Ухвала суду № 56583894, 18.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 169/697/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Турак О.В. Провадження № 22-ц/773/466/16 Категорія: 30 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.,

секретар - Шугалова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та визнання недійсним договору будівельного підряду за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 28 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Турійського районного суду від 28 січня 2016 року в позові ОСОБА_1 у даній справі відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

Вважає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, не з'явилися. Позивач в апеляційній скарзі просить розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, всупереч вимог статей 10, 60 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору будівельного підряду, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання такого договору недійсним та для відшкодування моральної шкоди.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи позивач являється спадкоємцем за законом та заповітом житлового будинку по вул.Шевченка,5 в смт.Луків Турійського району Волинської області (а.с.39-40).

Із накладних № 82 від 05.12.2012 року, № 83 від 14.12.2012 року, № 1 від 13.02.2013 року, № 62 від 03.09.2012 року, № 63 від 25.09.2012 року, № 71 від 06.10.2012 року, № 64 від 25.09.2012 року, № 85 від 25.12.2012 року вбачається, що за сплачені кошти підприємець ОСОБА_2 відпустив як через іншу особу, так і особисто ОСОБА_1 будівельні матеріали: бруси дуба та сосни тощо, а також надав послуги з їх обрізання, стругання та транспортування (а.с.29-38).

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він із відповідачем ОСОБА_2 уклав усний договір підряду на виготовлення столярних виробів і просить його визнати недійсним у зв'язку з прихованими недоліками (а.с.11).

Разом з тим, позивач всупереч вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів в підтвердження того, що між сторонами було укладено договір підряду, у якому б обумовлювалися, крім іншого, і питання щодо порушення умов такого договору.

Що стосується якості будівельних матеріалів, які позивач придбав у відповідача та щодо яких надавалися певні послуги, то судом першої інстанції не здобуто доказів того, що зазначений товар при доставці був неналежної якості, позивач претензій з приводу якості придбаного та доставленого товару в той час не пред'являв, а на даний час як суду першої інстанції, так і апеляційному суду не надав належних доказів стосовно того, що придбаний ним у відповідача товар є неналежної якості.

Разом з тим, нормами законодавства не передбачено такого правового захисту особи при виявленні недоліків, як визнання договору недійсним.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові (ч.2 ст.857 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Враховуючи аналіз наведених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, давши вірну оцінку обставинам справи та наданим сторонами доказам, обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Покликання апелянта на шахрайські дії відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не можуть бути предметом розгляду у цивільній справі.

Покликання позивача на непризначення судом судово-будівельно-технічної експертизи не заслуговують на увагу, оскільки таку експертизу позивач просив призначити лише для встановлення розмірів завданих йому матеріальних збитків, хоча позовних вимог про відшкодування матеріальних збитків позивачем не заявлялося.

Покликання позивача на те, що прерогатива забезпечення доказової бази при вирішенні спору належить органам дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду - не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.10 та ст.60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються тлумачення норм законодавства, які не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Турійського районного суду Волинської області від 28 січня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді