Рішення № 56596674, 17.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/8596/16

Справа № 760/21020/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Січкар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу "Міжгалузева академія управління", Київського національного університету технологій та дизайну про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та уточнивши позовні вимоги просила:

-визнати незаконним наказ державного вищого закладу «Міжгалузева академія управління» від 01.09.2015 року за №№54 про звільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України;

-поновити на посаді старшого викладача кафедри гуманітарних дисциплін юридичного факультету державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління»;

-стягнути з державного вищого закладу «Міжгалузева академія управління» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.09.2015 року по час поновлення на роботі;

-стягнути з державного вищого закладу «Міжгалузева академія управління» або його правонаступника - Київського національного університету технологій і дизайну моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що працювала у Державному вищому навчальному закладі «Міжгалузева академія управління» з 01 вересня 2005 року по 01 вересня 2015 року.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №547-р від 27 травня 2015 року та наказу Міністерства освіти і науки України №661 від 19 червня 2015 року припинено юридичну особу - Державний вищий навчальний заклад «Міжгалузева академія управління» шляхом реорганізації (приєднання) його до Київського національного університету технологій і дизайну як структурного підрозділу.

Наказом Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» №54-к від 01 вересня 2015 року «Про звільнення працівників» позивача було звільнено з 01 вересня 2015 року відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України з посади старшого викладача кафедри гуманітарних дисциплін юридичного факультету, у зв'язку з скороченням чисельності або штату працівників.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки наказ про її звільнення підписаний виконуючою обов'язки ректора ОСОБА_3, яка на час підписання оспорюваного наказу не мала на це повноважень. В обґрунтування позову в цій частині позивача посилалася на те, що у п. 4 наказу Міністерства освіти і науки України №661 від 19 червня 2015 року зазначено, що з моменту призначення комісії з реорганізації до неї переходять повноваження щодо управління справами Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління», а повноваження ОСОБА_3 - виконуючої обов'язки ректора Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління», припиняються.

Крім того, позивач зазначає, що її не було персонально попереджено роботодавцем за два місяці про наступне звільнення та не було запропоновано іншу роботу відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України. Також позивач вважає, що роботодавцем не було отримано згоди профспілкого комітету щодо її звільнення.

Позивач зазначила, що про своє звільнення вона дізналася 01 вересня 2015 року, ознайомившись з наказом. Разом з тим, посилалася, що про наявність своїх порушених прав при звільненні вона дізналася в кінці жовтня 2015 року, тобто після ознайомлення з наказом МОН України від 19.06.2015 року за №661.

Також посилаючись на допущенні порушення відповідачем трудових прав при звільненні, моральні страждання, які зазнала позивач внаслідок її звільнення, просила стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

У зв'язку з викладеним позивач зазначила, що нею пропущено встановлений законом строк звернення до суду з поважних причин, а тому просила його поновити.

З огляду на викладене, позивач просила задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача Київського національного університету технологій та дизайну проти позову заперечував посилаючись на те, що позивач була попереджена про звільнення на підставі з ч.1 ст. 40 КЗпП України, про що свідчить її підпис у відомості-попередженні працівників, яка є додатком №1 до наказу Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» №16-ОС від 19 червня 2015 року.

Також зазначив, що повноваження щодо підписання наказів про звільнення працівників Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» надані ОСОБА_3 відповідно до протоколу комісії з реорганізації від 19 червня 2015 року.

Пояснив, що відповідно до передавальних актів заборгованість зі сплати заробітної плати перед позивачем відсутня. Також посилався на те, що Київський національний університет технологій і дизайну не був та не є роботодавцем позивача, у його структурі відсутня посада, яку позивач обіймала до звільнення, у зв'язку з чим пред'явлені вимоги до Київського національного університету технологій і дизайну є безпідставними.

За таких обставин просив відмовити у задоволенні позову.

Представник Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд до відома не поставив.

Третя особа-Хіміч О.М. проти позову заперечував посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач працювала у Державному вищому навчальному закладі «Міжгалузева академія управління» з 01 вересня 2005 року по 01 вересня 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала на посаді старшого викладача кафедри гуманітарних дисциплін юридичного факультету Міжгалузевого інституту управління.

09 червня 2012 року проведено реорганізацію Міжгалузевого інституту управління шляхом перетворення в Міжгалузеву академію управління.

Наказом Міністерства освіти і науки України №661 від 19 червня 2015 року «Про реорганізацію Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» припинено юридичну особу - Державний вищий навчальний заклад «Міжгалузева академія управління» шляхом реорганізації (приєднання) його до Київського національного університету технологій і дизайну як структурного підрозділу.

З матеріалів справи вбачається, що Київський національний університет технологій і дизайну є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків припиненого Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» з моменту внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України.

На виконання наказу №661 від 19 червня 2015 року утворено комісію з припинення Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» шляхом реорганізації (приєднання) його до Київського національного університету технологій і дизайну.

Відповідно до ч.4 ст. 105 ЦК України з моменту призначення комісії з реорганізації до неї переходять повноваження щодо управління справами Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління», повноваження ОСОБА_3 - виконуючої обов'язки ректора Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління», припиняються.

Згідно з додатком до наказу №661 від 19 червня 2015 року вбачається, що до складу комісії з реорганізації Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» увійшла, поряд з іншими особами, ОСОБА_3 як виконуюча обов'язки ректора Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління».

Станом на час розгляду справи до єдиного державного реєстру запис про припинення Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» не внесено. Вказані обставини не заперечувалися.

Як вбачається з рішення комісії з реорганізації державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління», викладеного у протоколі засідання комісії з реорганізації державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» від 19 червня 2015 року, ОСОБА_3 уповноважено на здійснення заходів щодо звільнення працівників Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління», в тому числі з наданням їй права ознайомлення працівників з повідомленням про майбутнє звільнення, підпису наказів про звільнення, інших документів з даних питань.

Відповідно до наказу Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» №16-ОС від 19 червня 2015 року «Про заплановане вивільнення працівників», підписаним ОСОБА_3 наказано попередити в установленому законодавством порядку працівників Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління», відповідно до ст.49-2 КЗпП України про заплановане звільнення із займаної посади після закінчення двомісячного терміну попередження згідно з пунктом 1 ст. 40 КЗпП України. Відділу кадрового забезпечення та документообігу наказано ознайомити працівників Академії з їх наступним вивільненням під розпис у відомості-попередженні. Повідомити Солом'янський центр зайнятості про заплановане вивільнення працівників в установленому законодавством порядку.

З додатку №1 до наказу №16-ОС від 19 червня 2015 року «відомості-попередження працівників Міжгалузевої академії управління про заплановане вивільнення із займаної посади після закінчення двомісячного терміну з дати попередження» вбачається, що позивача було попереджено в установленому законодавством порядку про заплановане звільнення з посади старшого викладача кафедри гуманітарних дисциплін юридичного факультету після закінчення двомісячного терміну попередження, про що свідчить особистий підпис позивача у вказаній відомості-попередженні.

За таких обставин, доводи позивача про те, що її не було попереджено за 2 місяці до звільнення, суд вважає безпідставним.

Посилання позивача про те, що на загальних зборах трудового колективу, яке відбулося 19.06.2015 року працівників було лише повідомлено про реорганізацію закладу, тобто без повідомлення про майбутнє звільнення, суд вважає не доведеним.

Покази допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо відсутності письмового попередження про майбутнє вивільнених працівників, суд не приймає до уваги, оскільки дані твердження спростовується письмовими доказами, зокрема додатком №1 до наказу №16-ОС від 19 червня 2015 року «Відомості-попередження працівників Міжгалузевої академії управління про заплановане вивільнення із займаної посади після закінчення двомісячного терміну з дати попередження» .

Наказом Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» №54-к від 01 вересня 2015 року «Про звільнення працівників», підписаним ОСОБА_3 відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України (зміна в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників) позивача звільнено з 01 вересня 2015 року з посади старшого викладача кафедри гуманітарних дисциплін юридичного факультету, наказано здійснити виплату позивачу вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку( ст. 44 КЗпП України).

Згідно п. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

З вищенаведеного вбачається, що позивача було попереджено за 2 місяці про майбутнє звільнення, наказ про звільнення позивача підписано в.о. ректора ОСОБА_3, яку уповноважено на це комісією з реорганізації Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління», тобто уповноваженою особою.

Про відсутність можливості запропонувати позивачу роботу станом на 19.06.2015 року підтверджується довідкою відповідача-2 про відсутність вакантних місць.

Твердження позивача про те, що протокол засідання комісії з реорганізації Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» від 19 червня 2015 року виготовлено після звільнення працівників, не підтверджено належними доказами по справі.

Посилання позивача на те, що вказаний протокол не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки оформлений без дотримання вимог Інструкції з діловодства у Міністерстві освіти і науки України, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 09 квітня 2013 року № 424, є необґрунтованими.

Вказана інструкція встановлює вимоги документування управлінської інформації та організації роботи з документами в Міністерстві освіти і науки України, тому у комісії з реорганізації Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» не було обов'язку оформлювати свої рішення з дотриманням вимог цієї інструкції.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Вказаний позов позивачем подано до суду 29.11. 2015 року.

Позивач у письмовій заяві просила суд поновити пропущений нею строк звернення до суду з даним позовом, посилаючись на те, що його було пропущено з поважних причин, оскільки про порушення своїх прав при звільненні вона дізналася в кінці жовтня 2015 року при ознайомленні з наказом від 19 червня 2015 року № 661.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено 01 вересня 2015 року.

В судовому засіданні позивач підтвердила, що з наказом про звільнення вона ознайомилася 01.09.2015 року . В той же день позивач отримала трудову книжку, в якій містився запис про її звільнення у зв'язку з скороченням штату працівників.

Враховуючи обставини справи та виходячи з вимог ст.233 КЗпП України, суд вважає, що про порушення своїх прав позивач дізналася 01.09.2015 року , тобто в день ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки.

Доводи позивача в обгрунтування наявності порушених прав та поновлення строку звернення до суду саме з дня ознайомлення з наказом 19 червня 2015 року № 661, суд вважає безпідставними.

З огляду на викладане, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено встановлений законом місячний строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі без поважних причин і підстав для його поновлення не знаходить.

Враховуючи викладене вище, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України, ст.ст. 3,4, 10, 11, 57- 60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовити.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: