Рішення № 56588564, 03.03.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/549/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Цоток В. В.

Доповідач Белінська І. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Белінської І.М. - головуючої,

Бубличенко В.П.,

Чельник О.І.,

при секретареві - Постоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до комунального закладу «Добровеличківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06.01.2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06.01.2016 року зазначений позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря КЗ « Добровеличківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги » № 220-к від 19.11.2015 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до інспектора відділу кадрів КЗ «Добровеличківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги » ОСОБА_5 та про позбавлення ОСОБА_5 преміальних виплат і зняття надбавки в розмірі 50 % від посадового окладу; стягнуто з КЗ « Добровеличківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_5, недоплачену заробітну плату у вигляді надбавки в розмірі 50 % від посадового окладу за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року в сумі 945 грн. 61 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі позивачка, не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення суду першої інстанції в цій частині та стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 1378 грн. Вважає що суд дійшов неправильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди. Вказує на те, що оголошенням догани відповідач проявив приниження та зневагу до неї, завдав душевних страждань та погіршив її стан здоров?я. Також зазначає, що втрата можливості своєчасно отримати частину заробітної плати, яка сталася з вини відповідача, призвела до моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв?язків.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_6, заперечення проти скарги представника відповідача Павленка Ю.В., дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди - скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність наказу головного лікаря КЗ «Добровеличківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» №220-к від 19.11.2015 року про оголошення позивачці догани за порушення нею трудової дисципліни, позбавлення її преміальних виплат і надбавки у розмірі 50% від посадового окладу та скасував зазначений наказ і стягнув з відповідача на користь позивача недоплачену їй у листопаді та грудні 2015 року заробітну плату у розмірі 945 грн.61 коп. Рішення у цій частині сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч.1ст.303 ЦПК України його законність і обґрунтованість у цій частині не перевіряється.

Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позивач не довела факт заподіяння їй моральної шкоди. Проте, з таким рішенням не можна погодитись у повній мірі з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно визначив норми матеріального права, якими урегульовані правовідносини з приводу відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику. Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що таке відшкодування проводиться у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели його до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з роз?ясненнями, які містяться у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду №5 від 25.05.2001 року та №1 від 27.02.2009 року) відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Незаконне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, позбавлення її у зв»язку із цим частини заробітної плати у вигляді 50 % надбавки до посадового окладу завдало позивачу, яка є інвалідом другої групи з дитинства, душевних страждань у вигляді відчуття приниження її гідності, ділової репутації, страху перед можливим звільненням з роботи, що виразилось у пригніченому настрої, плачу, про що позивач зазначила у позовній заяві. Зважаючи на стан здоров»я позивача, невиплата належних їй грошових сум протягом двох місяців вплинула на звичний спосіб життя та потребувала від неї додаткових зусиль для його організації, захисту порушених трудових прав.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає , що незаконними діями відповідача позивачці дійсно була завдана моральна шкода, у відшкодування якої слід стягнути 400 гривень, частково задовольнивши позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди..

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність факту заподіяння позивачці моральної шкоди, що відповідно до п.3ч.1ст.309 ЦПК України є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди і ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Добровеличківського районного суду від 06 січня 2016 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 до КЗ «Добровеличківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» про відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити нове рішення.

Стягнути із комунального закладу «Добровеличківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_5 400 (чотириста) гривень у відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: