Рішення № 56584701, 21.03.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1113/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 березня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Шклярука Д.С.,

при секретарі - Коломоєць Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Жукова Юлія Юріївна, Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суму міста Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, у якій уточнивши свої позовні вимоги просить суд усунути їй перешкоди у здійсненні права власності на належну їй квартиру АДРЕСА_1, шляхом виселення гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 20 січня 2015 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю.Ю., зареєстрований в реєстрі під № 27.

Відповідно до вказаного договору, продавець ОСОБА_3 передав їй у власність, а вона прийняла квартиру АДРЕСА_1, та сплатила за неї оговорену суму під час оформлення вищезгаданого договору.

Відповідно до довідки № 159 від 20.01.2015 року за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована та мешкає ОСОБА_2, 1986 р.н., а також як виявилося пізніше і її син ОСОБА_5, 2014 р.н.

Відповідно до довідки № 2269 від 19.08.2015 року, яка була видана КВЖРЕП Індустріального району міста Дніпропетровська, ОСОБА_5, 2014 р.н., був зареєстрований 03 березня 2015 року у квартирі без її згоди, як власника квартири, яка 20 січня 2015 року була нею придбала у ОСОБА_3

З моменту оформлення договору купівлі-продажу квартири відповідач ОСОБА_2 порушуює її правомірні та законні права як власника, тобто позбавила її права користуватись та фактично розпоряджатись належним їй майном (квартирою) як, - продати, здати в оренду, та виконати інші передбачені законодавством дії, утворивши тим самим їй перешкоди у користуванні власністю.

Крім того, вона має сплачувати комунальні послуги, що призводить до надлишкових і нічим невиправданих витрат.

Вважає, що її права як власника квартири порушуються, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду.

ОСОБА_2 не погодилася із первісними позовними вимогами та пред'явила до ОСОБА_3, ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву у якій просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 20 січня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 27.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 посилається на те, що квартира АДРЕСА_1, належала її матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Вказана квартира належала її матері на праві приватної власності, у вказаній квартирі її матір була зареєстрована та проживала по день своєї смерті.

З 2001 року (тобто з моменту купівлі цієї квартири її матір'ю) вона проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1.

Після смерті матері відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, яку вона прийняла, оскільки постійно проживала разом зі своєю матір'ю за вказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народився син - ОСОБА_5, про що 04.09.2014 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції було видане свідоцтво про народження та вчинено відповідний актовий запис № 1033.

Після смерті матері вона разом зі своїм сином проживала у квартирі АДРЕСА_1.

Коли мати померла, квартира обліковувалась на ній, та вона фактично прийняла спадщину і продовжувала проживати у квартирі.

Коли вона звернулась до державного нотаріуса Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру, їй повідомили, що квартира була переоформлена і є новий власник квартири, якого вона в очі ніколи не бачила.

20 січня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Юлією Юріївною та зареєстрований в реєстрі за № 27.

Згідно п.1. договору купівлі-продажу вказано, що продавець передає, а покупець приймає у власність квартиру АДРЕСА_1. Квартира в житловому будинку А-10, що складається: 1-коридор, 2-житлова, 3-санвузол, 4-кухня, 5-житлова, І-лоджія. Загальна площа - 50,1 кв.м., житлова - 28,4 кв.м.

Згідно п. 4 договору купівлі-продажу вказано, що продавець гарантує, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору, самовільних переобладнань, будь-яких реконструкцій вищевказаної квартири на час підписання цього правочину не робилось, не існує, внаслідок продажу вищевказаної квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких продавець зобов'язаний утримувати за законом чи договором.

В оспорюваному договорі купівлі-продажу також вказано, що квартира, що продається візуально оглянута покупцем до підписання цього договору, а також сторони цього договору підтвердили, що за домовленістю між ними технічна інвентаризація вищевказаної нерухомості перед її відчуженням не проводилась.

Квартира АДРЕСА_1 була переобладнана ще її матір'ю при житті, тому дані, які містяться в описі квартири в договорі купівлі-продажу є такими, що не відповідають дійсності.

