Постанова № 56582997, 16.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 28/31-А Головуючий у 1-й інстанції: Копитова О.С.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Міщука М.С.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову господарського суду м. Києва від 14 травня 2007 р. у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Техно-Трейд Плюс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Техно-Трейд Плюс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення - рішення №0000882310/0 від 18.02.06 року та зобов'язання відповідача подати до відділення Державного казначейства у Печерському районі м. Києва висновок із зазначенням 16 700 495,0 грн., що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Постановою господарського суду м. Києва від 14.05.2007 р. позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0000882310/0 від 18.02.2006 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 постанова Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2012 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до цього суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 постанову Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Печерському районі м. Києва надати органу державного казначейства висновок на відшкодування сум з бюджету та закрито провадження у справі в цій частині. У решті постанову Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2015 року касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до цього суду.

При цьому, у вищевказаній ухвалі касаційної інстанції від 14.12.2015 року вказано, що суд апеляційної інстанції не врахував обов'язкових для нього висновків і мотивів, з яких були скасовані судові рішення, не дослідив обставину щодо обсягу здійснених позивачем оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців до жовтня 2005 року з метою з'ясування питання, чи не є такий обсяг меншим, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Також суд апеляційної інстанції, з огляду на доводи податкового органу про те, що розрахунки за товар, придбаний у серпні - вересні 2005 року, позивач проводив у вексельній формі, а векселя ним були погашені у грошовій формі у жовтні 2005, в результаті чого у позивача за відсутності факту сплати податку на додану вартість у попередніх періодах не виникло права на бюджетне відшкодування за жовтень 20005 року, не дослідив обставину щодо порядку здійснення позивачем розрахунків за придбаний товар, дотримання позивачем вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», допустивши ті ж самі помилки, що і суд апеляційної інстанції при розгляді справи першого разу.

Окрім того, під час здійснення судом апеляційної інстанції нового розгляду справи податковий орган надавав суду апеляційної інстанції пояснення, в яких вказав на те, в що ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 у справі № 25/182-А за позовом ДПІ у Печерському районі м. Києва до ПП «Техно-Трейд Плюс» та ПП «Тесміл-4» про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення коштів, яка є пов'язаною справою, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що обставини у справі в їх сукупності свідчать про те, що укладення договору купівлі-продажу від 02.03.2005 між ПП «Провіта» та ПП «Тесміл-4» на поставку модулів збору аналогових сигналів В-2017 в кількості 22877 штук вартістю 100277649,64 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 16712941,61 грн., було одним із заходів в ланцюгу протиправних дій осіб, що діяли від імені ПП «Тесміл-4» та ПП «Провіта», з метою незаконного отримання грошових коштів з Державного бюджету України у формі відшкодування ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які прибули в судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Провіта" (правонаступником якого є ПП "Техно-Трейд Плюс") подало до ДПІ у Печерському районі м. Києва заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року у сумі 16 700 495,00 грн.

Відповідно до вимог п.1 ч.6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" співробітником ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП "Провіта" з питання правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за жовтень 2005 року.

За результатами перевірки підприємству ПП "Провіта" було відмовлено у бюджетному відшкодуванні суми податку на додану вартість у розмірі 16 700 495,00 грн. в зв'язку з невиконанням вимог п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. Зокрема, як на підставу відмови у бюджетному відшкодуванні, відповідач в акті перевірки посилається на той факт, що згідно відповіді ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 20.12.05 р. №28615/7/23-1-16 ТОВ "Бернес" є виробником реалізованої продукції, а постачальником комплектуючих для виробництва "Модулів аналогових сигналів В-2017"є ПП "Юлав НК", яке згідно рішення Господарського суду м. Києва визнане банкрутом, а значить не виконані вимоги п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме відсутні надмірно сплачені суми податку на додану вартість до Державного бюджету України.

За результатами перевірки відповідачем, 15.02.06 року складено акт № 49/23-10/32980319 (надалі по тексту Акт 1).

На підставі акту перевірки, 18.02.06 року, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000882310/0, яким позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування у сумі 16 700 495,0 грн.

Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду.

Також, з матеріалів справи вбачається, що в період з 16.06.06 року по 27.07.06 року ДПІ у Печерському районі була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП "Техно-Трейд Плюс" (код ЄДРПОУ 32980319) (попередня назва - ПП "Провіта") за період з 02.06.04 по 31.03.06 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.08.2006 року №370/23-3/32980319 (надалі по тексту Акт 2).

