Ухвала суду № 56595174, 14.03.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15796/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі суду присяжних:

головуючого судді Бірси О.В.,

судді Ластовки Н.Д.,

присяжних Пастушенко Н.П., Ромаскевич Н.П., Сулейманова О.А.,

(запасних присяжних: Кириченко Н.В.)

при секретарі Куса Л.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Йовенко С.П.,

захисника ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні клопотання захисника про зміну заходу забезпечення криімнального провадження обвинуваченому та питання продовження строку запобіжного заходу останньому в рамках кримінального провадження № 120121100400000287 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України, -

в с т а н о в и в :

На розгляді у Дніпровському районному суді м. Києва на стадії судового слідства перебуває дане кримінальне провадження.

На виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, головуючим суддею суду присяжних ОСОБА_7 у данному судовому засіданні на обговорення учасників кримінального провадження поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та письмове клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, подане згідно ч. 1 ст. 331 КПК України.

У судовому засіданні прокурор вважав за можливе, враховуючи норми п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, встановлені ризики слідчим суддею, на даний час, не відпали та відмовити з цих підстав у зміні запобіжного заходу обвиунваченому за клопотанням захисника.

Захисник у судовому засіданні та в своєму письмовому клопотанні вказав, що вказані ризики, визначені ст. 177 КПК України, у даному випадку, відсутні, а особа обвинуваченого, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв'язки та допустиму репутацію, а тому підстави для продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження відсутні, тож просив змінити його на домашній арешт.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку захисника та зауважив, що в світлі практики ЄСПЛ термін його утримання під вартою з обґрунтуванням наведеним прокурором у даному судовому засіданні є неприйнятним.

Також, сторона захисту зауважила про те, що обвинувачений зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, де характеризується позитивно, до свого затримання працював в м. Світловодськ, одружений з ОСОБА_8, має на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2, задовільний майновий стан, не судимий, порушень дисципліни у слідчому ізоляторі не допускав.

Поряд з цим, на думку захисту, в матеріалах справи містяться переважно докази, які отриманні із порушенням чинного КПК України і тому повинні бути визнані недопустимими, оскільки вониу своїй сукупності не доводять вчинення ОСОБА_6 злочинів передбачених п.п 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 375 КК України.

Тож, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали провадження суд присяжних приходить до наступного.

Згідно положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У даному випадку, з бази автоматизованого документообігу суду "Д-3", реєстру матеріалів досудового розслідування та пояснень сторін у провадженні встановлено, що 13.09.2010 року слідчим відділом Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області порушено кримінальну справу № 21-6791 за ознаками складу злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за фактом умисного вбивства ОСОБА_9, з корисливих мотивів.

13.09.2010 року в рамках розслідування кримінальної справи № 21-6791 слідчим відділом Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за ознаками складу злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за фактом умисного вбивства ОСОБА_9, з корисливих мотивів.

17.09.2010 року Світловодським міськрайсудом Кіровоградської області підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід - взяття під варту.17.09.2010 року слідчим відділом Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. 08.10.2010 року кримінальну справу № 21-6791 у порядку ст. 116 КПК України Світловодською міжрайонною прокуратурою Кіровоградської області направлено за підслідністю до прокуратури міста Києва.

29.10.2010 року прокуратурою міста Києва кримінальну справу № 21-6791 для подальшого розслідування направлено до слідчого управління ГУМВС України в місті Києві.

02.11.2010 року кримінальну справу № 21-6791 прийнято до провадження слідчим управлінням ГУМВС України в місті Києві.

05.11.2010 року прокуратурою міста Києва строк досудового слідства у кримінальній справі № 21-6791 продовжений до 4 місяців.

12.11.2010 року Світловодським міськрайсудом Кіровоградської області строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 продовжений до 4 місяців.

21.12.2010 року кримінальній справі №21-6791 слідчим управлінням ГУМВС України в місті Києві присвоєно реєстраційний номер 20-3898.

21.12.2010 року в рамках розслідування кримінальної справи № 20-3898 слідчим управлінням ГУМВС України в місті Києві порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за фактом розбійного нападу на ОСОБА_9, яку об'єднано в одне провадження з кримінальною справою № 20-3898.

21.12.2010 року в рамках розслідування кримінальної справи № 20-3898 слідчим управлінням ГУМВС України в місті Києві порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за ознаками складу злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, за фактом умисного вбивства ОСОБА_9, з особливою жорстокістю, яку об'єднано в одне провадження з кримінальною справою № 20-3898.

30.12.2010 року ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України у повному обсязі.

14.01.2011 кримінальну справу № 20-3839 за обвинувачення ОСОБА_6, у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.187, п.п. 4,6 ч.2 ст. 115 КК України в порядку ст. 232 КПК України (в редакції 1960 року) для розгляду по суті направлено до Дніпровського районного суду м. Києва.

20.04.2012 вироком Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.187, п.п. 4,6 ч.2 ст. 115 КК України було засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

27.11.2012 року слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві за № 12012110040000287 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст. 357 КК України по факту умисного незаконного знищення документів кримінальної справи № 20-3839 у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва.

27.01.2014 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва, скасовано вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2012 та кримінальну справу повернуто прокурору м. Києва на додаткове розслідування.

21.03.2014 року до прокуратури м. Києва з Дніпровського районного суду м. Києва, надійшли матеріали кримінальної справи №1/2604/37/12, 1-286/11 по обвинуваченню ОСОБА_6, у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.187, п.п.4,6 ч.2 ст.115 КК України для проведення додаткового розслідування відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27.12.2014 року.

07.04.2014 року до прокуратури Дніпровського району м. Києва з прокуратури м. Києва, надійшли матеріали кримінальної справи №1/2604/37/12, 1-286/11 по обвинуваченню ОСОБА_6, у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.187, п.п.4,6 ч.2 ст.115 КК України для проведення додаткового розслідування відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27.12.2014 року.

08.04.2014 року прокуратурою Дніпровського району м. Києва за № 42014100040000095 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за п.п.4,6 ч.2 ст. 115 по факту скоєння вбивства ОСОБА_9, ОСОБА_6

17.04.2014 року прокуратурою Дніпровського району м. Києва кримінальне провадження № 42014100040000095 направлено до слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві для проведення досудового розслідування.

29.04.2014 року слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві за № 12014100040005153 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.4 ст. 187 КК України про вчинення розбійного нападу поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9, ОСОБА_6

29.04.2014 року кримінальні провадження № 12012110040000287, № 42014100040000095 та № 12014100040005153, об'єднанні на підставі вчинення однією особою, тобто ОСОБА_6, а об'єднаному кримінальному провадженню присвоєно № 12012110040000287.

30.04.2014 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

06.05.2014 року слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва Мелькумову Б.В. продовжено строк утримання під вартою до 19.06.2014 року.

Також, з даної ухвали слідчого судді слідує, що запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою було продовжено, враховуючи наявність ризиків регламентованих ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування чи вчинити інше кримінальне правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6, який, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, уродженець Республіки Узбекистан, громадянин України, з повною вищою освітою, неодружений, непрацюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2., раніше не судимий, та з урахуванням того, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам.

Зокрема, слідчий суддя врахував те, що з моменту обрання судом відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не з'явилися будь-які нові фактичні дані, які б свідчили, що обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням його під вартою, зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України (забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, зможе запобігти його спробам переховуватися від органів досудового розслідування чи вчинити інше кримінальне правопорушення), а ризики, які існували на час обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшилися, що свідчить про необхідність продовжити строки тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою в межах строків досудового розслідування.

В подальшому, ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 18.03.2016 року включно, визначено альтернативний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді застави, яку, як обвинувачений, так і заставодавець, виходячи з положень ч. 7 ст. 182 КПК України, мають можливість внести у будь-який момент судового розгляду.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування/продовження заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Однак, стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України (тільки власні усні пояснення і письмове клопотання без долучення до нього будь-яких доказів на підтвердження викладених у ньому даних), які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики та обставини визначені п.п.1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа останнього перестала бути суспільно небезпечною.

Додаткових характеризуючих даних на обвинуваченого, які б не були відомими слідчому судді при обранні/продовженні запобіжного заходу надано не було як на той момент, так і на цей час, останні жодним чином не змінилися, а ті дані, які вказані у клопотання, а саме те, що він одружений, має на утриманні доньку 2010 року, жодним чином не підвердженні (копії свідоцтв про шлюб, народження дитини).

Тим паче, що обвинувачений утримується під вартою з 17.09.2010 року, а донька, за доводами захисту, наче б то, також народилася 2010 року, що жодним чином не вказує на те, що він мешкає з донькою та утримує її фінансово.

Крім того, слід врахувати, що в ході розгляду справи у суді першої інстанції вперше, відповідно до обвинувального акту, обвинувачений вчинив дії спрямовані на уникнення відповідальності шляхом знищення у ній важливих процесуальних документів через, що доводи сторони захисту про відсутність ризику вчинення іншого злочину є безпідставними, адже це кримінальне провадження є зведеним з 3 проваджень (№ 12012110040000287, № 42014100040000095 та № 12014100040005153), що власне і свідчить про наявність цього ризику, на данному етапі, як і ризику переховування враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)) вважає, у даному конкретному випадку, цей ризик реальним та триваючим з вищевказаних підстав.

Доводи захисту про те, що обвинувачений за час утримання його під вартою не порушував умови утримання в слідчому ізоляторі не свідчать про відсутність вищевказаних ризиків, а лише вказує на те, що такий запобіжний захід є дійсно ефективним та таким, що реально може запобігти наявним ризикам.

Посилання захисту на відсутність ризиків з числа регламентованих п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними, оскільки наявність таких ризиків не була встановленою слідчим суддею при обранні запобіжного заходу взагалі.

Також, суд присяжних враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Зокрема, судом присяжних враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

За таких умов, суд присяжних, враховуючи те, що слідчим суддею було встановлено при обранні запобіжного заходу, що обвинувачений об'єктивно підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та, на цей час, дане судове рішення слідчого судді є чинним, не піддаючи останнє сумніву та не порушуючи принцип правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року), що є одним із основних аспектів принципу верховенства права, вважає, що у цій справі, об'єктивні обставини встановлені слідчим суддею та, на цей час, не спростовані в ході судового розгляду, враховуючи не дослідження усіх доказів з боку сторони обвинувачення та захисту, що передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), свідчать, у даний період, про обґрунтованість підозри обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки, на цьому етапі, підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що він міг вчинити дані правопорушення.

При цьому, суд присяжних звертає увагу сторони захисту на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України.

Щодо посилань сторони захисту на стан здоров»я обвинуваченого, як передумову для зміни запобіжного заходу, то суд присяжних виходить з того, що стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладає на державу обов'язок дбати про фізичний добробут осіб, яких позбавлено волі.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях: «Пєтухов проти України», «Ухань проти України», «Віслогузов проти України», державний орган, повинен забезпечити ув'язненій особі достатній медичний нагляд для вчасного діагностування та лікування хвороб.

Згідно ст. 21 Закону України "Про попереднє ув'язнення", адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, зокрема, забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.

Таким чином, обов'язок по збереженню здоров'я особи, яка перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятору покладається на керівника слідчого ізолятору, тобто саме керівник слідчого ізолятору в силу своїх обов'язків, зобов'язаний забезпечити належне здійснення лікувально-профілактичних заходів відносно обвинуваченого, а наявність тієї чи іншої хвороби у обвинуваченого не може бути підставою для зміни запобіжного заходу, за відсутності для цього підстав передбачених ст.ст. 177, 178, 199 КПК України.

Тобто, викладені стороною захисту доводи за своєю суттю являються сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту" (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України) через, що, на цей час, таке клопотання задоволенню не підлягає.

В свою чергу, суд присяжних вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, враховуючи, що загальні положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції Європейського суду з прав людини в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Так, у даному випадку діяння в яких обвинувачений обвинувачується однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики передбачені п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

За таких обставин, суд присяжних, виходячи з положень ст. 331 КПК України, беручи до уваги наявність у провадженні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, вважає, за необхідне запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжити у межах двох місяців, а саме по 12.05.2016 року включно.

Керуючись ст. ст. 1-28, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 331, 369-372, 376 КПК України, з урахуванням абз. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України, суд присяжних, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому - відмовити.

Запобіжний захід ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, вважати продовженим по 12 травня 2016 року включно.

Роз"яснити сторонам кримінального провадження, що в силу положень ч. 7 ст. 182 КПК України:

· обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме у розмірі - 9744000 (дев"ять мільйонів сімсот сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок;

· у разі внесення застави на обвинуваченого та застоводавця покладаються права та обов'язки визначені в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 03 лютого 2015 року терміном на 2 місяці з дня внесення застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 15 год. 00 хв. 18.03.2016 року.

Головуючий суддя: О.В. Бірса

Суддя : Н.Д. Ластовка

Присяжні: Н.П. Пастушенко

Н.П. Ромаскевич

О.А. Сулейманов