Ухвала суду № 56586852, 15.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2339/15

Провадження № 22-ц/779/505/2016

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2, поданою її представником ОСОБА_3, заінтересовані особи: кредитна спілка «Косівська», відділ державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції на дії державного виконавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою її представником ОСОБА_3 на ухвалу Косівського районного суду від 30 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся в суд із скаргою на дії старшого державного виконавця Стефурака Р.М. та просив визнати дії державного виконавця протиправними щодо несвоєчасного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження та позбавлення права добровільного виконання рішення суду та визнати нечинною постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 листопада 2015 року.

Ухвалою Косівського районного суду від 30 грудня 2015 року в задоволенні скарги представника скаржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, заінтересовані особи: кредитна спілка «Косівська», ВДВС Косівського РУЮ на дії державного виконавця відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 в спеціальний фонд Державного бюджету України 243,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі на дану ухвалу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставин, що мають істотне значення для справи.

Вказує, що суд не звернув уваги, що доказувати направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику має державний виконавець, оскільки він зобов'язаний направити дану постанову рекомендованим листом, однак даний лист надійшов простим листом 20 листопада 2015 року.

Зазначає, що державним виконавцем не своєчасно направлено на адресу боржника постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки дану постанову направлено боржнику набагато пізніше дня її винесення.

Вказує, що державний виконавець повинен був пересвідчитися чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії спрямовані на добровільне виконання рішення.

У зв'язку з наведеним, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_2, її представник ОСОБА_3, представник ВДВС Косівського РУЮ не з'явилися, про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку були повідомлені.

Представник кредитної спілки «Косівська» - Братівник В.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення представника кредитної спілки «Косівська», перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Права і обов'язки державного виконавця визначені у ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Косівського районного суду від 05 лютого 2015 року позов кредитної спілки «Косівська» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Косівська» заборгованість за кредитним договором № 1183 від 15 травня 2004 року в розмірі 6 071,21 грн., а також судові витрати в сумі 243,60 грн.

Судом встановлено, що старшим державним виконавцем Стефураком Р.М., на підставі виконавчого листа № 347/2990/14-ц, виданого 18 березня 2015 року Косівським районним судом, 16 листопада 2015 року винесена постанова № 49341470 про відкриття виконавчого провадження та запропоновано боржнику самостійно виконати рішення суду в строк до 23 листопада 2015 року.

Звертаючись до суду з скаргою, представник ОСОБА_5 посилався на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була несвоєчасно направлена на адресу боржника, що унеможливило виконати рішення добровільно.

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження одержав 20 листопада 2015 року, проте, рішення у встановлений державним виконавцем для його добровільного виконання строк не виконав.

Посилання апелянта на те, що несвоєчасне отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження унеможливило добровільне виконання рішення суду є необґрунтованим, оскільки боржник не здійснивши оплату коштів в розмірі 6 071,21 грн. на користь кредитної спілки в добровільному порядку до 23 листопада 2015 року, разом з тим не звернувся із заявою до державного виконавця про відкладення виконавчих дій з метою добровільного виконання рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги скарги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні скарги на дії державного виконавця відповідає обставинам справи і вимогам закону, а тому підстав для її скасування в цій частині колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду в частині стягнення із ОСОБА_2 в дохід держави судового збору в розмірі 243, 60 грн.

Відповідно до статті 388 ЦПК судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на ВДВС, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно з частиною першою статті 79 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 14 постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року, ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

Таким чином, враховуючи, що за подання скарги судовий збір не справляється, ухвала суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_2 в спеціальний фонд Державного бюджету України 243,60 грн. судового збору підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданою її представником ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Косівського районного суду від 30 грудня 2015 року в частині стягнення із ОСОБА_2 в спеціальний фонд Державного бюджету України 243,60 грн. судового збору скасувати.

В решті ухвалу залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Г.П. Мелінишин

О.В. Пнівчук