Рішення № 56596682, 17.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2394/16

Справа № 760/1301/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Січкар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та пені, -

В С Т А Н О В И В :

22.01.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до АТ «УОСК» та просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 10779,84 грн., штрафні санкції у розмірі 5259,27 грн. та судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.02.2015 року о 13 год. 00 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який належить на праві власності ОСОБА_1, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13.03.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, що сталася 17.02.2015 року.

Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застраховано у Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на підставі полісу №АІ/0820256.

Позивач посилається, що він повідомив страхову компанію про настання страхового випадку та 25.03.2015 року подав заяву про виплату страхового відшкодування.

Також зазначає, що відповідно до повідомлення ПрАТ «УОСК» від 15.03.2015 року, розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті позивачу становить 10 779,84 грн. уже з вирахуванням франшизи по Полісу АІ/ 0820256 у розмірі 1 000 грн. 00 коп. та суми ПДВ, однак виплата страхового відшкодування позивачу досі не здійснена, а тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Посилаючись на порушення виплати страхового відшкодування, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмирі подвійної облікової ставки передбаченої ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за період з 18.02.2015 року по 20.01.2016 року в розмірі 5259,27 грн.

Враховуючи вищевикладене просив позов задовольнити.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав до суду письмові заперечення проти позову.

З наданих заперечень вбачається, що відповідач проти задоволення позову заперечує частково. Зазначає, що оскільки відповідач повинен був сплатити позивачу страхове відшкодування в строк до 24.06.2015 року, пеню слід нараховувати з 25.06.2015 року.

Таким чином, відповідач визнає позов в частині стягнення з нього на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 10779,84 грн. та пені в розмірі 3101,58 грн., а в задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд до відома не поставив.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Судом встановлено, що 17.02.2015 року о 13 год. 00 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який належить на праві власності ОСОБА_1, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень (а.с.8).

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13.03.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, що сталася 17.02.2015 року.

Згідно з постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13.03.2015 року вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм - ОСОБА_2 п. 16.6 Правил дорожнього руху України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована у відповідача відповідно до полісу № АІ/0820256 (а.с.10).

25.03.2015 року до відповідача надійшла заява позивача про страхове відшкодування (а.с.9).

Відповідно до п.22.1. ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З позовної заяви вбачається, та не заперечувалося відповідачем, що розмір страхового відшкодування, яке підлягає до виплати позивачу становить 10779,84 грн.

Разом з цим, страхове відшкодування позивачу до цього часу виплачено не було.

Відповідно до ст.1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, зокрема, фізичних осіб.

Суд вважає, що звернення позивача до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування відповідає способу захисту, що передбачений нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 10779,84 грн.

Крім того, пунктом 36.2. ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Як вже було встановлено вище, потерпілий звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування 25.03.2015 року, проте відповідач до цього часу страхове відшкодування позивачу не виплатив.

Згідно п. 36.5. ст. 36 Закону передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач в своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 18.02.2015 року по 20.01.2016 року в розмірі 5259,27 грн.

Разом з тим враховуючи, що заява про виплату страхового відшкодування була подана позивачем 25.03.2015 року, а відповідно до п.36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач мав не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування виплатити страхове відшкодування, суд приходить до висновку, що прострочення виплати страхового відшкодування позивачу у відповідача виникло саме з 25.06.2015 року.

Таким чином, виходячи з вимог ст. 36 Закону та ст. 625 ЦК України, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня за порушення строків виплати страхового відшкодування за період з 25.06.2015 року по 20.01.2016 року в розмірі 3114,04 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст. ст. 16, 22, 526, 625, 979, 988, 992, 1166 ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 3 , 4, 10, 11, 57-60, 61, 88, 169, 212-218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування та пені, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 10779,84 грн., пеню за порушення строків виплати страхового відшкодування у розмірі 3114,04 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: