Ухвала суду № 56598318, 18.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 131/305/13-ц Провадження № 22-ц/772/692/2016Головуючий в суді першої інстанції Дєдов М. С.Категорія 5Доповідач Чуприна В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого Чуприни В.О.

Суддів : Чорного В.І., Оніщука В.В.

При секретарі : Кирилюк Л.М.

За участю : представника позивача ОСОБА_2 по довіреності - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про реєстрацію машин - колісних тракторів та про визнання права власності на ці колісні трактори, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 12 вересня 2014 року, встановила :

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 12.09.2014 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою судді апеляційного суду Вінницької області від 15.12.2015 р. апеляційну скаргу ОСОБА_2, датовану 22.09.2014 р., визнано неподаною та повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків скарги щодо додержання вимог ч.ч. 2, 5 ст. 295 ЦПК України.

28.11.2016 р. в суді першої інстанції одержана повторна апеляційна скарга ОСОБА_5 в якій, посилаючись на необ'єктивний розгляд справи суддею, спотворення фактів в частині показів допитаний свідків, невірне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначене рішення і прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

У лютому 2013 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він як підприємець 22.04.2008 р. купив в ФГ «Ладіс» трактор колісний марки МТЗ-80, 1992 року випуску, за 30 000,00 грн., але свідоцтво про реєстрацію та рахунок накладна були виписані на ім'я відповідача ОСОБА_4, з яким знаходиться в родинних стосунках, а фактично трактор був у користуванні позивача.

12.12.2008 р. ОСОБА_2 купив трактор колісний марки Т-150К, 2009 року випуску, за 25 000,00 грн., але всі документи та свідоцтво про реєстрацію також були виписані на ім'я ОСОБА_4, а фактично трактор був у користуванні позивача.

Дані договори купівлі-продажу є удаваними угодами, укладеними з метою приховання справжнього покупця.

24.01.2013 р. відповідач подав заяву в газету «Трудова слава», де в номері від 29.01.2013 р. опублікував, що вищезгадані свідоцтва, які весь час знаходились у позивача, втрачені та просив визнати їх недійсними.

24.01.2013 р. відповідачу були видані нові свідоцтва про реєстрацію, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з тим, що відповідач уникає зустрічей та відмовився від прохання оформити транспортні засоби на ім'я позивача, а в теперішній час зняв їх з реєстрації з метою реалізації, ОСОБА_2 просив: визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію машини на трактор колісний (марка Т-150К, рік випуску 2009, заводський номер НОМЕР_8), серії НОМЕР_6; визнати ОСОБА_2 власником зазначеного колісного трактора; визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію машини на трактор колісний (марка МТЗ-80, рік випуску 1992, заводський номер НОМЕР_9), серії НОМЕР_7; визнати ОСОБА_2 власником даного колісного трактора.

Також судом установлено, й це убачається з матеріалів справи, що 30.05.2008 р. ІДТН по Іллінецькому району видано ОСОБА_4 свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4, згідно з яким ОСОБА_4 є власником трактора колісного МТЗ-80, реєстраційний № НОМЕР_1, рік випуску 1991, заводський № НОМЕР_9 (а.с.3).

27.02.2009 р. ІДТН по Іллінецькому району видано ОСОБА_4 свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_5, згідно з яким ОСОБА_4 є власником трактора колісного Т-150К, реєстраційний № НОМЕР_2, рік випуску 2009, заводський № НОМЕР_8 (а.с.4).

23.01.2013 р. ОСОБА_4 звернувся до державного інспектора Держсільгоспінспекції у Вінницькій області для отримання дублікатів свідоцтва про реєстрацію зазначених машин.

24.01.2013 р. у газеті «Трудова слава» надруковано оголошення про недійсність втрачених свідоцтв про реєстрацію машин серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 на трактори МТЗ-80 та Т-150К (а.с.5).

У 2013 р. ОСОБА_4, як власнику тракторів, взамін втрачених свідоцтв видано дублікати нових свідоцтв про реєстрацію машин, а саме серії НОМЕР_6 на трактор Т-150К та серії НОМЕР_7 на трактор МТЗ-80, що визнається і не заперечується сторонами.

На а.с. 24 містяться копія квитанції до прибуткового касового ордера № 48 стосовно прийняття ФГ «Ладіс» 22.05.2008 р. від ОСОБА_4 9 600,00 грн. за трактор МТЗ-80 та копія накладної № 9 від 22.04.2008 р. про відпуск ФГ «Ладіс» ОСОБА_4 трактора МТЗ-80, 1992 року випуску, заводський № НОМЕР_9, двигун № НОМЕР_3, кількістю 1, за ціною на загальну суму з ПДВ - 9 600,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено доказами обставин, якими обґрунтовується позов та які свідчать, що договори купівлі-продажу тракторів є удаваними угодами, укладеними з метою приховання справжнього покупця ОСОБА_2, та є недійсними в частині покупця.

З таким висновком колегія суддів погоджується.

Відповідно до ст. 235 ЦПК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то й до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала їхня внутрішня воля і який вони насправді вчинили.

Як вказується в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний. Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Позов обґрунтовується тим, що договори купівлі-продажу є удаваними угодами, укладеними з метою приховання справжнього покупця, проте позивач не довів беззаперечними доказами, що обов'язки покупця за договором купівлі-продажу виконав саме він, і він же скористався правами покупця (домовлявся про істотні умови договору купівлі-продажу тракторів, зокрема, про їх ціну, з продавцем; сплатив за власні кошти її покупну ціну; придбав трактори для себе, оскільки одразу після їх придбання зберігав та безпосередньо використовував для господарської діяльності), а відповідач лише вдає з себе покупця, будучи формально вписаним таким у договір.

Не доведено позивачем й факту укладення договору купівлі-продажу трактора колісного марки Т-150К, 2009 року випуску, оскільки у матеріалах справи доказів його письмової форми не має.

У позові не вказано співвідповідачем попереднього власника майна ФГ «Ладіс» - сторони правочинів, яке судом з цієї причини до участі у справі не залучалось.

Не було заявлено й позовної вимоги стосовно визнання договорів купівлі-продажу в частині покупця удаваними та визнання покупцем за договорами, а також про визнання правочинів недійсними повністю чи частково, хоча правове обґрунтування з цього приводу містить посилання на ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України.

Обставини позову не дають підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно з підстав ст. 392 ЦК України, оскільки зазначена норма регулює спір, що виник у позадоговірних відносинах, якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, що посвідчує його право власності, насамперед право встановлювального документу.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес лише способом, що встановлений договором або законом.

З огляду вказаного, висновок суду щодо неправильно обраного позивачем способу захисту цивільного права заслуговує на увагу, так як чинна Постанова Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 р. № 694 «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів (п. 11) не передбачає випадків визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію машини - колісного трактора (який є документом, а не правочином), а передбачає скасування реєстрації машини інспекцією та у випадках, передбачених законом, за рішенням суду.

Таким чином, апеляційний суд визнає, що у розгляді справи суд ухвалив рішення з додержанням норм процесуального і матеріального права, висновків якого доводи апеляційної скарги, в тому числі й щодо неправильної оцінки судом показів свідків на користь позивача, не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 12 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий /підпис/ В.О.Чуприна

Судді : /підпис/ В.І.Чорний

/підпис/ В.В.Оніщук

Згідно з оригіналом: