Ухвала суду № 56592945, 15.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/670/16 Головуючий 1-інст. - Клименко О.І.

Справа - № 642/4393/15-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія - інші

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів - КРУГОВОЇ С.С.,

- МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

секретарів - Пруднікової О.В., Прологаєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 27 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Друга Харківська Державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Ленінського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просила встановити факт того, що вона, ОСОБА_3, є дружиною ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнати її спадкоємцем 1-ї черги за законом та визнати на нею право власності на 17/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що ОСОБА_8на праві власності належало 34/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 а 76/100 частин вказаного будинку на праві власності належить відповідачу ОСОБА_5

З 1987 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_8, вони жили як подружжя за адресою: АДРЕСА_1, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. За час спільного проживання провели до цього будинку газ, здійснили переобладнання опалення та ремонт будинку, встановили новий європаркан та пластикові вікна в будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 34/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Вона вважає, що фактично прийняла дану спадщину, оскільки постійно мешкала з померлим, була зареєстрована у вказаному будинку, та подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом строк. Також, зазначила, що у померлого ОСОБА_8 є донька - відповідач ОСОБА_4, яка також претендує на спадщину, однак, вона ніколи не цікавилась життям батька.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 27 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що факт сімейних відносин та спільного проживання з її чоловіком ОСОБА_8 встановлено судом та зазначено в оскаржуваному рішенні, проте всупереч ст. 74 СК України їй відмовлено у задоволенні позову.

Посилається на те, що статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи скарги і матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтями 10,60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до п.1 розд. У11 прикінцевих положень Сімейного Кодексу України . цей Кодекс набуває чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року, й до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності. Ці права і обов'язки, визначаються на підставах, передбачених СК України, у тому числі й положення ч.1 ст. 74 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі. крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповіджальність особи.

Згідно з частинами 1,2 статті 5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотньої дії в часі, крім випадків, коли він пом"якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України в п.11 постанови № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику про встановлення фактів. що мають юридичне значення", - встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі п.5 ст.273 ЦПК 1963 року можливе, якщо такі відносини виникли до 08 липня 1944 рокцу і тривали до смерті ( пропажі без весті на фронті) одного з поружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах реєстрації актів громадянського стану. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають.

У випадку, коли такі відносини виникли до 01 січня 2004 року, тобто до набуття чинності СК України спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу ( ст. 16 Закону України «Про власність», ст. 22 СК України; майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, яке ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю, згідно з п.1 ст. 17, ст 18, п.2 ст. 17 Закону України «Про власність»; квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передані під час приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність відповідно до ст.. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

У інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не був визначений і учасники спільної власності під час придбання майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створені спільної власності, що викладено в роз'ясненні п.5 постанови № 20 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

Отже, встановлення фактів проживання однією сім"єю у період до 01 січня 2004 року законодавством не передбачалось, тому вимоги ОСОБА_3 в частині встановлення проживання її та ОСОБА_8однією сім"єю до 01 січня 2004 року як факту , що має юридичне значення, не підлягали задоволенню. До того ж, як вже зазначено, ОСОБА_3 просила встановити не факт іі проживання з ОСОБА_8 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а факт того, що вона є дружиною ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

При цьому у своєму позові ОСОБА_3 не вказувала, чи перебували вона та ОСОБА_8 померлий, ІНФОРМАЦІЯ_1 року у зареєстровангму шлюбі, у той час як відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби ХМУЮ на звернення ОСОБА_4 підтвердив наявність актового запису за № 1570 від 01.12.1957 року про шлюб ОСОБА_8 та ОСОБА_9, складеного Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану міста Харкова. Даних про розірвання вказаного шлюбу ця відповідь не містить.(а.с.51)

Крім того, навіть у разі встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у разі смерті одного з них, не відносить другого до числа спадкоємців за законом першої черги, тому встановлення такого факту, з урахуванням часу спільного проживання з ОСОБА_8, як спадкодавцем, могло надати ОСОБА_3 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 тільки у четверту чергу.

Частиною 2 статті 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Між тим, заявивши вимоги про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину нерухомого майна, що належало спадкодавцю, ОСОБА_3 не просила змінити черговість одержання права на спадкування, не посилалась на обставини, передбачені ч.2 ст.1259 ЦК України і таких обставин в суді не доводила.

Посилаючись в позові на проживання з ОСОБА_8 у фактичних шлюбних відносинах з 1987 року до часу його смерті у частині будинку, що належав останньому на праві власності, ОСОБА_3 зазначала, що за цей період вони обладнали будинок системою газопостачання. здіснили ремонт будинку, встановили европаркан, проте при цьому не вказала у позові часу виконання таких робіт, не просила визнати частину будинку, що належав спадкодавцю. спільною сумісною власністю, не доводила у суді обставин поліпшення належної померлому частини будинку та своєї участі в цьому та не вказала яке правове значення мають вказані обставини для задоволення заявлених нею вимог про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8

За таких обставин, суд першої інстанції правильно виходив з того, що заявлені ОСОБА_3 вимоги про встановлення факту того, що вона є дружиною ОСОБА_8 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, суперечать положенням ст.ст.21,36 СК України , не є підставою для визнання за нею права власності на 34/100 частини будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом у першу чергу і правомірно відмовив у задоволенні її позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про недодержання судом норм матеріального або процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому скарга на пілдставі ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307,ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 27 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) Т.П.Зазулинська

Судді (підпис) С.С. Кругова

(підпис) Н.О.Міненкова