Рішення № 56599559, 21.03.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

СЛОВ?ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 243/1493/16-ц 2/243/1052/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2016 року м. Слов?янськ

Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої - судді Неженцевої О.В.

при секретарі Лінник О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Слов?янську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2016 року Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем зобов'язань відповідно до умов договору.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності юридичної особи № 031215/1 від 03 грудня 2015 року, належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, у судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив.

У позовній заяві зазначено, що 05 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КР-ФЛ-01/739, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надані на умовах повернення та платності кредитні кошти у розмірі 1000 000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку, зі сплатою за користування кредитом 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення не пізніше 04 листопада 2014 року.

У зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 01 лютого 2016 року загальна заборгованість за кредитним договором становить 1756043,26 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 687578,30 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 466799,75 грн., інфляційні збитки за основною заборгованістю 300249,92 грн., інфляційні збитки за простроченими процентами 14082,56 грн., 3% за несвоєчасну сплату кредиту 25600,52 грн., 3% за несвоєчасну сплату процентів 8139,98 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 87669,23 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків 165923,00 грн.

Виходячи з наведеного, посилаючись на положення статей526, 527, 530, 1054 ЦК України, статей 3, 15, 107 ЦПК Українита протиправність дій відповідача, якими суттєво порушуються законні права кредитора, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 1756043,23 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про місце, день та час розгляду справи. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», пересилання пошти не здійснюється до м. Горлівка Донецької області, де зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 /а.с.9/, що позбавлює суд можливості надіслання поштою судового виклику до суду за зареєстрованим у передбаченому законом порядку місцем проживання відповідача (ч.5 ст.74 ЦПК України). Тому відповідно до вимог ч.9 ст. 74 ЦПК України виклик у судове засідання відповідача було здійснено шляхом розміщення оголошення у друкованому засобі масової інформації державної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур?єр» /а.с.34/. Окрім того, відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом публікації оголошення про виклик відповідача на офіційній веб-сторінці Слов?янського міськрайонного суду /а.с.33/.

Незважаючи на прийняті судом заходи, відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з?явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.

Аналізуючи наведені обставини, суд приходить до переконання, що відповідачем ОСОБА_1 недобросовісно здійснюються його процесуальні права, у звязку з чим, суд приходить до висновку про належне повідомлення відповідача, а тому суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів, з дотриманням вимог, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст.11 ЦПК України) встановив наступне.

Приписами частини 1статті 1054 Цивільного кодексу Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

05 листопада 2013 року юридична особа - публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» (далі ПАТ «Міський комерційний банк»), і ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уклали кредитний договір № КР-ФЛ-01/739, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надані на умовах повернення та платності кредитні кошти в сумі 1000 000,00 гривень, зі сплатою за користування кредитом 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, строком до 04 листопада 2014 року. Позичальник зобов'язався погашати кредит та проценти щомісячними платежами /а.с.6-8/.

Судом встановлено, що кредитний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими на це посадовими особами ПАТ «Міський комерційний банк», та особисто ОСОБА_1, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставістатті 629 ЦК Україницей договір є обов'язковим для виконання.

Статтею 204 ЦК Українипроголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що Банк повністю виконав умови кредитного договору, надавши ОСОБА_3 кредит у сумі 1 000000,00 грн. шляхом встановлення на поточний рахунок кредитного ліміту.

Відповідно до п.8.1 кредитного договору, він набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до повного виконання Сторонами зобов?язань /а.с.6-8/.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору № КР-ФЛ-01/739 від 05.11.2013 року вбачається, що станом на 01.02.2016 року позичальник має заборгованість за кредитом 687578,30 грн. /а.с.14/.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору плата за користування кредитним лімітом встановлена в розмірі 30 % річних /а.с.11/. Згідно розрахунку заборгованості ПАТ «Міський комерційний банк» відповідачу ОСОБА_1 за час фактичного користування кредитними ресурсами станом на 01 лютого 2016 року нарахована заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 466799,75 грн. /а.с.14/.

Відповідно до п.7.2 кредитного договору № КР-ФЛ-01/739 від 05.11.2013 року у випадку порушення строків повернення кредитного ліміту та/або сплати нарахованих відсотків за користування ним, комісій та інших платежів, Банк має право вимагати, а Позичальник зобов?язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочки, що діє у цей період /а.с.6-8/. Згідно розрахунку заборгованості ПАТ «Міський комерційний банк» відповідачу ОСОБА_1 за період з 05.11.2014 р. по 31.01.2016 р. станом на 01 лютого 2016 року нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 165923,00 грн. та пеню за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 87 669,23 грн. /а.с.14/.

Відповідно до положення ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. забороняється нарахування пені та / або штрафів на основну суму заборгованості із зобов?язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або пересилилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого входило м.Горлівка Донецької області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р.

Згідно із підпунктом 5 пункту 1 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м.Горлівка Донецької області.

Згідно положення ст.1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитероримстичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Національний банк України свіоїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. щодо ненарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на публічний розгляд його справи.

Згідно з положенням ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до п. 3.4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 ЦПК України (справа № 1-10/2004) виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об?єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Таким чином, відповідно до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. за період з 14.04.2014 року нарахування пені та штрафів, банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов?язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та / або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов?язань за кредитними договорами і договорами позики за весь період проведення антитерористичної операції, тобто з 14 квітня 2014 року і до дня набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 з 1996 року і по даний час зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, суд приходить до переконання, що на зазначені договірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р., тобто Банк повинен був не нараховувати або скасувати відповідачу нараховану пеню за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасне повернення відсотків, оскільки нарахування пені розпочалося з 05 листопада 2014 року.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 165923,00 грн. та пені за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 87 669,23 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У частині2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості ПАТ «Міський комерційний банк» відповідачу ОСОБА_1 за час фактичного користування кредитними ресурсами, станом на 01 лютого 2016 року нараховані інфляційні втрати за неповернутим кредитом у сумі 300249,92 грн. і відсотками у сумі 14082,56 грн. /а.с.15,16/, які належить стягнути з відповідача.

Окрім того, позивачем нараховано 3 % за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 25600,52 грн., та 3 % за несвоєчаснуу сплату процентів у сумі 8139,98 грн.

Приписи ст.625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобовязання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що відповідно до п.4.1 кредитного договору встановлено плату за користування кредитним лімітом (ставка 30 % річних), позовні вимоги у частині стягнення 3 % за несвоєчасну сплату кредиту та процентів задоволенню не підлягають.

Суд визнає правильним представлений ПАТ «Міський комерційний банк» розрахунок періоду і суми заборгованості, що утворилась у ОСОБА_1 по заборгованості за кредитом, по заборгованості по процентами за користування кредитом, а також інфляційними втратами за кредитом та за відсотками за кредитним договором № КР-ФЛ-01/739 від 05.11.2013 року. Розрахунок відповідає умовам укладеного договору.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушувалися умови укладеного договору по своєчасному поверненню суми кредиту та сплаті відсотків за користування ним, унаслідок чого утворився борг перед позивачем у зазначеній сумі. Таким чином, суд визнає, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором.

За правилами статей525,526і527 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані того, що відповідач вживав заходи для належного виконання зобов'язання по даному правочину, у зв'язку з чим порушення зобов'язання визнається судом таким, що сталося з його вини.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силустатті 60 ЦПК Українидокази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання, передбачене укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. Такі дії відповідача є неправомірними, тому позовні вимоги ПАТ «Міський комерційний банк» про стягнення заборгованості за кредитом, за відсотками та стягнення інфляційних витрат за кредитом та за відсотками підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків і 3 % за несвоєчасну сплату кредиту та процентів задоволенню не підлягають.

Позивач ухвалою суду від 26 лютого 2016 року звільнений від сплати судового збору по цій справі. Згідно з п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до положень ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 22030,65 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, статтями 525-527, 554, 611, 629, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (ЄДРПОУ 34353904, 03141, м.Київ, вул.Солом?янська, 33) заборгованість за кредитним договором № КР-ФЛ-01/73 від 05 листопада 2013 року станом на 01 лютого 2016 року в сумі1468710 (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч сімсот десять) гривень 53 копійки,з яких: заборгованість за кредитом 687578,30 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 466799,75 грн., розмір інфляційних втрат за кредитом 300249,92 грн., розмір інфляційних втрат за відсотками 14082,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір в сумі 22 030 грн. 65 коп.(одержувач коштів Словянське УК/м. Словянськ/ 22030001, розрахунковий рахунок 31210206700075, код платежу 22030001, ЄДРПОУ банку 37803368, ЄДРПОУ суду - 26503448 МФО 834016 Банк ГУДКУ у Донецькій області).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Слов?янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В. Неженцева