Порушень норм Закону України "Про податок на додану вартість" за результатами зазначеної перевірки не встановлено.

02.03.05 року між ПП "Провіта"та ПП "Тесміл - 4" було укладено договір купівлі-продажу № 3, відповідно до умов якого ПП "Тесміл - 4" зобов'язується систематично постачати і передавати у власність ПП "Провіта" модулі аналогових сигналів В-2017. Асортимент товару передбачається у накладній, яка додається до кожної партії товару. Підприємство оплачує поставлений товар згідно з накладними та рахунками-фактурами.

На виконання умов договору позивачем отримано модулі аналогових сигналів В-2017 в кількості: 27 штук на загальну суму 75168,0 грн. (в т.ч. ПДВ 12528,0 грн.) згідно накладної від 20.03.05 року № РН-0000001; 13606 штук на загальну суму 37399900,68 грн. (в т.ч. ПДВ 6233316,78 грн. ) згідно накладної від 30.08.05 року № РН-0000002; 22877 штук на загальну суму 62802580,96 грн. (в т.ч. ПДВ 10467096,83 грн.) згідно накладної від 18.09.05 року № РН -0000003.

Фактично сплачено грошовими коштами 20.10.2005 року - 25817124,84 грн. (платіжне доручення № 5), 37000000,00 грн. (платіжне доручення № 4), 37460524,80 грн.(платіжне доручення № 3).

На виконання договору ПП "Тесміл-4" виписало позивачу податкові накладні № 1 від 30.08.05 року на загальну суму 37 399 900,68 грн., в тому числі ПДВ 6 233 316,78 грн., № 1 від 20.03.05 року на загальну суму 75 168,0 грн., в тому числі ПДВ 12 528,0 грн., № 1 від 18.09.05 року на загальну суму 62 802 580,96 грн., в тому числі ПДВ 10 467 096,83 грн.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними позивач відніс до податкового кредиту, а суму витрат за придбання товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами до валових витрат.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наведені податковим органом підстави для зменшення позивачу бюджетного відшкодування - відсутність підтвердження факту надмірної сплати такого податку до бюджету постачальником комплектуючих для виробництва товару та визнання цього постачальника банкрутом не можуть бути підставами для зменшення такого відшкодування, оскільки постачальник комплектуючих не мав безпосередніх відносин з позивачем, а юридичних наслідком банкрутства підприємства є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в т.ч. держави. Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності іншого платника податку чи контрагентів останнього. При цьому суд вказав на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження факту ненадходження податку на додану вартість до бюджету внаслідок неправомірних дій виробника чи постачальника за другою ланкою - ТОВ «Бернес» та ПП «Юлан НК». Суд першої інстанції встановив, що позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних платником податку на додану вартість - ПП «Тесміл-4», яке, своєю чергою, належним чином виконало свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість (згідно з витягом з облікових даних ПП «Тесміл-4» за період, що перевірявся, останнє мало переплату). Суд також зазначив, що порушення податкового законодавства контрагентами у ланцюгу поставки тягне відповідальність таких контрагентів і не впливає на податкові зобов'язання позивача.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України при перегляді справи в касаційному порядку погодився з позицією судів попередніх інстанцій про те, що наведені податковим органом підстави для зменшення позивачу бюджетного відшкодування - відсутність підтвердження факту надмірної сплати такого податку до бюджету постачальником комплектуючих для виробництва товару та визнання безпосереднього постачальника позивача банкрутом не можуть бути самостійними підставами для зменшення такого відшкодування за умови якщо господарські операції з поставки товару були реальними, а позивач дотримався вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при формуванні податкового кредиту, вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування.

Водночас з огляду на застосування судом апеляційної інстанції положень п.п. «а» п.п. 7.7.11. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та встановлення ним обставини про те, що обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців до жовтня 2005 року менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, суд касаційної інстанції вказав на те, що у разі достовірності такої обставини станом на звітний період, в якому заявлено платником податку бюджетне відшкодування, платник податку не має права на бюджетне відшкодування за цей звітний період. Усунення таких обставин дійсно не виключає можливості отримати бюджетне відшкодування у майбутньому, але не надає права на отримання бюджетного відшкодування за спірний звітний період.

Колегія суддів, з урахуванням викладеного вище вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - і зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, з наведених положень Закону №168/97-ВР вбачається, що й платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яку він фактично сплатив у попередньому податковому періоді.

Згідно п.п. 7.7.2 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №49/23-10/32980319 від 15.02.2006р., ПП «Техно-Трейд Плюс» було укладено договір №3 від 02.03.2005р. з ПП «Тесміл 4» на придбання модулів збору аналогових сигналів В-2017 у кількості 36510 шт. по ціні від 2287,6 грн. за шт. до 2320 грн. за штуку.

Перевіркою встановлено, що постачальником ПП «Тесміл 4» (Продавця) по 1-му ланцюгу було підприємство ТОВ «Бернес» (код за ЄДРПОУ 33144041), а по другому ланцюгу ПП «Юлав НК» (код за ЄДРПОУ 33237371) згідно з рішенням Господарського суду м. Києва ПП «Юлав НК» та ТОВ «Бернес» визнано банкрутом.

Для встановлення факту сплати до бюджету податку на додану вартість ПП «Тесміл 4» направлено запити до відповідних структурних підрозділів.

Згідно даних картки особового рахунку з ПДВ ПП "Техно-Трейд Плюс" заявлена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2005 року у розмірі 16 700 495,0 грн. станом на 31.12.2005 підприємству не відшкодована.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що платником податку на додану вартість ПП "Техно-Трейд Плюс" зареєстровано ДПІ у Печерському районі м. Києва 05.07.2004р., індивідуальний податковий номер 329803126559.

Згідно поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкових декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок обсяг оподатковуваних операцій ПП «Техно-Трейд Плюс» за січень 2005 року жовтень 2005 року складає 0,00грн., натомість підприємство заявило до відшкодування згідно уточнюючого розрахунку від 14.10.05р. за 8 місяців 2005 року 6 220 870,00 гривень.

Крім того, обставини справи свідчать про те, що ПП «Техно-трейд Плюс» проводило розрахунки з підприємствами за товар (модулі збору аналогових сигналів В-2017), придбаний в серпні-вересні 2005 року, у вексельній формі.

При цьому, векселя погашені у грошовій формі згідно платіжних доручень №№ 3-5 від 20.10.05р.

Оплата грошовими коштами, як того вимагає Закон №168/97-ВР, не була проведена у попередньому податковому періоді (вересень 2005 року), а відбулась лише у жовтні 2005 року, що в свою чергу, є порушенням вимог п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Крім того, судова колегія бере до уваги обставини, встановлені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 у справі № 25/182-А за позовом ДПІ у Печерському районі м. Києва до ПП «Техно-Трейд Плюс» та ПП «Тесміл-4» про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення коштів, яка є пов'язаною справою, де суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що обставини у справі в їх сукупності свідчать про те, що укладення договору купівлі-продажу від 02.03.2005 між ПП «Провіта» та ПП «Тесміл-4» на поставку модулів збору аналогових сигналів В-2017 в кількості 22877 штук вартістю 100277649,64 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 16712941,61 грн., було одним із заходів в ланцюгу протиправних дій осіб, що діяли від імені ПП «Тесміл-4» та ПП «Провіта», з метою незаконного отримання грошових коштів з Державного бюджету України у формі відшкодування ПДВ.

Окремо, на виконання вказівок ВАС України, судова колегія вважає необхідним зазначити, що на вимогу апеляційного суду представником позивача не було надано належних доказів наявності на зберіганні зазначених модулів та доказів їх використання у власній господарський діяльності (реалізації третім особам тощо).

В силу ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про порушення ПП «Техно-трейд Плюс» вимог п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР при формуванні сум податкового кредиту, а тому зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування позивача за жовтень 2005 року шляхом винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати до відділення Державного казначейства у Печерському районі м. Києва висновок із зазначенням 16 700 495,0 грн., що підлягають бюджетному відшкодуванню, то судова колегія також не знаходить правових підстав для її задоволення, оскільки вона є похідної від першої позовної вимоги.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, вважає, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - задовольнити.

Постанову господарського суду м. Києва від 14 травня 2007 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Техно-Трейд Плюс» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 21.03.2016р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Міщук М.С.

Пилипенко О.Є.