Рішення № 56584949, 17.03.2016, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1687/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Нанічкіної Н.М.,

з секретарем - Завадською А.В., Чувізовою Л.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача-1 - ОСОБА_3,

представника відповідача-1 - ОСОБА_4,

відповідача-2 - ОСОБА_5,

представника відповідача-2 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення суми авансу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на його користь по 68770 грн. з кожного та судові витрати по 687,70 грн. з кожного. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що у вересні 2014 року ОСОБА_7 запропонував йому придбати у нього квартиру АДРЕСА_1. Оскільки квартира позивачу сподобалася, він вирішив придбати її і звернувся до агентства з нерухомості для отримання консультації щодо умов і порядку укладення договору купівлі-продажу. Під час огляду документів на квартиру з'ясовано, що ОСОБА_7 не вступив у спадщину після смерті своїх батьків і не переоформив право власності на квартиру АДРЕСА_1 на своє ім'я. У зв'язку з цим було прийняте спільне рішення про укладення попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна.

17.10.2014 року між ним та ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності, виданої ОСОБА_7, укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно з яким ОСОБА_7 зобов'язувався до 01.02.2015 року продати вказану квартиру, а ОСОБА_1 - купити її за 6500 доларів США, провести повний розрахунок, підписати, нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири. На підтвердження зобов'язань позивач передав ОСОБА_3 4800 доларів США в день підписання попереднього договору, а згодом, 23.12.2014 року, 1700 доларів США, разом 6500 доларів США.

Рішенням Марганецького міського суду від 26.12.2014 року визнано право власності ОСОБА_7 на спадкове майно. Однак, укласти договір купівлі-продажу вищевказаної квартири сторони не змогли, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Після відкриття спадщини спадкоємцями померлого ОСОБА_7 виявилися відповідачі. ОСОБА_3 погоджувалася укласти договір купівлі-продажу своєї частки квартири АДРЕСА_1, проте ОСОБА_5 відмовився. Враховуючи те, що спадкоємці ОСОБА_7 відмовилися виконати договірні зобов'язання, позивач звернувся до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з вимогою повернути кошти в сумі 8500 доларів США, що в еквіваленті складає 137540 грн., однак, останні з цією вимогою не погодилися.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач-1 ОСОБА_3 вимоги визнала частково - в межах вартості спадкового майна.

Відповідач-2 ОСОБА_5 вимоги не визнав. В судовому засідання його представник ОСОБА_6 зазначив, що позивачем не доведено право кредиторської вимоги до відповідача ОСОБА_5, оскільки невідомо, чи був взагалі померлий ОСОБА_7 обізнаний про намагання його дружини ОСОБА_3 продати квартиру АДРЕСА_1, і чи діяла остання з його відома та за його згодою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

17.10.2014 року між ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності, виданої 16.10.2014 року ОСОБА_7, та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно з яким ОСОБА_7 зобов'язувався до 01.02.2015 року продати квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 - купити вказану квартиру за 6500 доларів США, провести повний розрахунок, підписати, нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири (а.с.6-7).

За умовами попереднього договору в той же день ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняла аванс в розмірі 4800 доларів США, про що складено розписку (а.с.9).

23.12.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено доповнення до попереднього договору купівлі-продажу квартири від 17.10.2014 року, відповідно до умов якого сторони зобов'язувалися до 31.01.2015 року підписати, нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. На підтвердження своїх обов'язків укласти договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняла 1700 доларів США (а.с.8, 10).

Рішенням Марганецького міського суду від 26.12.2014 року по справі №180/3865/14-ц визнано право власності ОСОБА_7 на спадкове майно після смерті його батька та матері, а саме: на квартиру АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили 06.01.2015 року.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № 808 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Марганецького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, а.с.5). Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Державним нотаріусом Марганецької державної нотаріальної контори 24.02.2015 року зареєстровано спадкову справу № 37/2015.

Із заявами про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_7, звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_3 уклали шлюб 05.01.2013 року, актовий запис № 04 (а.с.92).

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.95).

Отже, подавши державному нотаріусу заяви про прийняття спадщини, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прийняли спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_7

До складу спадщини входять, як права, так і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За таких обставин застосовуються норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор повинен заявити вимоги до спадкоємців.

Так, за приписами ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

З результатів аналізу вказаних статей вбачається, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво, в порядку спадкування обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Вимоги кредитора повинні бути належним чином підтверджені.

Відповідно до ст.522 ЦК України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_7 мав намір продавати квартиру АДРЕСА_1, домовився з позивачем про таке й отримав гроші у виді авансу. Додатково пояснив, що хоча й не проживав постійно в м.Марганець, але спілкувався з батьком в телефонному режимі, і останній жодного разу не повідомив йому про намір продати квартиру. Більш того, батько обіцяв залишити квартиру йому, ОСОБА_5

Оцінюючи заперечення відповідача-2, суд бере до уваги наступне.

За правилами ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до вимог статей 635, 657 ЦК України попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна має бути укладений у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням, оскільки попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Згідно зі ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Зазначений висновок Верховного Суду України викладений у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

В судовому засіданні встановлено, що попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17.10.2014 року та доповнення до попередного договору купівлі-продажу квартири від 23.12.2014 року, укладені в підтвердження наміру в майбутньому здійснити угоду з купівлі-продажу вказаної квартири, нотаріально посвідчені не були.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17.10.2014 року та доповнення до попереднього договору купівлі-продажу квартири від 23.12.2014 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що діяла на підставі довіреності від ОСОБА_7,, є недійсними.

Також, договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 - укладений не був у зв'язку з тим, що хоча ОСОБА_7 й мав успадковане право на вказану квартиру, але право розпорядження виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку, що ОСОБА_7 зроблено не було, а ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_7 лише 26.12.2014 року на підставі рішення Марганецького міського суду, яке набрало законної сили 06.01.2015 року.

Тобто, ОСОБА_3 від імені ОСОБА_7 укладено з ОСОБА_1 попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з доповненням, який нотаріально не посвідчений, й щодо майна, право розпорядження яким ОСОБА_7 не набув.

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_7 дійсно мав намір продати квартиру АДРЕСА_1 та домовився про її продаж з ОСОБА_1, і що ОСОБА_3 діяла з його відома та за його згодою.

На підтвердження факту домовленостей між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 та факту передачі грошей останнім надано розписки:

- розписка від 17.10.2014 року про передачу ОСОБА_1 ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 4800 доларів США як завдаток за купівлю 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1;

- розписка від 23.12.2014 року про передачу ОСОБА_1 ОСОБА_3 залишку грошових коштів в сумі 1700 доларів США за купівлю 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1.

Але вказані розписки доводять не намір ОСОБА_7 продати квартиру, а факт передачі коштів ОСОБА_3

Судом були допитані свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_11 суду повідомив, що ОСОБА_7 його кум, знайомі були з 1975 року. Стосунки між ними були довірливі, дружні, бачилися три-чотири рази на місяць Про продаж квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 йому не повідомляв, продавати її не збирався, робив у квартирі ремонт, хотів у ній жити, тому що квартира, в якій на той час ОСОБА_7 проживав, розташована на п'ятому поверсі, а квартира № 20 - на першому. В кінці літа ОСОБА_7 навіть звернувся до нього з проханням допомогти пересувати меблі. Про свою хворобу повідомив лише в листопаді 2014 року.

Свідок ОСОБА_12 суду повідомив, що померлий ОСОБА_7 був його другом з 1988 року. Між ними були довірливі стосунки. Про продаж квартири ОСОБА_7 йому нічого не казав, але знає, що ще рік тому він збирався робити ремонт у квартирі, поставив вікна, зніс стіни, хотів там жити. Останній раз бачив ОСОБА_7 у серпні 2014 року, а після того лише спілкувався з ним по телефону.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зверталися до неї в агентство нерухомості щодо продажу квартири АДРЕСА_1 восени 2014 року. Після ознайомлення з документами на квартиру, вона порадила їм звернутися до нотаріуса, оскільки право власності на квартиру у ОСОБА_7 не було оформлено. Допомагала складати попередній договір, але хто був присутній при передачі грошей - сама ОСОБА_3 чи разом із ОСОБА_7 - не пам'ятає.

Як встановлено судом і не заперечувалося сторонами, передача вказаних грошових коштів проводилася без свідків, а отже, позивачем не доведено факт отримання грошей саме ОСОБА_7, а також те, що це було волевиявленням ОСОБА_7 і діялося з його відома та за його згодою. Тим більше, що остання передача грошей в сумі 1700 доларів США відбулася за п'ять днів до для його смерті.

Таким чином, позивач не довів своє право кредиторської вимоги до ОСОБА_7, а отже і до його спадкоємців - ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до відповідача-2 ОСОБА_5, як до спадкоємця ОСОБА_7, про стягнення суми авансу за рахунок спадкового майна задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог до відповідача-1 ОСОБА_3, то суд приходить до наступного.

В судовому засіданні ОСОБА_3 повідомила про те, що діяла за згодою та на підставі довіреності, виданої ОСОБА_7, і дійсно отримала кошти від позивача відповідно до попереднього договору від 17.10.2014 року та доповнення до нього від 23.12.2014 року. Гроші витрачали разом з ОСОБА_7 й тому визнає позовні вимоги ОСОБА_1, але лише в межах вартості спадкового майна, належного їй після смерті ОСОБА_7, а саме - вартості ? частини квартири АДРЕСА_1.

Згідно експертної оцінки з висновком від 30.06.2015 року, долученої відповідачем ОСОБА_5 до матеріалів справи в порядку ст.131 ЦПК України, ринкова вартість трикімнатної квартири, розташованої на другому поверсі п'ятиповерхового будинку загальною площею 54,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, для цілей оподаткування складає, без ПДВ 65162,00 грн. (а.с.36-37).

ОСОБА_1 та його представник не заперечували проти залучення вказаного експертного висновку до матеріалів справи, а також не оскаржили експертну оцінку від 30.06.2015 року у встановленому законом порядку й не довели невірність чи помилковість оцінки квартири АДРЕСА_1., здійсненої експертом Морозовим О.В.

Отже, враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_3 визнано позовні вимоги ОСОБА_1 в межах вартості спадкового майна - ? частини квартири АДРЕСА_1, що згідно оцінки експерта становить 32581,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути вказану суму з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з платіжного доручення про сплату судового збору, розмір судових витрат, понесених відповідачем, складає 1375 гривень, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судових витрат по сплаті судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 32581,00 грн. *100% : 137540,00 грн. ціни позову = 23,688%), тобто 23,688 % від суми сплаченого судового збору (23,688% * 1375 грн.:100% = 325,71 грн.), що складає 325,71 грн.

На підставі ст.ст.215-216, 220, 522, 635, 1282 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення суми авансу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 32581 (тридцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят одну) гривню.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 325 (триста двадцять п'ять) гривень 71 копійку.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Марганецький міський суд Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.М.Нанічкіна

Вступну та резолютивну частину рішення суду проголошено в судовому засіданні 17 березня 2016 року. Повний текст рішення виготовлено 21 березня 2016 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна