Ухвала суду № 56596799, 04.03.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5295/16-ц

Провадження № 2-з/761/90/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2016 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності подружжя.

До суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, шляхом оголосити заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1. Заява мотивована тим, що дана квартира перебуває у спільній сумісній власності подружжя як придбана під час шлюбу позивача та відповідача за кошти подружжя. Проте 12.01.2016 р. відповідач намагався мало не силоміць заселитися в спірну квартиру. Для цього відповідач привіз свої речі та в грубій формі вимагав впустити його до квартири і викликав працівників правоохоронних органів. Забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірної квартири є єдиною реальною можливістю захистити права позивача в іншому разі відповідач може відчужити спірну квартиру задовго до ухвалення рішення по справі. Невжиття заходів забезпечення можуть утруднити виконання рішення суду або неможливим його виконання взагалі.

Питання про забезпечення позову вирішується ухвалою, згідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, упровадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Одним із видів забезпечення позову відповідно до положень ст. 152 ЦПК України є, зокрема, зобов'язання вчиняти дії..

Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 9 від 22.12.2006 р., з відповідними змінами та доповненнями, «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд бере до уваги, що на день розгляду заяви позивачем не надано жодних доказів щодо наявності у ОСОБА_4 на праві приватної власностінерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 27, 135, 151-153, 209 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: