Ухвала суду № 56583243, 21.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11795/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2016 року позовні вимоги ТОВ «Інтерснек Україна» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві від 11 березня 2015 року № 0001542204 в частині визначення ТОВ «Інтерснек Україна» грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 56958 грн. та застосування 14239,50грн. штрафних (фінансових) санкцій; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві від 11 березня 2015 року № 0001532204 в частині визначення ТОВ «Інтерснек Україна» грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 54110 грн. та застосування 13527,50грн. штрафних (фінансових) санкцій; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві від 18.05.2015 р. № 0002962204, № 0002942204. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування і сплати податків до бюджетів усіх рівнів при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам із ТОВ «Вояж Ко» (код ЄДРПОУ 38393592) за період діяльності з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., за результатами якої 24.02.2015р. складено акт №1085/26-51-22-03/30107943 (далі - акт перевірки).

На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем 11 березня 2015 року було прийнято податкові повідомлення - рішення № 0001532204 на 54 110,00 грн. податку на прибуток та 27 055.00 грн. штрафних санкцій, № 0001542204 на 56 958,00 грн. ПДВ та 28 479,00 грн. штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень - рішень, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 14.05.2015 № 7820/10/26-15-10-08-16 скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.03.2015 № 0001532204 в частині застосованих штрафних санкцій на 13 527,50 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0001542204 в частині застосованих штрафних санкцій на 14 239,50 грн.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі рішення ГУ ДФС у м. Києві складено податкові повідомлення - рішення від 18.05.2015 № 0002942204 на 56958 грн. ПДВ та 14239 грн. штрафних санкцій та № 0002962204 на 56958 грн. податку на прибуток та 14239 грн. штрафних санкцій.

Вважаючи протиправним зазначене рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в редакції, яка була чинна на момент формування позивачем витрат виробництва, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, серед іншого, згідно з п. 138.10.3 цієї статті.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включається, серед іншого, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрат на транспортування товарів.

Відповідно до ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог ст. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За ст. 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивачем було підписано договори - заявки від 15.02.2013р., від 21.02.2013р., від 24.02.2013р., від 26.02.2013р., від 27.02.2013р., від 06.03.2013 № 28, від 11.03.2013 № 29, від 14.03.2013 № 72, від 20.03.2013 № 32, від 26.03.2013 № 33, від 28.03.2013 № 35, від 29.03.2013 № 38, від 29.03.2013 № 37, від 29.03.2013 № 34, від 01.04.2013 № 36, від 09.04.2013 № 39, від 09.04.2013 № 40, від 11.04.2013, № 42, від 15.04.2013 № 43, від 19.04.2013 № 45, від 23.04.2013 № 46, від 24.04.2013 № 48, від 25.04.2013 № 49/1, від 25.04.2013 № 50, від 25.04.2013 № 49, від 30.04.2013 № 53, від 13.05.2013 № 54, від 14.05.2013 № 55, від 14.05.2013 № 56, від 15.05.2013 № 72, від 15.05.2013 № 58, від 15.05.2013 № 59, від 16.05.2013 № 62, від 22.05.2013 № 63, від 23.05.2013 № 64, від 24.05.2013 № 65, від 28.05.2013 № 68, від 28.05.2013 № 67, від 29.05.2013 № 69, від 31.05.2013 № 74, від 31.05.2013 № 75, від 31.05.2013 № 76, від 04.06.2013 № 77, від 06.06.2013 № 78, від 06.06.2013 № 79, від 11.06.2013 № 80, від 12.06.2013 № 82, від 12.06.2013 № 81, від 18.06.2013 № 85, від 20.06.2013 № 87, від 20.06.2013 № 88, від 26.06.2013 № 90, від 27.06.2013 № 93, від 27.06.2013 № 94, від 27.06.2013 № 149, від 02.07.2013 № 96, від 02.07.2013 № 97, від 08.07.2013 № 100, від 08.07.2013 № 52, від 09.07.2013 № 103, від 09.07.2013 № 102, від 15.07.2013 № 105, від 15.07.2013 № 106, від 15.07.2013 № 63, від 17.07.2013 № 107, від 22.07.2013 № 108, від 22.07.2013 № 109, від 23.07.2013 № 110, від 24.07.2013 № 111, від 24.07.2013 № 112, від 30.07.2013 № 114, від 01.08.2013 № 116, від 05.08.2013 № 117, від 05.08.2013 № 118, від 06.08.2013 № 119, від 07.08.2013 № 120, від 08.08.2013 № 121, від 13.08.2013 № 122, від 15.08.2013 № 123, від 20.08.2013 № 125, від 20.08.2013 № 124, від 21.08.2013 № 127, від 21.08.2013 № 126, від 22.08.2013 № 128, від 23.08.2013№129, від 28.08.2013р. № 130, від 29.08.2013р. № 131.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було підписано акти виконаних робіт від 16.02.13 № 66, від 22.02.13 № 71, від 25.02.13 № 100, від 27.02.13 № 101, від 28.02.13 № 121, від 06.03.13 № 7, від 07.03.13 № 10, від 12.03.13 № 28, від 18.03.13 № 72, від 22.03.13 № 95, від 27.03.13 № 93, від 29.03.13 № 130, від 29.03.13 № 131, від 29.03.13 № 132, від 29.03.13 № 133, від 02.04.13 № 10, від 10.04.13 № 52, від 10.04.13 № 53, від 12.04.13 № 108, від 16.04.13 № 118, від 20.04.13 № 155, від 24.04.13 № 164, від 25.04.13 № 169, від 26.04.13 № 196, від 26.04.13 № 194, від 26.04.13 № 195, від 30.04.13 № 217, від 14.05.13 № 5, від 15.05.13 № 7, від 15.05.13 № 6, від 16.05.13 № 72, від 16.05.13 № 11, від 16.05.13 № 10, від 17.05.13 № 73, від 22.05.13 № 89, від 23.05.13 № 90, від 24.05.13 № 113, від 28.05.13 № 119, від 28.05.13 № 118, від 29.05.13 № 120, від 31.05.13 № 68, від 31.05.13 № 69, від 31.05.13 № 70, від 31.05.13 № 64, від 04.06.13 № 1, від 06.06.13 № 6, від 11.06.13 № 56, від 12.06.13 № 58, від 18.06.13 № 89, від 20.06.13 № 122, від 20.06.13 № 123, від 26.06.13 № 147, від 27.06.13 № 149, від 27.06.13 № 150, від 27.06.13 № 155, від 02.07.13 № 2, від 02.07.13 № 3, від 08.07.13 № 52, від 09.07.13 № 53, від 09.07.13 № 54, від 15.07.13 № 63, від 15.07.13 № 64, від 15.07.13 № 65, від 17.07.13 № 71, від 22.07.13 № 72, від 22.07.13 № 81, від 23.07.13 № 82, від 24.07.13 № 83, від 24.07.13 № 84, від 30.07.13 № 117, від 01.08.13 № 5, від 05.08.13 № 67, від 05.08.13 № 68, від 06.08.13 № 69, від 07.08.13 № 70, від 08.08.13 № 71, від 13.08.13 № 83, від 15.08.13 № 84, від 20.08.13 № 90, від 20.08.13 № 91, від 21.08.13 № 92, від 21.08.13 № 93, від 22.08.13 № 94, від 28.08.13 № 109, від 29.08.13 № 110, від 23.08.13 № 95, від 06.06.13 № 5, від 12.06.13 № 57, від 08.07.13 № 13 на загальну суму 341750 грн.

Також перевіркою було встановлено, що позивачу були виписані податкові накладні на загальну суму 341750 грн., з яких ПДВ 56958,33грн.

При цьому відповідач послався на те, що від імені директора контрагента позивача договори - заявки, акти наданих послуг та податкові накладні підписані «ОСОБА_1», сформулювавши висновок про те, що вказані операції не відбувалися, пославшись на вищезазначений протокол допиту від 14.04.2014р. При цьому зазначений протокол допиту є єдиним аргументом, на який посилається відповідач, мотивуючи відсутність реального вчинення господарської операції.

Разом з тим, на час проведення перевірки та на час розгляду справи податковим органом не надано переконливих доказів про те, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договорів.

Крім того, податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Також, не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі протокол допиту свідка не є належним доказом вчинення будь - якою особою кримінально - караного діяння. З урахуванням того, що протокол допиту датовано 14.04.2014 року, оспорювані рішення прийнято 11.03.2015 року, то, з урахуванням розумних строків досудового слідства, у відповідача мали бути в наявності відповідні докази складання фіктивних документів - вироки, постанови, тощо.

Відтак, відсутність таких доказів вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Враховуючи все вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог.

Водночас, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2016 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31211206781007; код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у розмірі 3134,76 грн. (три тисячі сто тридцять чотири грн. 76 коп.) за подання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.