Ухвала суду № 56592142, 14.03.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/4081/16-к

н/п 1-кс/640/2253/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова Муратова С.О., розглянувши клопотання старшого слідчого першого відділу КР слідчого управління ФР ГУ ДФС у Харківській області капітана податкової міліції Михалик Миколи Миколайовича про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016220000000005 від 13.01.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, -

встановив :

Старший слідчий першого відділу КР слідчого управління ФР ГУ ДФС у Харківській області капітан податкової міліції Михалик М.М. 14.03.2016 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури Харківської області Євтушенко А.С., в якому просить накласти арешт на грошові кошти та заборонити відчужувати грошові кошти з банківського рахунку вказаного в клопотанні Товариства, відкритого в Банку; зобов'язати службових осіб банківської установи негайно надати співробітникам податкової міліції інформацію про залишки коштів на вказаних рахунках на момент накладення арешту у вигляді довідки або відмітки на ухвалі суду та в подальшому щотижнево направляти до слідчого управління ФР ГУ ДФС у Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, данні про надходження грошових коштів на зазначені в клопотанні рахунки.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання з додатками, приходить до висновку про необхідність повернути клопотання прокурору, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованими може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінального-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

За вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримано за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт майна також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням ч. 2 ст. 170 КПК України.

Однак, в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, слідчим у клопотанні не зазначено підстави та мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт грошових коштів на вказаному в клопотанні рахунку в банківській установі.

При цьому, наведені норми чинного кримінально-процесуального законодавства, що прямо передбачають зміст клопотання слідчого, прокурора про арешт майна, не містять положень, які передбачали б такими підставою та метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна як забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів, як то зазначено в клопотанні сторони кримінального провадження. Даних, що підтверджують існування цивільних позовів, до клопотання слідчим не залучено.

Більш того, абзац 2 ч. 2 ст. 171 КПК України, вимагає від прокурора або слідчого за погодженням з прокурором додати до клопотання про арешт майна оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

До клопотання додана копія Довідки від 21.01.2016 про результати дослідження матеріалів щодо проведення фінансових операцій, на яку посилається сторона кримінального провадження як на підставу на обґрунтування доводів клопотання про арешт майна у цьому кримінальному провадженні. Однак, до клопотання не залучено даних щодо обгрунтування підстав, порядку отримання та залучення вказаної Довідки від 21.01.2016 в межах саме даного кримінального провадження, відкритого 13.01.2016. Крім того, до клопотання не додано оригінали або копії документів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання щодо формування суми податкового кредиту для ухилення від сплати податків.

Відповідно ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Більш того, не зазначення в поданому до суду клопотанні адрес юридичних осіб, які є власниками майна, позбавляє суд можливості виконати вимоги ч. 1 ст. 172, ч. 7 ст. 173 КПК України, - судового виклику власника майна для розгляду даного клопотання, або ж подальшого направлення ухвали таким особам у разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали (в тому числі у випадку розгляду клопотання без повідомлення власника майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України).

З урахуванням викладеного, дане клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 171, 172, 372 КПК України,-

Ухвалив:

Клопотання старшого слідчого першого відділу КР слідчого управління ФР ГУ ДФС у Харківській області капітана податкової міліції Михалик Миколи Миколайовича про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016220000000005 від 13.01.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого чч.3 ст.212 КК України - повернути прокурору та встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Муратова С.О.