Ухвала суду № 56595189, 21.03.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6964/15-ц

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Ластовки Н.Д.

при секретарі Фузік Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в залі суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 755/6964/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання стосовно позовної вимоги щодо стягнення 3% річних, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.06.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва винесено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за договором позики, яким стягнуто 381841,42 грн. суми боргу та 3654,00 грн. судового збору, проте в резолютивній частині рішення судом не вирішено питання стосовно позовної вимоги щодо стягнення 3% річних, що є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини 3 ст. 220 Цивільного процесуального кодексу України суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази та доводи з приводу ухвалення по справі додаткового рішення, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення викладаються у формах ухвали, рішення, постанови.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.220 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Підстави та порядок ухваленні у справі додаткового рішення визначено ст. 220 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати, якщо суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 367 цього Кодексу, або якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Даний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.

Виходячи з предмету спору, позивачем пред'явлено позов до ОСОБА_1 про стягнення з останньої 381841,42 грн., що складається з суму боргу за договором позики в розмірі 351639 грн. та 30202,42 грн. 3 % річних від суми боргу, та про стягнення судових витрат в розмірі 3654,00 грн.

16.06.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва була розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, за результатами якої, винесено рішення про задоволення позову, за яким судом вирішено: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 381841,42 суми боргу, судовий збір у розмірі 3654,00 грн., а всього загальною сумою 385495 (триста вісімдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 42 коп.» (а.с. 41-43)

Відповідно до мотивувальної та резолютивної частин ухваленого судового рішення, суд, надавши оцінку зібраним по справі доказам, проаналізувавши всі правові норми, вирішив справу в межах заявлених позовних вимог, що відповідає положенням ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, задовольнивши позовні вимоги, а саме стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 кошти в загальному розмірі 381841,42 грн., яка складається з сум: борг за договором позики в розмірі 351639 грн. та 3 % річних від суми боргу в розмірі 30202,42 грн. (351639 грн. + 30202,42 грн. = 381841,42 грн.), а також вирішив питання розподілу судових витрат.

Разом з тим, судом у вступній та мотивувальній частинах рішення було обґрунтовано з приводу стягнення з відповідача 3 % річних від суми боргу, при цьому чітко вказано з яких саме сум складається загальна сума боргу, що підлягає стягненню, а в резолютивній частині рішення вказані висновки суду по суті позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вказане заочне рішення, яке за своїм змістом відповідає вимогам статті 215 ЦПК, містить в собі вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини, в яких серед іншого, вказано зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви, надано юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, проведені розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог, наведено також посилання на закон матеріального права та надані висновки по суті розглянутих вимог.

З огляду на викладене, заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 209-210, 220 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні зави представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

С у д д я: