Ухвала суду № 56587800, 17.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/3080/15-к Головуючий у І інстанції Левченко А. В.Провадження № 11-кп/780/252/16 Доповідач у 2 інстанції Матюшко М. П.Категорія 18 17.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

17 березня 2016 року. м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Матюшка М.П., суддів: Полосенка В.С., Димарецького В.М.

при секретарі Берліновій Т.В.

за участю прокурора Сагей Л.І.

захисника - ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 грудня 2015 року яким,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Чубинське Бориспільського району Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 12.05.2009 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.03.2011 року звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано та направлено для відбування призначеного судом покарання,

засуджено за ч. 2, 3 ст. 185 КК України та призначено покарання:

-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Цим же вироком вирішено питання про цивільні позови та речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, 10.01.2015 року близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_4 перебував в приміщенні гіпермаркету ПрАТ «Нова Лінія», що за адресою Київська область м.Бориспіль вул.Горбатюка,2, де у останнього виник умисел направлений на таємне викрадення майна, належного ПрАТ «Нова Лінія». Так, ОСОБА_4, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів, прийшов до відділу «сантехніка» ПрАТ «Нова Лінія» де таємно викрав з стелажу, належну ПрАТ «Нова Лінія», кутову шліфувальну машинку вартістю 750 грн., сховавши її під верхній одяг, після чого виніс її з приміщення ПрАТ «Нова Лінія». Після таємного викрадення майна, належного ПрАТ «Нова Лінія», ОСОБА_4 продав його невстановленій особі на ринку «Зоряний», що по вул. Київський Шлях в м. Бориспіль Київської області та тим самим розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ПрАТ «Нова Лінія» матеріальні збитки на загальну суму 750 грн.

Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням день в середині лютого 2015 року, близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_4 разом з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (далі невстановленою особою), знаходилися поблизу ділянки АДРЕСА_2, де у ОСОБА_4 виник умисел на таємне викрадення чужого майна з контейнера, що розміщений на подвір'ї домоволодіння за вищевказаною адресою.

В цей час ОСОБА_4 запропонував невстановленій особі вчинити крадіжку майна з контейнера, належного ОСОБА_6, на що не встановлена особа дала добровільну згоду.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_4 ,діючи за попередньою змовою з не встановленою особою, впевнившись в тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, вони перелізли через паркан на територію домоволодіння , підійшли до контейнера та руками відігнули двері металевого контейнера та, проникнувши до даного сховища таємно викрали звідти належні ОСОБА_6 електропилку «Восh» вартістю 1819,00 грн., "дрель" «Восh» вартістю 1149,00 грн., лобзик «Восh» вартістю 1699,00 грн., після чого, з викраденим майном, зникли з місця злочину. Викрадене майно ОСОБА_4 разом з не встановленою особою здали до відділення ломбарду «Скарбниця» в місті Києві , чим розпорядилися на власний розсуд,спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 4667,00 грн.

Крім цього, у не встановлений досудовим розслідуванням день в кінці лютого 2015 року, близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_4 разом з невстановленою особою, знаходилися поблизу будинку АДРЕСА_3, де проводили свій вільний час. В цей час у ОСОБА_4 виник умисел на таємне викрадення чужого майна з недобудованого офісного приміщення, що знаходиться в 5-ій секції даного будинку, що належить потерпілій ОСОБА_7, та він запропонував невстановленій особі вчинити крадіжку майна з даного недобудованого офісного приміщення, на що невстановлена особа дала добровільну згоду, чим вступила в злочинну змову з ОСОБА_4 на вчинення крадіжки. Реалізуючи свій умисел ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленою особою, впевнившись в тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, руками , тримаючись за ручку вхідних металопластикових дверей, різким рухом потягли двері на себе, під час чого пошкодили "врізний" замок вхідних дверей та відчинили двері, після чого останні проникли до приміщення недобудованого офісного приміщення. Перебуваючи в середині приміщення ОСОБА_4 разом з невстановленою особою, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, перебуваючи в приміщенні недобудованого офісного приміщення, викрали дві батареї по 7-м секцій, вартістю 340,00 грн. кожна, та одну батарею на 10 секцій вартістю 1914,00 грн. Викраденим майном ОСОБА_4 разом з не встановленою особою розпорядилися на власний розсуд, продавши її не встановленій особі, чим спричинили потерпілій ОСОБА_7 матеріальні збитки на загальну суму 4 594,00 грн.

Після цього, 09.03.2015 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_4 разом з не встановленою особою, знаходилися поблизу будинку АДРЕСА_3 Київської області, де проводили свій вільний час. В цей час у ОСОБА_4 виник умисел на таємне викрадення чужого майна з недобудованого офісного приміщення, що знаходиться в 5-ій секції будинку, а саме "чугунної" батареї. В цей час ОСОБА_4 запропонував невстановленій особі вчинити крадіжку батареї з даного недобудованого офісного приміщення, що належить потерпілій ОСОБА_7 , на що останній дав добровільну згоду. Реалізуючи свій умисел, вони взяли візок, належний останньому, після чого повернулися і шляхом вільного доступу, через не зачинені, пошкоджені ними ж під час вчинення попереднього злочину металопластикові двері проникли до середини недобудованого офісного приміщення. Перебуваючи всередині приміщення ОСОБА_4 разом з невстановленою особою, діючи умисно, повторно та з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, викрали з офісного приміщення "чугунну" батарею на 20 секцій вартістю 3828,00 грн., яка належить потерпілій ОСОБА_7 , завантаживши її до візка та з викраденим майном з місця злочину зникли. Викраденим майном ОСОБА_4 разом з невстановленою особою розпорядилися на власний розсуд, продавши її ОСОБА_8, чим спричинили потерпілій ОСОБА_7 матеріальні збитки на загальну суму 3828,00 грн.

Після цього, 11.03.2015 року близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_4 разом з невстановленою особою, знаходилися за адресою: АДРЕСА_3, де проводили свій вільний час, коли у останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна з підвальних приміщень, що розміщені в підвалі за вищевказаною адресою. В цей час ОСОБА_4 запропонував невстановленій особі вчинити крадіжку майна з підвальних приміщень, на що останній дав добровільну згоду. Реалізуючи свій умисел , ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленою особою за допомогою фомки, яку вони взяли заздалегідь , впевнившись в тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, зламали замок на вхідних дверях до підвального приміщення, після чого проникли до підвального приміщення, перебуваючи де, за допомогою ті є ж фомки зламали навісний замок дверей частини підвального приміщення, належного ОСОБА_9, після чого проникли до приміщення. Перебуваючи всередині приміщення ОСОБА_4 разом з невстановленою особою, викрали з підвального приміщення велосипед марки «Ардіс» вартістю 1500,00 грн. Викраденим майном ОСОБА_4 разом з невстановленою особою розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_9 матеріальні збитки на загальну суму 1500,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині призначеного покарання, не оспорюючи кваліфікацію обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції змінити, призначивши йому більш м'яке покарання, оскільки воно за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано що він щиро розкаявся у скоєному, повернув викрадені речі, позовні вимоги визнав в повному обсязі, частково добровільно відшкодував потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду, яка була їй завдана внаслідок вчинення злочину. При цьому, позовні вимоги заявлені потерпілими визнав в повному обсязі без урахування того, що вчинював злочин зі знайомим ОСОБА_1, який в подальшому також може нести матеріальну відповідальність перед потерпілими. Також, просить звернути увагу на те, що він не ухилявся від органів досудового розслідування та суду, в зв'язку з чим був у розшуку, оскільки в цей час він готувався в військові підрозділи АТО, куди не потрапив із-за поганого здоров'я та відсутності навичок. А тому враховуючи вищевикладене, вважає, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, захисника, який просив задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, та надавши останнє слово обвинуваченому колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду 1-ї інстанції про винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2, 3 ст. 185 КК України відповідає фактичним обставинам справи не заперечуються самим обвинуваченим, який свою вину у вчиненні злочину визнав та щиро розкаявся у скоєному. Дії ОСОБА_4 судом правильно кваліфіковані за ч. 2, 3 ст. 185 КК України , що не оспорюється і в поданій апеляційній скарзі, а тому обставини скоєного кримінального правопорушення, кваліфікація дій обвинуваченого у відповідності до вимог ст. 404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.

Що ж стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_10 покарання та обставин, які враховуються при його призначенні то, колегія суддів, приймаючи до уваги вимоги ст. 404 КПК України приходить до наступних висновків.

Як зазначено у вироку суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні злочини проти власності, з метою ухилитися від суду, зник з місця проживання, внаслідок чого тривалий час знаходився у розшуку.

Щодо доводів обвинуваченого про те, що судом першої інстанції не враховано обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування завданої шкоди, то вони є слушними, оскільки у тексті вироку зазначено, що обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання не встановлено.

Так, в описовій частині вироку, суд зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся та частково відшкодував завдану кримінальним правопорушенням шкоду, що відповідно до ст.. 66 КК України є обставинами, що пом'якшують покарання.

Вищенаведене свідчить про те, що судом першої інстанції не було враховано під час призначення покарання, те що, обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся та частково відшкодував збитки потерпілій, чим порушив вимоги ст. 65 КК України, а тому в цій частині вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 грудня 2015 року підлягає зміні.

Що ж стосується розміру призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, то з врахуванням конкретних обставин за яких було скоєно злочин, пом'якшуючих покарання обставини, що ОСОБА_4 щиро розкаявся, добровільного частково відшкодував шкоду, що є обставинами, які на переконання суду пом'якшують покарання, колегія суддів вважає можливим пом'якшити призначене покарання до мінімального передбаченого санкцією частини 3 статті 185 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 грудня 2015 року щодо ОСОБА_4 змінити в частині призначеного покарання:

-пом'якшити покарання ОСОБА_4 і вважати його засудженим за ч. 2, 3 ст. 185 КК України, та признаити покарання у виді:

-за ч. 2 ст. 185 КК України 2 років позбавлення волі.

-за ч. 3 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді 3 років позбавлення волі.

-в іншій частині вирок залишити без змін.

Судді: