Ухвала суду № 56598383, 17.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27616/14-ц Провадження № 22-ц/772/789/2016Головуючий в суді першої інстанції Вохмінова О. С.Категорія 27Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі :

головуючого Медяного В.М.,

суддів : Ковальчука О.В., Жданкіна В.В.,

за участю секретаря Агеєвої Г.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання договору недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2016 року,

встановила:

У грудні 2014 року ПАТ «Банк Форум» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Свої позовні вимоги банк обґрунтовує тим, що між АКБ «Форум» (ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0157/08/20-СLNv від 05.06.2008 року, відповідно до якого банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом 20 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,5% річних. Згідно додаткової угоди №1 від 18.12.2008 року відсотки за користування кредитними коштами встановлені в розмірі 13,93%. Кредит надавався на споживчі цілі.

ОСОБА_2 використала кредитні кошти, але не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання і не погасила борг, а тому станом на 06.11.2014 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором становить 12 152,37 доларів США, що еквівалентно 169 594,49 грн.

У квітні 2015 року ПАТ «Банк Форум» збільшив свої позовні вимоги, згідно яких просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь банку суму заборгованості за кредитним договором, яка станом 31.03.2015 року складається з: 1601,43 доларів США (еквівалент 37541,72 грн.) - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів; 9522,79 доларів США (еквівалент 223239,19 грн.) - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів; 1310,32 долари США (еквівалент 30717,34 грн.) - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 129,13 доларів США (еквівалент 3027,15 грн.) - поточна заборгованість за нарахованими процентами; 850,75 доларів США (еквівалент 19943,70 грн.) - пеня за прострочену заборгованість по кредиту та відсотках; 5000 грн. - штраф за порушення умов п. 3.3.7 договору (т.1 а.с.85).

В свою чергу в ході розгляду справи, у квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання кредитного договору недійсним.

Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що між нею та банком 05.06.2008 року був укладений споживчий кредитний договір на суму 20 000 доларів США.

18.12.2008 року також між ними була укладена додаткова угода № 1 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої було змінено розмір відсоткової ставки.

27.08.2009 року була укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору, якою було змінено також графік погашення кредиту.

19.04.2010 року була укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору, якою були визначні рахунки для погашення кредиту та відсотків.

Проте, вона вважає, що кредитний договір і додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки містять несправедливі умови і суперечать Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим постановою Правління НБУ 10.05.2007 року № 168.

Також зазначає, що договір і додаткові угоди не містять детального розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача. В порушення вимог п. 3.1 Правил договором не визначається порядок обчислення процентних доходів відповідно до обраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів НБУ. Банком не визначено інших фінансових зобов'язань, які виникають по договору на користь третіх осіб, зокрема не зазначено страхові платежі, які були сплачені позичальником під час страхування предмета іпотеки та життя, не визначено розмір зборів до ПФУ, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, послуги реєстратора, нотаріуса. Також в порушення п. 3.2 Правил кредитний договір не містить графіку щомісячних платежів в розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань за кожним платіжним періодом. Крім того, банк не попередив про валютні ризики. Внаслідок вказаних обставин вона, як споживач, отримала неправдиву інформацію щодо ціни договору та розміру відсоткової ставки, яка є значно вищою, ніж зазначена в договорах. Тому вона вважає, що наявність несправедливих умов кредитного договору щодо неправдивої інформації про ціну договору та фактичний розмір відсоткової ставки є підставою для визнання недійсними кредитного договору від 05.06.2008 року та додаткових угод від 18.12.2008 року, 27.08.2009 року та 19.04.2010 року (т.1 а.с.64).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2015 року позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 об'єднано в одне провадження із первісним позовом ПАТ «Банк Форум» (т.1 а.с.81).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2015 року по справі призначено судово-економічну експертизу (т.1 а.с.108).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2016 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість по кредитному договору № 0157/08/20-СLN від 05.06.2008 року, яка виникла станом на 31.03.2015 року в сумі 12 563 (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят три) долари США 67 центів. В решті позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 3120,81 грн. (т.2 а.с.92).

В апеляційній скарзі відповідач-позивач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції від 20 січня 2016 скасувати та ухвалити нове рішення, яким її зустрічний позов задовольнити повністю, а в задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» відмовити повністю. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач-позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача-відповідача ПАТ КБ "Банк Форум" до суду апеляційної інстанції не з'явився, надавши письмові заперечення на апеляційну скаргу та заяву про розгляд справи у його відсутність, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у його відсутність.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення відповідача-позивача ОСОБА_2 та її представника, що з'явилися до суду, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» та відмовляючи при цьому в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що відповідно до укладеного між АКБ «Форум» (ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_2 споживчого кредитного договору № 0157/08/20-СLNv від 05.06.2008 року, банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом 20 000 доларів США (позичковий рахунок 22030500010230) зі сплатою відсотків за користування кредитом - в розмірі 13,5% річних на рахунок № 22085500010230. Кредитні кошти надані строком до 04.06.2018 року. Кредит надавався на споживчі цілі. Згідно п. 2.4 договору проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником згідно п. 2.6 договору.

Несплата позичальником процентів у терміни, встановлені в п.2.6 договору дати, є підставою для вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення стягнення банком на заставлене майно. Згідно п.2.5 сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами.

В разі недостатності платежу п. 2.7 визначена черговість погашення боргу перед банком.

Сторони домовились, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 % за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів (п. 4.1).

Крім того, за обслуговування кредиту в перший місяць кредитування позичальник в день отримання кредиту сплачує банку кошти в сумі 2% відсотків від суми кредиту (п. 2.9 договору).

Право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов'язань, визначене п. 3.2.2 кредитного договору.

18.12.2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору від 05.06.2008 року, відповідно до якої сторони домовились, що за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13,93% річних.

27.08.2009 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 05.06.2008 року, відповідно до якої позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з 01.08.2009 року в сумі 50 доларів США та починаючи з 01.08.2010 року повернення кредиту та відсотків здійснюється щомісячно за ануїтентним графіком в сумі 300 доларів США.

19.04.2010 року була укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору, відповідно до якої сторони визначили, що кредит в сумі 20 000 доларів США надається для поточних потреб, за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13,93% річних. Повернення кредиту та процентів здійснюється частинами щомісячно на відкриті рахунки.

Банк виконав свої зобов'язання за кредитом належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти, що підтверджується заявами на видачу готівки та меморіальними валютними ордерами.

Проте, відповідач ОСОБА_2, в порушення взятих на себе зобов'язань, кредит та відсотки за користування кредитом вчасно не повернула.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними, тому регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції від 01.12.2005 року, що діяла станом на момент укладення договору - 05.06.2008 року. А тому, враховуючи те, що відповідач допустила заборгованість по тілу кредиту і відсотках на підставі п. 3.2.2 кредитного договору, тому у банку виникло право вимагати у неї дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Згідно висновку експерта №03/07/2015-02 від 24.11.2015 року залишок заборгованості по поверненню кредитних коштів ОСОБА_2 перед АКБ «Форум», наданий позивачем в розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0157/08/20-CLNv від 05.06.2008 року станом на 31.03.2015 року документально підтверджується в повному обсязі, а саме в сумі 11124,22 доларів США. Залишок заборгованості по нарахованих процентах ОСОБА_2 за даним кредитним договором станом на 31.03.2015 року складає 1 439,45 доларів США.

Провести дослідження та дати висновок щодо документального підтвердження суми пені за прострочену заборгованість по кредиту та відсотках в розмірі 19 943,70 грн., а також суми штрафу в розмірі 5 000 грн. не видається за можливе.

Також було встановлено, що експерт визначив, що сукупна вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також фінансових зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором складає 35 548,03 долари США, з врахуванням змін - 29 632,07 доларів США. Розмір реальної процентної ставки за кредитним договором складає 16,33% річних з врахуванням змін, які вносились додатковим договором - 16,39%. Абсолютне значення подорожчання кредиту на час укладання кредитного договору складало 15548,03 доларів США, з врахуванням змін, які вносились додатковим договором - 12412,05 доларів США.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сума боргу по кредиту і відсотках, яка наведена позивачем у розрахунку та підтверджена експертом - 12 563,67 доларів США, а тому підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2

Станом на день розгляду справи по суті Національним банком України встановлений офіційний курс гривні щодо іноземних валют - 100 доларам США відповідає 2484 грн., тому еквівалент боргу становить 312 081,56 грн.

Разом з тим, місцевий суд прийшов до висновку, що позов банку в частині стягнення пені і штрафу задоволенню не підлягає, оскільки розрахунок позивача в цій частині документально не підтверджений і спростований експертом у висновку від 24.11.2015 року.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову банку і підтримуючи зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 стверджував, що договір суперечить Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 10.05.2007 року № 168 і містить несправедливі умови щодо неправдивої інформації про ціну договору та фактичний розмір відсоткової ставки.

Проте, відповідно до п. «д» ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 01.12.2005 року, що діяла станом на 05.06.2008 року, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Постанова НБУ № 168 від 10.05.2007 року містить аналогічні зобов`язальні норми для банків про інформування клієнтів-споживачів перед укладенням відповідного кредитного правочину щодо сукупної вартості кредиту тощо.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Судом першої інстанції було враховано, що інформація, що доводиться споживачу на виконання постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 року, є інформацією про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість та розмір реальної процентної ставки, та не є умовами чи змістом самого кредитного договору.

Так, при укладенні кредитного договору ОСОБА_2 була ознайомлена з Умовами кредитування фізичних осіб в АКБ «Форум», оскільки їй був наданий розрахунок погашення боргу з 01.07.2008 року до 04.06.2018 року, в якому чітко зазначались суми платежів за розрахунковий період (погашення основної суми кредиту та процентів), в тому числі зазначались разові суми, що підлягали сплаті на користь банку (разова комісія за обслуговування кредиту та розрахунково-касове обслуговування, а також платежі, пов`язані із страхуванням).

В подальшому, при укладені додаткової угоди № 2 до кредитного договору 27.08.2009 року (за заявою ОСОБА_2 про реструктуризацію), позичальник також була повідомлена про необхідність внесення ануїтентного платежу.

Крім того, в п. 7.2 кредитного договору сторони зафіксували свою згоду з тим, що ними узгоджені всі істотні умови, і зобов`язались надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Відповідно до п. 7.2 договору Умови кредитування відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником отримано до укладення договору.

Разом з тим, в судовому засіданні судом першої інстанції не було встановлено, що кредитний договір із ОСОБА_2 від 05.06.2008 року містить несправедливі умови і всупереч принципу добросовісності наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Ціна договору і розмір відсоткової ставки є істотною умовою договору, тому були погоджені між сторонами і визначені у договорі. Позичальник ознайомилась із щомісячними сумами на погашення кредиту із визначенням суми основного боргу, сплати процентів, вартості супутніх послуг тощо (а.с. 58 т. 2). Додатковою угодою № 2 від 27.08.2009 року визначено, що з 01.08.2009 року позичальник здійснює повернення кредиту рівними частинами в сумі 50 доларів США, а з 01.08.2010 року повернення кредиту та відсотків здійснюється ануїтентними платежами в сумі по 300 доларів США. Слід зазначити, що додаткова угода із такою реструктуризацією підписана сторонами внаслідок відповідного звернення позичальника 10.08.2009 року, при цьому ОСОБА_2 не заявляла вимог про розірвання договору або визнання його частин недійсними.

Також за кредитним договором ОСОБА_2 зобов`язалась нести всі витрати, пов`язані з оформленням та виконанням договору (п. 7.4). В зв`язку з цим суд враховує, що суми по інших платежах (страхові платежі, одноразова комісія за обслуговування) визначаються за домовленістю між споживачем та відповідною особою, що ці послуги надає, у зв'язку з чим банк позбавлений фактичної можливості вказати їх конкретний розмір у договорі і включити у ціну договору.

Висновком експерта також підтверджено, що за умовами кредитного договору позичальнику належало сплатити за обслуговування кредиту в перший місяць кредитування в день отримання кредиту в банку кошти в розмірі 2 процентів від суми кредиту, протягом дії договору страхувати предмет застави на користь банку в акредитованих банком страхових компаніях (п. 3.7). Виходячи з умов кредитування вартість страхового платежу встановлюється в розмірі 0,30% на рік від вартості забезпечення, а вартість забезпечення оцінена в сумі 46 497 доларів США.

Інші витрати передбачені не були, розрахунково-касове обслуговування не тарифікувалось.

Встановлено та підтверджується доказами у справі і те, що відповідач ОСОБА_2 була ознайомлена із цим умовами, погодилась із ними, визнала, що повністю розуміє предмет договору і інші питання, зазначені у договорі, що підтвердила своїм підписом (п. 7.2 договору).

Таким чином, судом першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що банком не було порушено порядку надання споживачеві ОСОБА_2 інформації про умови отримання кредиту, про відсоткову ставку, про інші виплати тощо, а тому прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що зустрічний позов є необґрунтованим і в його задоволенні слід відмовити.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а основні доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними, тому регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції від 01.12.2005 року, що діяла станом на момент укладення договору - 05.06.2008 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено те, що відповідач ОСОБА_2 допустила заборгованість по тілу кредиту і відсотках на підставі п. 3.2.2 кредитного договору.

Також встановлено, що згідно висновку експерта №03/07/2015-02 від 24.11.2015 року залишок заборгованості по поверненню кредитних коштів ОСОБА_2 перед АКБ «Форум», наданий позивачем в розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0157/08/20-CLNv від 05.06.2008 року станом на 31.03.2015 року документально підтверджується в повному обсязі, а саме в сумі 11 124,22 доларів США. Залишок заборгованості по нарахованих процентах ОСОБА_2 за даним кредитним договором станом на 31.03.2015 року складає 1439,45 доларів США.

Враховуючи те, що відповідач допустила заборгованість по тілу кредиту і відсотках на підставі п. 3.2.2 кредитного договору у банку виникло право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що укладений між нею та банком кредитний договір суперечить Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 10.05.2007 року № 168, і містить несправедливі умови щодо неправдивої інформації про ціну договору та фактичний розмір відсоткової ставки.

Так, відповідно до п. «д» ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 01.12.2005 року, що діяла станом на 05.06.2008 року, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Постанова НБУ № 168 від 10.05.2007 року містить аналогічні зобов`язальні норми для банків про інформування клієнтів-споживачів перед укладенням відповідного кредитного правочину щодо сукупної вартості кредиту тощо.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Судом першої інстанції правильно враховано те, що інформація, що доводиться споживачу на виконання постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 року, є інформацією про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість та розмір реальної процентної ставки, та не є умовами чи змістом самого кредитного договору.

Встановлено та підтверджується доказами у справі, що при укладенні кредитного договору ОСОБА_2 була ознайомлена з Умовами кредитування фізичних осіб в АКБ «Форум», оскільки їй був наданий розрахунок погашення боргу з 01.07.2008 року до 04.06.2018 року, в якому чітко зазначались суми платежів за розрахунковий період (погашення основної суми кредиту та процентів), в тому числі зазначались разові суми, що підлягали сплаті на користь банку (разова комісія за обслуговування кредиту та розрахунково-касове обслуговування, а також платежі, пов`язані із страхуванням).

При цьому, судом враховано також і те, що в подальшому при укладені додаткової угоди № 2 до кредитного договору 27.08.2009 року (за заявою ОСОБА_2 про реструктуризацію), позичальник також була повідомлена про необхідність внесення ануїтентного платежу.

В пункті п. 7.2 кредитного договору сторони зафіксували свою згоду з тим, що ними узгоджені всі істотні умови, і зобов`язались надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Відповідно до п. 7.2 договору Умови кредитування відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником отримано до укладення договору.

Відповідно до положень ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених цим кодексом (ч. 1-5, 5, 6 ст. 203, ст. 215, 218-235).

За правилами частини першої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, згідно з якими:

1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;

2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Несправедливими є, зокрема, умови договору, які містять положення, визначені в ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, аналізуючи норму цієї статті можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві (правова позиція у справі № 6-2766цс15 від 16.12.2015 року).

Проте, судом першої інстанції не було встановлено, що кредитний договір укладений 05.06.2008 року між банком та ОСОБА_2 містить несправедливі умови і всупереч принципу добросовісності наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Ціна договору і розмір відсоткової ставки є істотною умовою договору, тому були погоджені між сторонами і визначені у договорі. Позичальник ознайомилась із щомісячними сумами на погашення кредиту із визначенням суми основного боргу, сплати процентів, вартості супутніх послуг тощо.

Також додатковою угодою № 2 від 27.08.2009 року визначено, що з 01.08.2009 року позичальник здійснює повернення кредиту рівними частинами в сумі 50 доларів США, а з 01.08.2010 року повернення кредиту та відсотків здійснюється ануїтентними платежами в сумі по 300 доларів США.

Судом враховано і те, що дана додаткова угода із такою реструктуризацією підписана сторонами внаслідок відповідного звернення позичальника 10.08.2009 року. При цьому ОСОБА_2 не заявляла вимог про розірвання договору або визнання його частин недійсними.

Також за кредитним договором ОСОБА_2 зобов`язалась нести всі витрати, пов`язані з оформленням та виконанням договору (п. 7.4). В зв`язку з цим суд першої інстанції вірно врахував і те, що суми по інших платежах (страхові платежі, одноразова комісія за обслуговування) визначаються за домовленістю між споживачем та відповідною особою, що ці послуги надає, у зв'язку з чим банк позбавлений фактичної можливості вказати їх конкретний розмір у договорі і включити у ціну договору.

Крім цього, підтверджено висновком експерта також і те, що за умовами кредитного договору позичальнику належало сплатити за обслуговування кредиту в перший місяць кредитування в день отримання кредиту в банку кошти в розмірі 2 процентів від суми кредиту, протягом дії договору страхувати предмет застави на користь банку в акредитованих банком страхових компаніях (п. 3.7). Виходячи з умов кредитування вартість страхового платежу встановлюється в розмірі 0,30% на рік від вартості забезпечення, а вартість забезпечення оцінена в сумі 46 497 доларів США.

Інші витрати передбачені не були, розрахунково-касове обслуговування не тарифікувалось.

Таким чином суд першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 була ознайомлена із цим умовами, погодилась із ними, визнала, що повністю розуміє предмет договору і інші питання, зазначені у договорі, що підтвердила своїм підписом (п. 7.2 договору).

Враховуючи викладене, суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що банком не було порушено порядку надання споживачеві ОСОБА_2 інформації про умови отримання кредиту, про відсоткову ставку, про інші виплати тощо, а тому відсутні законні підстави для задоволення її зустрічного позову.

Судом встановлено, що спірний договір споживчого кредиту та додаткові угоди до нього підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_4 на момент укладення договору та додаткових угод не заявляла додаткових вимог щодо умов до них та в подальшому виконувала умови договору та додаткових угод тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними кредитного договору та додаткових угод, правильно застосувавши положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилання скаржника на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Інші доводи апеляційної скарги, що наведені на її обґрунтування, які фактично зводяться до незгоди з ухваленим судом по справі рішенням та його суб'єктивної переоцінки, в даному випадку є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : В.М. Медяний

Судді : О.В. Ковальчук

В.В. Жданкін