ОСОБА_3 є її батьком. З її матір'ю - ОСОБА_6, ОСОБА_3 перебував у шлюбі, який було розірвано 21 травня 2004 року. У квартирі АДРЕСА_1 її батько ніколи не був зареєстрований.

У договорі купівлі-продажу квартири вказано, що ОСОБА_3 квартира належить на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2006 р. по справі № 2-1962/06, в якій її матір ніколи не приймала участі, не підписувала жодних мирових угод та ніколи не ділила своє майно, та ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2014 року, яка була винесена після смерті її матері, які зареєстровані реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 16.01.2015 року.

З приводу вказаних дій за її заявою від 08.04.2015 року були внесені дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрите кримінальне провадження № 12015040660000597 з правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України щодо незаконного використання завідомо підробленого документа в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська. В даному кримінальному провадженні вона визнана потерпілою, оскільки в результаті незаконних дій, в тому числі, ОСОБА_3 вона втратила право на частину спадщини після померлої матері, яка складалась саме з цієї квартири.

Вказаний договір купівлі-продажу квартири є недійсним, оскільки при його укладанні були порушені права її малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки при його укладанні не була отримана попередня згода Органу опіки та піклування для вчинення правочину щодо нерухомого майна, право користування яким мав її малолітній син. Вказана вимога стосується не лише батьків дитини, а всіх осіб, які збираються укладати такі правочини.

За таких обставин вона вимушена звернутися до суду із вимогою про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила пред'явлену первісну позову заяву задовольнити в повному обсязі посилаючись на викладені у ній обставини. Зауважила на тому, що вона є законним власником спірної квартири, але не може її використовувати для власного проживання та проживання членів її родини, оскільки відповідачка чинить їй перешкоди у цьому. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представники заперечували проти первісного позову та в обґрунтування своїх заперечень посилалися на викладені у зустрічному позові та письмових запереченнях обставини. Просили задовольнити зустрічний позов.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився,заперечень проти позову не надав, свого представника до суду не направив.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином про місце та час судового розгляду справи. Представник Органу опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, заперечень проти первісного та зустрічного позовів не надала, але просила ухвалити рішення згідно норм чинного Законодавства України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представників відповідачки за первісним позовом, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За договором купівлі - продажу квартири від 20 січня 2015 року позивачка ОСОБА_1 купила у ОСОБА_7 квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі продажу було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 27. Продаж було вчинено за 322720,00 грн.

На підставі вказаного договору 20.01.2015 року за позивачкою було здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 8434963).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності зі статтею 657 ЦК - договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод у ст. 1 Першого протоколу, закріплює принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_2, не будучи власником квартири ані в цілому, ані у частці, зі спірної квартири після продажу не виселилася у визначений договором купівлі-продажу строк та продовжує у ній проживати разом із малолітньою дитиною - ОСОБА_5.

Згідно ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться у добровільному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення.

Враховуючи, що відповідач не є власником спірної квартири, добровільно та на даний час залишається самовільно проживати у квартирі, чим порушує права позивачки як власника квартири та перешкоджає їй цим повною мірою володіти та розпоряджатися власним майном, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Такий правовий висновок був зроблений Верховним Судом України у постанові від 05 листопада 2014 року за результатами розгляду справи № 6-158цс14.

Отже, за встановлених в судовому засіданні обставин у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, оскільки ОСОБА_2 не було надано належних, допустимих та достатніх доказів про те, що її батьком ОСОБА_3 право власності на спірну квартиру було набуде неправомірно.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи та згідно з довідкою КП «ЖЕП № 53» ДМР станом на 20.01.2015 року у спірній квартирі була зареєстрована лише адреса місця проживання дитини основного квартиронаймача - позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2, 1986 р.н. Її дитина - ОСОБА_5, 2014 р.н., станом на 20.01.2015 року не значився зареєстрованим за адресою спірного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок відповідача ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61,88, 208, 209, 212, 213, 215, 218ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення із неї ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Д.С. Шклярук