у суду були законні підстави для позбавлення його батьківських прав. Суд безпідставно не прийняв висновок служби дітей, думку прокурора, які вважали, що її позовні вимоги законні.

В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, та його представник ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник органу опіки та піклування в засідання апеляційного суду не прибув , просив розглядати справу у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законів.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законів.

Судом встановлено, і це підтверджене матеріалами справи та поясненнями сторін, що сторони по справі мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який в цей час проживає з позивачкою.

Звертаючись в суд з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач посилалась на те, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, не цікавиться долею сина, з ним не спілкується, не займається його вихованням та утриманням.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 посилався на те, що між ним і позивачкою склались неприязні стосунки. Вона не бажає його спілкування з дитиною, намагається позбавити його батьківських прав для подальшого вивезення дитини за кордон без його згоди. Він спілкується з сином, утримує його і бажає у подальшому це робити.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не ґрунтуються на законі.

Вказаний висновок суду першої інстанції є правильним і ґрунтується на доказах, що повно, всебічно і об'єктивно перевірені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Судом встановлено, що усі ці підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відсутні.

Відповідач ОСОБА_2 дійсно сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3 за виконавчим листом. Дійсно, у нього була заборгованість. Проте, на час розгляду справи в суді відповідач заборгованості по аліментах перед позивачкою не має, є переплата у розмірі 1891 грн. Цей факт підтверджений довідкою державного виконавця ВДВС Краматорського міського управління юстиції ( а.с.-135).

Відповідно письмової інформації завідуючої дитячого садку №37, ОСОБА_3 відвідував дитячий садок з серпня 2008 року по липень 2012 року. За цей час відповідач проявив себе як дбайливий, уважний батько, приводив та забирав сина у дитячий садок, турбувався про здоров'я сина, приймав активну участь у ремонті приміщення групи ( а.с.-106).

Судом встановлено і це сторони не оспорюють, що відповідач ОСОБА_2 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягався, на обліку у наркологічному диспансері не стоїть, спиртними напоями не зловживає, наркотики не вживає.

На аркуші справи 38-39 є висновок органу опіки та піклування Краматорської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його сина ОСОБА_3.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції у відповідності до своєї компетенції, що передбачена статтею 212 ЦПК України, дав належну правову оцінку вказаному висновку і обгрунтованно не поклав його в основу свого рішення. Суд зробив правильний висновок про те, що орган опіки та піклування під час вирішення доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав виходив з формальних обставин, зокрема наявності факту заборгованості за аліментами, що мала місце нетривалий час , що відповідач від виконання своїх обов'язків по утриманню та вихованню свого сина ухиляється, не спілкується з ним.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач заборгованості по аліментам на утримання сина перед позивачкою не має, є переплата у розмірі 1891 грн.

Суд опитав свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і встановив, що позивачка перешкоджає відповідачу у спілкуванні з сином. Відповідач у судовому засіданні заявив, що він бажає спілкуватись з сином, але йому перешкоджає позивачка в цьому.

В своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 підтверджує, що відповідач чи сам чи через інших осіб передавав синові подарунки. Цей факт свідчить про те, що відповідач дійсно спілкувався із сином, хоча і нечасто.

Раніше суд ухвалював заочне рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Проте, звернення відповідача з заявою про перегляд заочного рішення суду, яким його позбавлено батьківських прав, та його особисту присутність при слуханні даної справи після скасування заочного рішення, свідчить про те, що його ставлення до дитини не байдуже , що він бажає утримувати із сином родинний зв'язок.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції послався на роз'яснення, що містяться у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» , із відповідними змінами про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Суд не встановив наявності винної поведінки відповідача, у тому числі і щодо його сина ОСОБА_3 і зробив правильний висновок про те, що підстав для застосування до нього крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав не має.

Суд також не встановив підстав для висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відбудеться виключно в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і правильно визнані судом безпідставними. Вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, рішення суду є законним і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. 303-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді: