Постанова № 56589621, 18.03.2016, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/638/16-а

Провадження № 2-а/552/29/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2016 року суддя Київського районного суду м. Полтави Васильєва Л.М. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтава про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.02.2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, в якому просила суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щодо відмови їй в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання з 01.09.2015 року неправомірними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання і виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01.09.2015 р., що становить - 24252.80 грн. Посилалась на те, що вона працювала на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області в період з серпня 1996 року по листопад 2010 року, а з 04.11.2010 року відповідно до постанови Верховної ради України від 7 жовтня 2010 року звільнена з займаної посади у відставку. Вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. У зв'язку з підвищенням з 01.09.2015 року заробітної плати працюючим суддям, їй Апеляційним судом Полтавської області 12.11.2015 року видано довідку відповідно до якої заробітна плата працюючого судді Апеляційного суду Полтавської області з 01.09.2015 року становить 24252,80 грн. Вона зверталась до відповідача із заявою про проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до заробітної плати працюючого судді, починаючи з 01.09.2015 р., однак їй відмовлено у проведенні такого перерахунку .Вважає дії відповідача неправомірними, такими, що порушують її права та звернулася із зазначеним позовом до суду.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві подав до суду заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилався на те, що відповідно до ч. 1 та 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010 року (в редакції станом на 07.07.2010р.) судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді,який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання з 05.11.2010р. відповідно до ч. З ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір якого склав 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Законом № 2453 не передбачено проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у разі зміни заробітної плати працюючого судді. Крім того, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213 від 02.03.2015 року з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, в тому числі яким щомісячне довічне грошове утримання призначено відповідно до Закону № 2453.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Позивач ОСОБА_2 працювала на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області в період з серпня 1996 року по 04.11.2010 року.

07.10.2010 р. Верховна Рада України прийняла постанову № 2596-VІ "Про звільнення суддів", якою, зокрема, відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади суддю Апеляційного суду Полтавської області Новохатню В.А. (а.с.7).

ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.

У зв'язку з підвищенням з 01.09.2015 року заробітної плати працюючим суддям, ОСОБА_1 апеляційним судом Полтавської області 12.11.2015 року видано довідку № 06-29/240/19034/15, відповідно до якої заробітна плата працюючого судді Апеляційного суду Полтавської області з 01.09.2015 року становить: посадовий оклад - 15158,00 грн., надбавка за вислугу років 60% - 9094,80 грн., а всього - 24252,80 грн. (а.с. 12).

26.12. 2015 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві із заявою про проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до заробітної плати працюючого судді, починаючи з 01.09.2015 р.

Згідно листа № 153/Н-08 від 12.01.2015 року Управління Пенсійного фонду України Київського району м. Полтави у проведенні зазначеного перерахунку ОСОБА_1 було відмовлено з посиланням на те, що з 01.06.2015 року пенсії/щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в порядку та на умовах, визначених законами, не призначаються, раніше призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці не перераховуються (а.с. 8).

Вирішуючи зазначений спір суддя виходить із того, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, позивача по справі, які були встановлені на день її виходу у відставку, станом на 05.11.2010 року, не можуть бути скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.

Відповідно до ст. 126 Основного Закону України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

В рішенні Конституційного суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року зазначено, що ст.126 Конституції України закріплено основні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканість суддів. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо), є гарантією забезпечення незалежності. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праці заробляти додаткові матеріальні блага.

Призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання, призначеного судді у відставці, на час виходу позивача у відставку проводилось згідно вимог статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ.

Частиною третьою статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В подальшому Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, частини третю та п'яту статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було викладено в новій редакції, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Рішенням № 3-рп/2013 частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VІ (в редакції Закону № 3668-VI) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, згідно з якими "визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя". Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

В Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів зазначено: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12: "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).

У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення і про обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп 2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошує, що ч.3 ст.22 Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Частина 1 статті 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежність суддів забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (частина шоста статті 48).

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії ( щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України, в тому числі, «Про судоустрій і статус суддів».

Посилання відповідача на Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року суперечить Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України та іншим законодавчим актам в частині, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, довічне грошове утримання суддям у відставці.

Матеріальні та соціальні гарантії позивача, як судді у відставці, які були встановлені на день її виходу у відставку, не можуть бути скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.

Отже відмова відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у зв'язку із збільшенням заробітної плати працюючого судді Апеляційного суду Полтавської області є протиправною.

ОСОБА_2 має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Апеляційного суду Полтавської області від 12.11.2015 року № 06-29/240/19034/15, з 01.09.2015р.

Ч. 1 ст. 94 КАС України передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже сплачений позивачем судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. повинен відшкодувати Державний бюджет України.

Керуючись ч. 1 ст. 94, 159, 163, 183-2 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання з 01.09.2015 року із розрахунку 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01.09.2015 р., що становить - 24252.80 грн.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із розрахунку 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01.09.2015 р., що становить - 24252.80 грн. і виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01.09.2015 р., що становить - 24252.80 грн.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 551 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Л.М. Васильєва