Ухвала суду № 56596578, 16.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №1-кс/760/3023/16

760/3606/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва Кізюн Л.І., при секретарі Слепусі О.П., розглянувши в судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження - детектива Національного бюро Першого підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гейко О.В., погоджене із начальником першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України Генеральної прокуратури України Омельченко О.М. про накладення арешту на майно в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52016000000000025 від 27 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

в с т а н о в и в:

До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання детектива Національного бюро Першого підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гейко О.В., в якому просить накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3.

Обґрунтовуючи своє клопотання детектив зазначив, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке внесені 27 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52016000000000025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Також, в обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_3, перебуваючи на посаді судді місцевого Козівського районного суду Тернопільської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав неправомірну вигоду за винесення відповідно до наданої йому влади відповідного судового рішення в інтересах ОСОБА_4 при наступних обставинах.

Так, Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2004 року №1813-ІV «Про обрання суддів» ОСОБА_3 обрано безстроково на посаду судді Козівського районного суду Тернопільської області.

Згідно з рішенням зборів суддів Козівського районного суду Тернопільської області від 30.10.2014 року відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону №1188-VІІ від 08.04.2014 року) ОСОБА_3 призначено головою Козівського районного суду Тернопільської області.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.124 Конституції України, суддя ОСОБА_3. є професійним суддею судової гілки влади та наділений повноваженнями здійснювати правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

Згідно з вимогами ст.ст. 23, 48, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_3, як суддя місцевого суду, зобов'язаний здійснювати судочинство у порядку, встановленому процесуальним законом, а правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права, додержуватись суддівської етики, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати та вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

Відповідно до п «г» ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є уповноважені на виконання функцій держави професійні судді, яким забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Відповідно до п. 2 Примітки до ст. 368 КК України ОСОБА_3 як суддя є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Так, 23.03.2015 року вироком Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 як особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України, начальником Козівського РС КВІ УДПтСУ в Тернопільській області 22.01.2016 року до Козівського районного суду Тернопільської області направлено подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням стосовно ОСОБА_4

22.01.2016 року у зв'язку з направленням до суду вищевказаного подання ОСОБА_4 звернувся за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_5 Під час зустрічі, яка відбулася в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_4, що вона має дружні відносини з головою Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_3 та може за неправомірну вигоду домовитися з ним щодо винесення судом рішення про відмову у задоволенні подання кримінально-виконавчої інспекції про скасування звільнення від покарання стосовно ОСОБА_4, а відтак уникнення ним відбування покарання у місцях позбавлення волі. При цьому ОСОБА_5 висловила вимогу про передачу ОСОБА_4 за вказані дії неправомірної вигоди у сумі 2000 доларів США. Будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі неправомірної вигоди у сумі 2000 доларів США могла потягнути порушення його законних прав і інтересів, ОСОБА_4 був змушений погодитися.

08.02.2016 року близько 10 години, ОСОБА_5, перебуваючи у приміщенні Козівського районного суду Тернопільської області, розташованому за адресою: Тернопільська область, с.м.т. Козова, вул. Гвардійська, буд. 2, звернулася до ОСОБА_3 та повідомила про те, що ним буде розглядатися судове провадження, в якому у майбутньому буде необхідна його допомога. При цьому подробиці ОСОБА_5 пообіцяла повідомити пізніше.

У подальшому ОСОБА_5 протягом тижня неодноразово телефонувала ОСОБА_4 та вимагала якнайшвидше надати їй раніше обумовлену неправомірну вигоду. У розмові ОСОБА_5 зазначала, що ОСОБА_4 має передати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів саме до розгляду відповідного подання КВІ у судовому засіданні.

При цьому ОСОБА_5, не розкриваючи своїх дійсних намірів щодо розподілу неправомірної вигоди, повідомила ОСОБА_4 про те, що частина з цих коштів буде передана нею голові Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_3, а іншу частину грошових коштів ОСОБА_5 нібито передасть начальнику Козівського відділу Теребовлянської місцевої прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6 за те, щоб останній у судовому засіданні не заперечував проти відмови у задоволенні судом подання кримінально-виконавчої інспекції.

09.02.2016 року близько 11 години, ОСОБА_5, продовжуючи виконання свого злочинного умислу, у приміщенні свого офісу, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, знову зустрілася з ОСОБА_4 та повідомила останньому, що судове засідання з розгляду подання кримінально-виконавчої інспекції про скасування звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання призначене на 9 год. 30 хв. 16.02.2016. З її слів ОСОБА_4 обов'язково потрібно було до 15.02.2016 року передати їй всю суму неправомірної вигоди, тобто 2000 доларів США, щоб до розгляду подання в судовому засіданні вона могла передати її частину голові Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_3

10.02.2016 року близько 11 години, ОСОБА_5, перебуваючи в приміщенні Козівського районного суду Тернопільської області за адресою: Тернопільська область, с.м.т. Козова, вул. Гвардійська, буд. 2, звернулася до ОСОБА_3 та повідомила про можливість отримати неправомірну вигоду від засудженого ОСОБА_4 за винесення рішення про відмову у задоволенні судом подання кримінально-виконавчої інспекції щодо скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням у зв'язку з ухиленням засудженого ОСОБА_4 від виконання покладених обов'язків. На пропозицію ОСОБА_5 отримати неправомірну вигоду ОСОБА_3 відповів згодою. Таким чином у них виник спільний злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від засудженого ОСОБА_4

15.02.2016 року близько 11 години, ОСОБА_5, продовжуючи виконання спільного із ОСОБА_3 злочинного умислу, перебуваючи у приміщенні свого офісі, розташованому за адресою: Тернопільська область, АДРЕСА_2, отримала від ОСОБА_4 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2 000 (дві тисячі) доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 52 294,68 гривень, за сприяння у вирішенні питання щодо винесення судом рішення про відмову у задоволенні подання кримінально-виконавчої інспекції про скасування звільнення ОСОБА_4 від покарання з випробуванням у зв'язку з ухиленням останнього від виконання покладених на нього обов'язків, а також для подальшої передачі частини вказаних грошових коштів голові Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_3

Цього ж дня, близько 12 години, ОСОБА_5, перебуваючи у службовому кабінеті голови Козівського районного суду Тернопільської області за адресою: Тернопільська область, Козівський район, с.м.т. Козова, вул. Гвардійська, 2, передала ОСОБА_3 частину грошових коштів у сумі 400 (чотириста) доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 10 558,93 гривень, як раніше обумовлену неправомірну вигоду за винесення рішення про відмову у задоволенні судом подання кримінально-виконавчої інспекції про скасування звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. При цьому іншу частину вищевказаних грошових коштів у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 41 835,74 гривень, ОСОБА_5 залишила собі.

16.02.2016 року ОСОБА_3 винесено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні подання кримінально-виконавчої інспекції про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_4

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились в одержанні неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.

02 березня 2016 року о 14 годині 40 хвилин ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.

Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 55021826 від 14.03.2016 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, детектив вважає, що є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту майна, у тому числі з метою забезпечення можливого судового рішення в частині конфіскації майна.

Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Сторони кримінального провадження у судове засідання не з'явилися, а тому суд, відповідно до ст. 172 КПК України вважає за можливе проводити розгляд клопотання за відсутності осію на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Разом з тим, другий абзац зазначеної норми передбачає можливість накладення арешту у вигляді заборони для іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

З огляду на положення ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому, згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення клопотання, оскільки досудовим слідством здобуто вагомі докази одержання суддею ОСОБА_3., як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданої влади та службового становища, а майно, на яке просить детектив накласти арешт відповідає критеріям визначеним в статті 170 КПК України, а саме те, що майно може бути конфісковано у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи третьої особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, що в сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів з метою уникнення приховування, перетворення чи знищення майна.

Тому, з урахуванням вказаних обставин, з метою забезпечення у майбутньому можливої конфіскації майна в разі доведення вчинення злочину чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні детектива та може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням про арешт майна.

Враховуючи викладене, перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку, що існує необхідність у накладенні арешту, а саме з метою відшкодування заподіяних злочином збитків та забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 369-372 КПК України, -

у х в а л и в:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя Л.І. Кізюн