Постанова № 56589666, 15.03.2016, Крюківський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/1217/16-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2016 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді - Хіневич В.І., при секретарі - Гавриш А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю - ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулися до суду в особі представника за довіреністю - ОСОБА_2 з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, в якому прохала визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області № 13 від 13.01.2016 року щодо відмови їй у поновленні виплати пенсії за віком та зобов'язати відповідача повити її виплату пенсії за віком з 29.12.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що до червня 1996 року вона проживала у м. Кременчуці та отримувала пенсію за віком. Надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсії їй було припинено. 29.12.2015 року позивач через свого представника ОСОБА_2 звернулася до УПФ України в м. Кременчуці із заявою про поновлення їй виплати пенсії за віком. Рішеннями УПФ України в м. Кременчуці від 13.01.2016 року за № 13 позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком у зв'язку зі відсутністю угоди між урядом України та Урядом держави Ізраїль. Вказане рішення прохає визнати протиправними та поновити її права шляхом зобов'язання відповідача поновити їй виплату призначеної раніше пенсії за віком.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явився, однак завчасно подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги прохав задовольнити.

Представник відповідача - Романець С.В. позовні вимоги не визнав, прохав у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що станом на день подання заяви про поновлення пенсії між Україною та державою Ізраїль, у сфері пенсійного забезпечення громадян України, які прийняті на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль не укладались. Крім того позивач подала заяву про поновлення виплати пенсії не особисто, як того передбачає законодавство, а через представника та не надала оригінали документів. А тому відмова є обґрунтованою та відповідає вимогам законодавства.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, всебічно повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами ОСОБА_1 до червня 1996 року була зареєстрована в м. Кременчуці. Після чого позивач, яка є громадянкою України, виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та на даний час перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль, що підтверджується копією паспорта для виїзду за кордон. Позивач є пенсіонеркою, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення.

Письмовими доказами підтверджується, що 29 грудня 2015 року представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 звернувся до УПФ України в м. Кременчуці із заявою встановленого зразка про поновлення ОСОБА_1 пенсії за віком в розмірах відповідно до вимог чинного законодавства. До заяви представником були додані документи, а саме: копія нотаріально посвідченої довіреності, копія паспорта позивача, копія пенсійного посвідчення, копією паспорта представника.

Відповідачем - УПФ України в м. Кременчуці була розглянута вказана заява та 13.01.2016 року винесено рішення за № 13 відповідно до якого позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком у зв'язку з відсутністю укладеної угоди між урядом України та Урядом держави Ізраїль, а також у зв'язку з тим, що заява подана не особисто позивачем та відсутні документи, що підтверджують факт проживання її в м. Кременчуці.

Суд, вважає рішення відповідача про відмову у поновленні пенсії позивачу протиправним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Статтею 24 Конституції України закріплено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» закріплено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року визначено, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст.. 24 Конституції України. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись із такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Таким чином, проживаючи в Ізраїлі, як громадяни України, позивачі мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

За змістом ч.1 ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Враховуючи зазначене, відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачу у зв'язку з її переїздом на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, діяв відповідно до вимог законодавства, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин.

Судовим розглядом встановлено, що Міжнародних договорів між Україною та Державою Ізраїль стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року по справі № 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 року вказав, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного Суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 19 травня 2015 року дійшла висновку, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Позивачі, як громадяни України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і на пенсійне забезпечення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на поновлення пенсії за віком, яку вона отримувала до виїзду на постійне місце проживання за межи України.

Частина 1 ст. 44 Закону визначає, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Частина 1 статті 46 Закону визначає, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно п. 2.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно п 4.8. Порядку заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

Згідно п. 1.5. Порядку заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Тож, твердження відповідача про те, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через надання заяви про поновлення виплати пенсії не особисто, а через представника та не надання оригіналів документів суд сприймає критично, адже законодавством передбачена можливість звернення з заявою через представника, а у матеріалах пенсійної справи маються всі документи.

За таких обставин суд вважає, що позивачу не може бути відмовлено в поновленні пенсійних виплат з вказаних обставин.

Вирішуючи питання про дату поновлення виплати пенсії позивачам, суд виходить з того, що обов'язковою передумовою для поновлення виплати пенсії є подача пенсіонером відповідної заяви. Поновлення виплати пенсії з ініціативи територіального органу Пенсійного фонду України чинним законодавством - не передбачено.

З огляду на те, що ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплати сум пенсії, на яку пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, суд вважає, що виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з 29.12.2012 року, тобто за три роки до моменту звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці із відповідною заявою.

Згідно ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову в тому числі про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 11, 12, 71, 86, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст..24, ст. 46 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року, постановою Верховного суду України від 19 травня 2015 року, Законом «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФ України 25.11.2005 року, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю - ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправним рішення та спонукання до вчинення дій, - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області № 13 від 13.01.2016 року щодо відмови ОСОБА_1 поновити виплату пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 29.12.2012 року в розмірах відповідно до чинного законодавства.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області на протязі десяти днів з дня її проголошення, з одночасним поданням копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: В.І. Хіневич