Рішення № 56596910, 02.03.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23293/14-ц

Провадження №2/761/300/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 березня 2016 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Савицького О.А.

при секретарі Личак М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання договору дарування квартири недійсним,

в с т а н о в и в:

04.08.2014 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є донькою ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після того, як в червні 2014 року було відкрито кримінальне провадження за фактом самогубства ОСОБА_3 позивачу стало відомо, що 18.07.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Договір дарування квартири, посвідчений державним нотаріусом П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори нотаріусом Ковальчуком М.В., зареєстрований в реєстрі за № 10-1440, згідно якого ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1.

Разом з тим, вказаний Договір дарування квартири позивач вважає недійсним, оскільки, як вбачається зі змісту записки, яку ОСОБА_3 залишив перед смертю, останній повідомив, що під час вчинення правочину перебував у такому стані, коли не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння, до якого його довела сім'я ОСОБА_2 з метою незаконного оформлення спірної квартири. При цьому, нотаріус йому не роз'яснив наслідки вчинення правочину, а тому він не розумів, що саме він підписує.

На підставі зазначеного та посилаючись на положення ст.ст. 203, 215, 225 ЦК, позивач просила позов задовольнити.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. При цьому, у судовому засіданні, яке відбулось 09.02.2015 року, позивач була допитана судом в якості свідка. Під час надання пояснень в якості свідка позивач повідомила, що договір дарування квартири вперше побачила 08.06.2014 року у слідчого, до якого потрапила по факту смерті батька. Також зазначила, що факт підпису батька на договорі не оспорює, однак вважає, що він підписував вказаний договір не в адекватному стані, не розуміючи значення своїх дій.

Відповідач та його представник в судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в запереченнях проти позову, наявних в матеріалах справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача та його представника, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 18.07.2008 року ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1, про що свідчить Договір дарування квартири від 18.07.2008 року, посвідчений державним нотаріусом П'ятнадцятої державної нотаріальної контори Ковальчуком М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 10-1440 (а.с. 2).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копію Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 10.06.2014 року, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві, про що зроблено відповідний актовий запис № 10095 (а.с. 4).

При цьому, судом встановлено, що позивач є донькою ОСОБА_3, що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 (а.с. 5). У зв'язку з укладанням шлюбу позивач змінила прізвище з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» (а.с. 5). Після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 (а.с. 7), позивачем було укладено шлюб з ОСОБА_8, у зв'язку з чим, вона змінила прізвище з «ОСОБА_1» на ОСОБА_1» (а.с. 6).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, посилаючись на положення ст.ст. 203, 215, 225 ЦК України просить визнати вказаний Договір дарування квартири недійсним оскільки, ОСОБА_3 залишив перед смертю записку, в якій останній повідомив, що під час вчинення правочину перебував у такому стані, коли не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння.

Так, згідно ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України однієї із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

При цьому, згідно вимог ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Крім того, згідно роз'яснень, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

У відповідності до вимог ст. 145 ЦПК України призначення експертизи є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи.

Однак, не зважаючи на те, що судом за клопотанням представника позивача була призначена у справі судово-почеркознавча експертиза, остання не була проведена з вини позивача у зв'язку з ненаданням на вимогу експерта додаткових достовірних вільних зразків підпису і почерку ОСОБА_3, максимально зіставлюваних за часом виконання з досліджуваним документом, а також відомостей про стан здоров'я ОСОБА_3 за період, яким датований договір дарування, тобто 18.07.2008 року.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, всупереч положенням ст. 60 ЦПК України, позивачем не надано належних та беззаперечних доказів на підтвердження того, що Договір дарування квартири було складено за відсутності вільного волевиявлення дарувальника, не надано будь-яких доказів медичного характеру, які б свідчили б хворобу дарувальника, яка могла б призвести до того, що в момент вчинення правочину він не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.

Крім того, у судових засіданнях 09.02.2015 року та 10.03.2015 року з обставин справи були допитані свідки: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13

При цьому, показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями правового значення для вирішення цього спору не мають та не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки ці покази не підтверджують наявність у померлого ОСОБА_3 алкогольної залежності і відповідних психопатологічних змін, а також жодним чином не спростовують обставин, встановлених судом під час розгляду справи, а саме про відсутність підстав для визнання Договору дарування квартири недійсним.

Також не спростовують заперечень сторони відповідача та не доводять обставин на які посилається позивачка і покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та самої позивачки ОСОБА_1

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справу лише на підставі наданих доказів і в межах заявлених позовних вимог. Рішення суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях і на сумнівних доказах.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57 - 60, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління юстиції у м.Києві, про визнання договору дарування квартири недійсним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: