Рішення № 56588556, 17.03.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/454/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Бершадська О. В.

Доповідач Головань А. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.03.2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого: Голованя А.М.

суддів: Фомічова С.Є., Гайсюка О.В.

за участю секретаря: Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 грудня 2015 року, за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, компенсації втрати частини заробітної плати та індексації заробітної плати і

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 січня 2015 року був звільнений за власним бажанням з посади начальника зміни з охорони праці відокремленого підрозділу шахта «Фащівська» Державного підприємства «Луганськвугілля».

Втім, за роботу виконану в період з червня 2014 року по січень 2015 року розрахунку з ним не проведено, заборгованість по виплаті заробітної плати вскладає 60 765, 63 грн., яка підлягає стягненню в примусовому порядку.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку з 31.01.2015 року по дату ухвалення судового рішення.

Також, вказує на те, що він має право на індексацію заробітної плати розмір якої складає 25 520, 80 грн. та на компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 20 679, 15 грн., яка виплачується в разі затримки терміні виплати заробітної плати.

Винними діями відповідача, у зв'язку із порушенням законодавства про оплату праці, йому завдано моральної шкоди, розмір якої він визначив у 5 000 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Луганськвугілля» на користь ОСОБА_2 60 765,63 грн. заборгованої заробітної плати, 3 667,39 - індексації, 704,31 грн. - компенсації, а всього 65 137, 33 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення в частині вирішення вимог про стягненні середнього заробітку, моральної шкоди, компенсації втрати частини заробітної плати та індексації заробітної плати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений ним позов.

В частині вирішення вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі рішення не оскаржується.

Представник ДП «Луганськвугілля» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому статтею 76 ЦПК України порядку.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2., який підтримав доводи скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що ДП «Луганськвугілля» розташовано в зоні проведення АТО, що суттєво погіршило його економічний стан, тобто існують обставини непереборної сили, що виключають наявність вини відповідача у затримці виплати належних позивачу розрахункових сум.

Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди, суд зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що невиплата розрахункових сум потребувала від нього додаткових зусиль для організації його життя.

Частково задовольняючи вимоги про стягнення інфляційних сум та компенсації за затримку строків виплати заробітної плати, суд виходив з того, що наведені позивачем розрахунки не узгоджуються з відповідними Порядками проведення таких виплат, затверджених Постановами Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та від 21 лютого 2001 року № 159 відповідно.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що з 02 березня 2009 року ОСОБА_2 працював на Відокремленому підрозділі шахти «Фащівська» Державного підприємства «Луганськвугілля» на посаді начальника зміни з охорони праці, а 20 січня 2015 року він був звільнений із займаної посади за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України. (а.с.23-24)

Відповідно до ст. 116 КЗпП України всі суми, що належать працівникові до виплати від підприємства, установи, організації, повинні бути виплачені саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 цього Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що у разі якщо працівникові не були виплачені належні йому платежі при звільненні, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У п.25 цієї ж постанови Пленуму зазначено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Аналогічна позиція в частині перебігу строку звернення до суду викладена і в рішенні Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, у якому суд дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, при вирішенні спорів про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суду необхідно установити: 1) наявність боргу; 2) відсутність спору щодо його розміру; 3) вину підприємства; 4) дотримання позивачем трьохмісячного строку звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зідно ст. 24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), пунктом 8 якого передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку суд зіслався на непереборну силу, що виключає вину відповідача у затримці виплати розрахункових сум.

Але з таким висновком погодитися не можна, оскільки сам по собі факт розташування одного із підприємств в зоні проведення АТО, що входить до складу ДП «Луганськвугілля», на якому працював позивач, не свідчить про відсутність у нього коштів.

Крім того, згідно правового висноку Верховного Суду України, зробленого у цивільній справі № 6-2159цс15 від 11 листопада 2015 року, доказом на підтвердження існування форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) які виключають вину господарюючого суб'єкта у затримці виплати розрахункових (заробітної плати) є сертифікат, який, відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», видають торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати.

Оскільки такого сертифікату відповідачем на час розгляду справи суду не надано, то підстав ввважати встановленою обставину існування непереборної сили, яка виключає відповідальність роботодавця перед працівником за затримку розрахунку, немає.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу у листопаді 2014 року нарахована заробітна плата 4 290 грн., у грудні нараховано 6 018 грн., а усього за два місяці (4290+ 6018) = 10 308 грн. (а.с.7)

Кількість робочих днів у листопаді 2014 року - 20, у грудні 2014 року - 23, а всього 43 дні.

Середньоденний заробіток за два місяці перед звільненням складає (10 308:43) = 238,73 грн.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки на день розрахунку, починаючи з 31 січня 2015 року (згідно вимог позивача) по час ухвалення рішення - 411 дні, складає 98 529,00 грн., виходячи із розрахунку (411х 238,73)= 98 529.

Також, ухвалюючи рішення про стягнення індексації заробітної плати у розмірі 3 667,39 грн., суд не звернув уваги на те, що індексація заробітної плати вже була здійснена при її нарахуванні ДП «Луганськвугілля» згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Позивачу, згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-111 від 19.10.2000 року та Постанови КМ України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 р. №159, належить тільки право на компенсацію втрати частини заробітку.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що суд допустив помилку при обрахуванні зазначеної компенсації, і вважає, що її розмір має складати 923,24 грн., виходячи із наступного розрахунку:

за червень 2014 року - 1,004 х 1,008 х 1,029 х 1,024 х 1,019 х 1,03 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х1,022 х1,004 х0,99 х 0,992 х 1,023 х 0,987 х 1,020 х 11 157,00 грн. : 100 = 177,72 грн.;

за липень - 1,008 х 1,029 х 1,024 х 1,019 х 1,03 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х1,004 х 0,99 х 0,992 х1,023 х 0,987 х 1,020 х 9 811,00 грн. : 100 = 155,65 грн.;

за серпень - 1,029 х 1,024 х 1,019 х 1,03 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х1,004 х 0,99 х 0,992 х1,023 х 0,987 х 1,020 х 10 102,00 грн. : 100 = 158,99 грн.;

за вересень - 1,024 х 1,019 х 1,03 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х1,004 х 0,99 х 0,992 х 1,023 х 0,987 х 1,020 х 5 998,00 грн. : 100 = 91,74 грн.;

за жовтень - 1,019 х 1,03 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х1,004 х 0,99 х 0,992 х 1,023 х 0,987 х 1,020 х 5 122,00 грн. : 100 = 76,50 грн.;

за листопад - 1,03 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х1,004 х 0,99 х 0,992 х 1,023 х 0,987 х 1,020 х 4 290,00 грн. : 100 = 62,88 грн.;

за грудень 2014 року - 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х1,004 х 0,99 х 0,992 х 1,023 х 0,987 х 1,020 х 6 018,00 грн. : 100 = 85,64 грн.;

за січень 2015 року - 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х1,004 х 0,99 х 0,992 х 1,023 х 0,987 х 1,020 х 8 267,63 грн. : 100 = 114,12 грн.;

(177,72 + 155,65 + 158,00 + 91,74 + 76,50 + 62,88 + 85,64 + 114,12= 923,24

Крім того, колегія суддів вважає, що сума у розмірі 1000 грн. компенсує позивачу його моральні втрати, враховуючи обсяг завданих йому моральних страждань, спричинених затримкою виплати заробітної плати.

У зв'язку з наведеним рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, індексації заробітної плати, відшкодування моральної шкоди з ухваленням в цій частині нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 грудня 2015 року змінити в частині стягнення компенсації втрат заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримку розрахунку, індексації заробітної плати, відшкодування моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» на користь ОСОБА_2 923,24 грн. компенсації втрат заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 98 529,00 грн. (дев'яносто вісім тисяч п'ятсот двадцять девять гривень.), 1000 грн. (одна тисяча грн..) на відшкодування моральної шкоди та відмовити у задоволенні вимоги про стягнення індексації заробітної плати.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: