Ухвала суду № 56590563, 16.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/3286/13-ц Номер провадження 22-ц/786/963/16Головуючий у 1-й інстанції Мурашова Н. В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

Головуючого судді : Абрамова П.С.

Суддів : Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю.

При секретарі: Фадейкіній Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 лютого 2016 року

в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, який неодноразово змінював, посилаючись на те, що 19.06.2006 року між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит в сумі 4550,00 грн. на термін до 18.05.2007 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, має заборгованість.

Позивач в уточнених позовних вимогах від 09.12.2015 року прохав стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по відсоткам за користування кредитом за договором кредиту №DNH4KP92980476 від 19.06.2006 року в межах строку позовної давності за період з 07.12.2010 року по 07.12.2015 року в розмірі 8689,08 грн. та судові витрати (а.с. 2-3, 92-96,110-114, 130-132).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» прохало рішення суду скасувати вказуючи на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Вважають, що місцевий суд помилково застосував встановлену Законом позовну давність до спірних правовідносин, що склалися між сторонами та на підставі ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та ч. 4 ст. 267 ЦК України відмовив у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про її відхилення .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», місцевий суд вірно встановив фактичні обставини справи, що 19.06.2006 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №DNH4KP92980476, за умовами якого для повного розрахунку за товар (персональний компьютер і монітор) і сплати комісії за консультативні послуги, Банк надав ОСОБА_2 страховий кредит у сумі 4550,00 грн. на строк 12 місяців по 18.05.2007 року включно з умовами сплати відсотків за його користування в розмірі 2,09 % у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом в обмін на зобов'язання ОСОБА_2 по поверненню кредиту, сплати процентів, в обумовлених в Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 10 по 17 число кожного місяця ОСОБА_2 повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 433,40 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Також в заяві зазначено, що для забезпечення виконання зобов'язань на підставі п.2.3., 2.4., 2.5. Умов встановлено, що придбаний товар є предметом застави. Згідно з п. 4.2 Умов, при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню Кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 6,00% на місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Позичальник виразив згоду, що Заява разом із запропонованими Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає кредитно-заставний договір. Позичальник підтвердив своїм підписом, що ознайомився з Умовами кредитування, запропонованими банком. Строк дії кредитно-заставного договору в заяві не зазначений. (а.с.5-6).

Сторони в суді першої інстанції визнали, що ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», виконав свої зобов'язання за договором кредиту №DNH4KP92980476 від 19.06.2006 року, надав ОСОБА_2 кредит для придбання товару.

Враховуючи, що відповідач визнав невиконання ним своїх зобов'язань за договором кредиту №DNH4KP92980476 від 19.06.2006 року, не висловив заперечень, щодо розміру заборгованості, тому місцевий суд прийшов до вірного висновку, що факт наявності у ОСОБА_2 заборгованості перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором кредиту не підлягає доказуванню.

Також місцевий суд встановив факт, що строк позовної давності розпочався 19.05.2007 року, а закінчився 18.05.2010 року.

До суду банк звернувся поза межами строку позовної давності що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Як зазначалось вище, сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню до 18 травня 2007 року.

Договором сторони погодили, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з «10» по «17» число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 433,40 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Крім того, судом установлено, що відповідач добровільно не здійснив жодного платежу.

З вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором Банк звернувся до суду в червні 2013 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

В ході судового розгляду в суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності (а.с. 82).

З врахуванням викладеного, обставин справи, місцевий суд прийшов до вірних висновків, що на момент звернення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду з позовом сплинув строк позовної давності за основним зобов'язанням по договору кредиту №DNH4KP92980476 від 19.06.2006 року.

Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів про встановлення більшого строку дії спірного договору, ніж строк виконання зобов»язань.

Доводи банку про те, що умовами надання споживчого кредиту встановлено строк позовної давності в п'ять років висновки місцевого суду не спростовують, оскільки доказів , що ОСОБА_2 підписав умови надання споживчого кредиту, які повинні бути невід'ємною частиною договору банком не надано. Посилання в договорі на ознайомлення з цими умовами не свідчить про досягнення домовленості про збільшення строку позовної давності ( а. с. 6).

Крім того банком не надано докази, що надані до суду умови надання споживчого кредиту були чинними на час отримання відповідачем кредиту, та є невід'ємною частиною кредитного договору . ( правова позиція ВСУ у у справі № 6-698цс15 , № 1926цс15 від 04.11.2015 року, 1206цс15 від 23.09.2015 року, 990цс15 від 27.01.2016 року .)( а. с. 117-124)

Враховуючи , що строк позовної давності розпочався 19.05.2007, до суду банк звернувся в червні 2013 року тобто через 6 років з дня виникнення права на пред'явлення позову, місцевий суд вірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Не спростовують висновки місцевого суду і доводи апеляційної скарги банку в частині, що підлягають стягненню відсотки та розмір пені за один рік до звернення до суду, оскільки у відповідності з вимогами ст. 266 ч12. ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування місцевим судом норм матеріального права щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин є безпідставними та таким, що не підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували. Підстави для зміни чи скасування судового рішення відсутні

Керуючись ст.. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. КременчукаПолтавської області від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти діб до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя (підпис) П.С. Абрамов

Судді Підписи) О.Ю. Кузнєцова

С.А. Гальонкін

З оригіналом згідно: