Рішення № 56584486, 18.02.2016, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8278/15-ц

№ провадження 2/208/399/16

РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2016 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., при секретареві Пентраковської М.В.,

За участю:

- позивача ОСОБА_1,

- представника позивача ОСОБА_2,

- відповідача ОСОБА_3,

- представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом вселення та зобов'язання вчинити певні дії, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Заводський районний відділ у м.Дніпродзержинську Головного управління державної міграційної служби у Дніпропетровської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом вселення та зобов'язання вчинити певні дії.

До суду також із позовом звернувся відповідач ОСОБА_3 до ОСОБА_1; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Заводський районний відділ у м.Дніпродзержинську Головного управління державної міграційної служби у Дніпропетровської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 27 січня 2016 року цивільні справи були об'єднані в одне провадження.

В своєму позові позивач ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, шляхом вселення її ОСОБА_1 у зазначену квартиру; зобов'язати відповідача надати їй ключі від замків на вхідні двері квартири АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати її проживанню у зазначеній квартирі.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона зареєстрована та постійно проживала у АДРЕСА_2 іншого житла вона не має. Наприкінці квітня 2015 року вона поїхала відвідати своїх друзів, які мешкають в Молдові, де провела літо. Коли повернулася додому відповідач не впустив її в квартиру. Відповідач самовільно змінив замки на вхідних дверях та не дав їй ключі від них. Крім того, відповідач застосував до неї заходи фізичного впливу і завдав їй тілесні ушкодження, чим відповідач неправомірно примусово виселив її із єдиного житла. З метою захисту її законних прав на житло і особисту недоторканість, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням вона звернулась із заявою до Заводського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області та до Прокуратури міста Дніпродзержинська. За її заявами розпочато кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України.

Відповідач ОСОБА_3 у своєму позові просить суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, стягнути судові витрати по справі.

В обґрунтування позову відповідач ОСОБА_3 зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1, яка належить на підставі договору дарування квартири. Відповідач є його тіткою, тобто родичкою, однак фактично в даній квартирі не мешкає та є тільки зареєстрованою. Жодних перешкод у користуванні їй житлом не чинилось. Відповідач добровільно залишила житлове приміщення та мешкає окремо, але місце її перебування не відомо. Оскільки відповідач є зареєстрованою за зазначеною адресою, фактично всі комунальні послуги оплачуються ним з урахуванням і відповідачки. Він, як власник зазначеного майна, в якому зареєстрована ОСОБА_1, змушений сплачувати за неї комунальні платежі, оскільки відповідач комунальні платежі не сплачує, добровільно знятися з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою не бажає, у зв'язку з чим він не може користуватися та розпоряджатися своїм майном, тому вимушений просити суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування в зазначеній квартирі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої вимоги та просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, шляхом вселення її ОСОБА_1 у зазначену квартиру; зобов'язати відповідача надати їй ключі від замків на вхідні двері квартири АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати її проживанню у зазначеній квартирі, а задоволенні вимоги відповідача просила суд відмовити. В судовому засіданні посилалась на обставини викладені в позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав вимоги позивача та просив суд їх задовольнити, а в задоволені вимог відповідача просив суд відмовити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 підтримав свої вимоги та просив суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, стягнути судові витрати, а в задоволенні вимоги позивача просив суд відмовити. В судовому засіданні посилався на обставини викладені в його позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав вимоги позивача та просив їх задовольнити, а в задоволені вимог відповідача просив суд відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 підтримав вимоги відповідача та просив їх задовольнити, а в задоволені вимог позивача просив суд відмовити.

В якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є подругою позивачу ОСОБА_1 з 1962 року. Підтвердила факт того, що позивач все життя проживала АДРЕСА_1. Останній раз вона зустрічалася з нею в квітні 2015 року в квартири позивача та останній раз в жовтні 2015 року.

В якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є подругою позивачу ОСОБА_1 з 1954 року. Підтвердила факт того, що позивач все життя проживала АДРЕСА_1. Зі слів позивача їй відомо, що остання їздила до іншої держави на консультацію до лікаря з квітня по жовтень 2015 року. Також, їй відомо, що відповідач по справі племінник не впустив ОСОБА_1 додому, коли вона приїхала з іншої держави.

