Постанова № 56592324, 17.03.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/1476/16-а

Провадження № 2-а/643/96/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

при секретарі - Бахметьєвій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ПП роти №3 батальйону №1УПП у м.Харкові лейтенанта поліції Шматько Оксани Іванівни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Московського районного суду м.Харкова з адміністративним позовом до інспектора ПП роти №3 батальйону №1УПП у м.Харкові лейтенанта поліції Шматько О.І. далі - відповідач) в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 741950 від 08.02.2016року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення в зв'язку із відсутнісю складу та події адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою інспектора ПП роти №3 батальйону №1УПП у м.Харкові лейтенанта поліції Шматько О.І. 08.02.2016року його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425грн. Так 08.02.2016року о 12-45 годині він керував належним йому автомобілем ВАЗ 21102, д.н. НОМЕР_1 та був зупинений співробітниками поліції інспектором ПП роти №3 батальйону №1УПП у м.Харкові лейтенанта поліції Шматько О.І., яка повідомила, що він здійснив зупинку на пішохідному переході, та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії. Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, оскільки відповідач порушив вимоги ст.280 КУпАП, адже відповідачем достеменно не встановлено, чи був він насправді винен у правопорушенні, враховуючи, що жодних доказів його провини не зазначено у Протоколі. Жодних замірів технічними засобами відстаней від місця зупинки його машини до найближчих перехресть та в'їздів до прилеглих територій не проводилося і не задокументовано. Незаконне рішення відповідача щодо порушення ним дозволених відстаней стоянки від виїзду з прилеглої території, приймалося бездоказово, без будь-яких технічних замірів відстаней. Не маючи законних доказів його провини, відповідач при винесенні Постанови скористався «спрощеним підходом», бездоказовим, що суперечить п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.05,2005року. Відповідач своїми незаконними діями порушив його громадянські права,у тому числі вимоги ст..63 Конституції України, ст.268 КУпАП, п.22.7 Наказу №1111 МВС України від 13.11.2006року «Про затвердження інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби державтоінспекції України МВС України», чим унеможливив використання ним законного права на захист.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечувала, просила у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що правопорушення вчинені ОСОБА_1 підтверджуються відеозаписом з нагрудних камер працівників патрульної поліції ОСОБА_3. та ОСОБА_2., які були присутні при складенні відносно ОСОБА_1 постанови про адміністративне правопорушення.

Суд заслухавши пояснення відповідача, свідка ОСОБА_2., вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та давши їм оцінку, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2016року інспектор ПП роти №3 батальйону №1 УПП у м.Харкові лейтенант поліції Шматько О.І. виніс постанову серії ПС2 № 741950 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 та ч.1 ст.126 КУпАП та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. З вказаної постанови слідує, що 08.02.2016року о 12год.45хв. в м.Харкові, вул.Плеханівська, 28 водій здійснив зупинку на пішохідному переході, та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.15.9, 2.1 (в) ПДР України /а.с.3/.

Позивач заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та оскаржив складену інспектором постанову до суду в порядку адміністративного судочинства.

З приводу даних спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Частиною 1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень у разі вчинення однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до ч.2 ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Так, суд звертає увагу на те, що відповідно до правил дорожнього руху зупинка транспортного засобу - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог Правил дорожнього руху (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 741950 позивач порушив вимоги п. 15.9 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Суд також звертає увагу на те, що п.15.9 ПДР складається з певного переліку порушень від «а» до «и».

Так, відповідно до п. 15.9 зупинка забороняється а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил); в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки; и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Склад правопорушення повинен в собі містити: суб'єкт правопорушення, суб'єктивну сторону правопорушення, об'єкт правопорушення та об'єктивну сторону правопорушення. Відсутність одного із вищезазначених елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не містить складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, об'єктивна сторона правопорушення не є встановленою інспектором.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що інспектором було неуважно складено оскаржувану постанову, оскільки інспектор не конкретизував, який саме підпункт ПДР порушив позивач, то суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правильності прийняття оскаржуваної постанови в цій частині.

На спростування вимог позивача відповідачем на огляд суду був наданий відео запис з реєстратора інспектора, який всупереч вимогам, передбачених ст.283 КУпАП не вказаний у постанові.

Крім того інспектор, приймаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 741950 від 08.02.2016року року зазначив, що позивач порушив п. 2.1 (в) Правил дорожнього руху України. Відповідно до якого, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, що не відповідає викладеній у постанові суті адміністративного правопорушення, що також свідчить про недоведеність відповідачем правильності прийняття оскаржуваної постанови в цій частині.

При цьому суд, також звертає увагу, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху повинен діяти в порядку, передбаченому ст. 265-2 КУпАП «Тимчасове затримання транспортних засобів».

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому, а тому вимога позивача про закриття судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вжито заходів для забезпечення всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2 - 14, 69 - 86, 104, 122, 158 - 163, 185-186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора ПП роти №3 батальйону №1УПП у м.Харкові лейтенанта поліції Шматько Оксани Іванівни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 08.02.2016року серії ПС2 №741950, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Московський районний суд м. Харкова в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя - Т.М.Довготько