Рішення № 56598327, 16.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/3459/15-ц Провадження № 22-ц/772/484/2016Головуючий в суді першої інстанції Бондаренко О. І.Категорія 39 Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Берегового О.Ю.,

суддів Іванюка М.В., Копаничук С.Г.,

за участі секретаря Топольської В.О.,

представника позивача-відповідача ОСОБА_2, представника відповідача-позивача ОСОБА_3, представника заявника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2015 року,

встановила:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно.

Натомість, ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою суду від 30.10.2015 року зустрічна позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно об'єднана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні заяви мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін по справі, ОСОБА_8, після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 являються: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7.

Після смерті ОСОБА_8 в нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Спадкоємці ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 звернулися до нотаріальної контори з заявами про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_5

ОСОБА_12 та ОСОБА_13 написали та подали заяви про те, що вони спадщину не прийняли та на неї не претендують.

ОСОБА_7 спадщину після смерті ОСОБА_8 також не прийняв, хоча звертався з позовом до суду, але рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.

Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом сторони по справі не мають можливості, так як померлий спадкодавець за життя не отримала правовстановлюючий документ на будинок, що стало підставою для звернення до суду з відповідними позовами.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на 11/16 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом на 5/16 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, Вінницького району Вінницької області, що належав ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі особа, яка не брала участь у справі ОСОБА_7, посилаючись на незаконність судового рішення через невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовів.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити виходячи з наступного:

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 292 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Так, на підтвердження свого порушеного права ОСОБА_7 додав до апеляційної скарги довідку Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 16.09.2015 року, згідно якої з 01.07.1985 року до 30.05.2009 року він постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 в будинковолодінні, яке належало його матері ОСОБА_8, особисто приймав участь у реконструкції будинку. Також у підтвердження зазначеного надано акт про фактичне місце проживання фізичної особи від 22.08.2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті спадкодавця ОСОБА_8 спадкоємці за законом ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулись до нотаріальної контори з заявами про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13 написали та подали заяви про те, що вони спадщину не прийняли та на неї не претендують, ОСОБА_7 спадщину також не прийняв, оскільки рішенням суду йому було відмовлено у задоволенні його позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, спадщину прийняли ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які звернулись в нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини, а оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно, суд визнав за останніми право власності на спадкове майно.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Із матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8. (а.с. 9), якій згідно довідки виконкому Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 2329 від 28.08.2015 року належало будинковолодіння АДРЕСА_1 Вінницького району Вінницької області (а.с. 10).

Крім того, в судовому засіданні установлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_8 спадкоємці за законом ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулись до нотаріальної контори з заявами про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_5, а ОСОБА_12, ОСОБА_13 написали та подали заяви про те, що вони спадщину не прийняли та на неї не претендують /а.с. 8/.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.04.2014 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 травня 2014 року ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини /а.с. 18- 19, 26/.

Позивачі у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в шестимісячний строк після відкриття спадщини подали в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8

У листі державного нотаріуса Вінницької районної Державної нотаріальної контори Каблучко Ю.В. від 25.07.2015 року зазначено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину оскільки ними не надано правовстановлюючих документів на житловий будинок під АДРЕСА_1 /а.с. 8/.

Постановляючи судове рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що житловий будинок в АДРЕСА_1 належав на праві власності спадкодавцю ОСОБА_8

Проте, будь-яких доказів на підтвердження того, що весь житловий будинок належав на праві власності саме ОСОБА_8, крім доданої до позовної заяви довідки Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району, до якої категорії він належав та який статус земельної ділянки на якій розташований зазначений будинок, позивачі суду не надали.

Без з'ясування цих обставин і належної їх оцінки висновки суду, викладені в рішенні є недоведеними й передчасними.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України та ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку спадкування, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав лише в разі їх порушення.

Звертаючись до суду із позовами і обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначали, що вони не можуть отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на будинок, при цьому суд першої інстанції не з'ясував внаслідок чиїх неправомірних дій порушуються права позивачів, чи є постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а також у який спосіб права на оформлення права на спадщину підлягають захисту.

В силу вимог статей 11, 10, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із положенням ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На стадії апеляційного розгляду справи суд не має повноважень залучати до участі у справі осіб, яких не було залучено при розгляді справи судом першої інстанцій та замінювати неналежних відповідачів.

Апеляційним судом неможливо встановити обсяг прав та обов'язків як заявника, позивачів, інших спадкоємців, а також власника чи користувача земельної ділянки без залучення їх до участі в справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно, заявлені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права на спадкове майно, є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

При цьому відмова в позові з наведеної підстави не позбавляє заінтересованих осіб права на звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав до осіб, які ці права порушують, не визнають або оспорюють.

Відповідно до ч.1 п.1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Керуючись ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2015 року скасувати.

В задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

З оригіналом вірно: О.Ю. Береговий