В якості свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що з 1989 року вона є сусідкою сторонам. З листопада 2014 року квартира АДРЕСА_1 постійна закрита. В жовтні 2015 року почали проживати люди та змінили труби в квартирі.

В якості свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою сторонам. Позивача ОСОБА_1 вона бачила в листопаді 2014 року, а останній раз в жовтні 2015 року. Підтвердила, що відповідач робив у своїй квартирі АДРЕСА_1 ремонт, змінив в ній труби.

Вислухавши сторони, представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав, а задоволені вимог відповідача ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав.

Згідно до договору дарування квартири, укладеного 24 грудня 2003 року та посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Алекса Л.М., зареєстрованого в реєстрі № 232, квартира АДРЕСА_1 є власністю відповідача ОСОБА_3, що не заперечується позивачем та вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до вимог ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Ст.3 Сімейного Кодексу України передбачено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є родичами, що не оспорюється сторонами.

Як вбачається з тимчасової посвідки на постійне проживання на території України позивач ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1

Згідно висновків ДІМ СДІМ Заводського РВ від 22 жовтня 2015 року вбачається, що 13 жовтня 2015 року до Заводського РВ Дніпродзержинського МУ із заявою звернулась ОСОБА_1, про те, що її племінник ОСОБА_3, коли вона була відсутня на території України змінив замки на вхідних дверях квартири і не впускає її до квартири та не повертає її речі.

Також, з висновку вбачається, що в 2015 році коли позивач виїхала з країни, відповідач змінив замки в квартирі, яка йому належить. Після приїзду до України ОСОБА_1 приїхала до квартири АДРЕСА_1, але до неї не попала, так як ОСОБА_3 змінив замки.

Окрім цього, як вбачається з наданих суду документів, як витягу з кримінального провадження та листа Прокурора м.Дніпродзержинська слідчим відділом Заводського РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 16.10.2015 року розпочате кримінальне провадження за ст.125 ч.1 КК України та проводиться досудове розслідування.

Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ст.1 Житлового Кодексу України передбачено, що відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР громадяни Української РСР мають право на житло.

Ст.156 Житлового Кодексу України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ст.9 Житлового Кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно до ст.109 Житлового Кодексу України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Таким чином, судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку набула право користування квартирою АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, а тому має право користуватись вищезазначеним житлом.

Але, як встановлено судом позивач, у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_3 перешкоджав в користуванні вищезазначеним житлом, вимушена була змінити місце проживання на інше, що вбачається з висновку про результати розгляду звернення ОСОБА_1, а також з витягу з кримінального провадження від 16.10.2015 року, згідно якого вбачається, що до Заводського РВ із заявою звернулась ОСОБА_1 про те, що 13.10.2015 року приблизно о 14.00 год. за місцем мешкання її племінник ОСОБА_3 наніс їй легкі тілесні ушкодження, згідно висновку спеціаліста № 1113.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом вселення в квартиру АДРЕСА_1 підлягають задоволенню, але в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача надати їй ключі від замків на вхідних дверях квартири слід відмовити, оскільки є передчасними.

Позовні вимоги відповідача щодо визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до вимог ст.71 Житлового Кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 не проживала в АДРЕСА_1 з квітня 2015 року по листопад 2015 року з поважних причин, тому як знаходилась за межами України, що вбачається з наданих суду документів, а також підтверджено свідками.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.71 ЖК України, на яку посилається відповідач, позивач ОСОБА_1 з поважних причин була відсутня у вищезазначеній квартирі, а тому на час її відсутності жиле приміщення за нею зберігається.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст. 1, 9, 65, 71, 109, 150, 156 Житлового Кодексу України, ст. ст.319, 405 ЦК України, ст.3 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом вселення та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, шляхом вселення її у зазначену квартиру.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1, відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Заводський районний відділ у м.Дніпродзержинську Головного управління державної міграційної служби у Дніпропетровської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін апеляційної скарги з дня його проголошення.

Суддя Похваліта С. М.