Постанова № 56582800, 17.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 березня 2016 р. № 820/12003/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі сторін:

позивача - Тараніної О.В.

представника відповідача - Тарана М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ ПРОЕКТУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ТРАНСПОРТУ» до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ ПРОЕКТУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ТРАНСПОРТУ», звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0028491701 від 10.08.2015 року, яким підприємству донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати на загальну суму - 99949,81 грн., з яких за основним платежем -57428,24 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 42521,57грн. та № 0047251701 від 09.12.2015 року, яким підприємству донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати на загальну суму - 30974,78 грн., з яких за основним платежем -17905,80 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 13068,98 грн.

Позивач вважає рішення відповідача неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ ПРОЕКТУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ТРАНСПОРТУ» взято на податковий облік 31.12.2009 року за № 38376 та перебуває на податковому обліку в Західній ОДПІ м. Харкова.

На підставі направлень від 08.06.2015 №1078, №1081, №1080, №1073, №1074, №1066, №1065, від 05.06.2015 №1047, наказу «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ТРАНСЮЖСТРОЙПРОЕКТ» від 20.05.2015 № 955, виданих в.о. начальника Західної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області Хайхан С.В., на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2015 року, проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

Результати перевірки оформлені актом №37/20-33-22-01-07/36818766 від 21.07.2015 року.

Актом перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0028491701 від 10.08.2015 року, яким підприємству донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати на загальну суму - 99949,81 грн., з яких за основним платежем -57428,24 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 42521,57грн.

Підприємство - позивач не погодилось з винесеним рішенням та оскаржило його до Головного управління ДФС у Харківській області.

За результатами розгляду скаргу позивача було залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін, а також було збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, визначене у податковому повідомленні-рішенні №0028491701 від 10.08.2015, на загальну суму 30 974,78 грн. (основний платіж - 17 905,80 грн., штрафні санкції - 13 068,98 грн.)

14 грудня 2015 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення №0047251701 від 09.12.2015, яким встановлено збільшення суми грошового зобов'язання на суму 30 974,78 грн. (основний платіж - 17 905,80 грн., штрафні санкції - 13 068,98 грн.).

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень послугував той факт, що у перевіряємому періоді позивачем проведено навчання своїх робітників у не вітчизняних навчальних закладах згідно договорів про надання загальноосвітніх послуг з підвищення кваліфікації.

На думку ДПІ, в порушення пп. 164.2.20 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, позивачем сплату за освітні послуги, надані спеціалістам підприємства у закладах, які не є вітчизняними вищими або професійно-технічними навчальними закладами, не визначено, як інші доходи, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку не включено та не оподатковано.

Зазначене порушення призвело до неутримання нарахування та неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб у повному обсязі у жовтні, грудні 2012 року, січні, лютому, квітні, травні, червні, листопаді 2013 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні 2014 року у загальній сум 57 428,24 грн.

Судом встановлено, що дійсно, в період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року підприємство - позивач направляло своїх працівників для підвищення кваліфікації до підприємств МГУПС, УК ЦНТІ ПРОГРЕС, ІПК ІНТЕГРАЛ, ІПК ПГУПС, НОУ ДПО САНКТ-ПЕТЕРБУРЖСКАЯ АКАДЕМИЯ БЕЗОПАСНОСТИ, ОГАОУ СТОРООСКОЛЬСЬКИЙ ТЕХНІКУМ БУДІВНИЦТВА ТРАНСПОРТУ ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА, МИТ, НОУ ІПК ІНТЕГРАЛ, які є суб'єктами господарювання Російської Федерації.

Після отримання працівниками товариства освітніх послуг ТОВ «ПІ «ТРАНСЮЖСТРОЙПРОЕКТ» сплатило вищезазначеним підприємствам кошти за освітні послуги надані спеціалістам товариства, на загальну суму 382 854,96 грн.

Згідно з пп. а п. 176.2 ст.176 ПК особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Товариство нарахувало та сплатило до бюджету податок з доходу фізичних осіб у чіткій відповідності до врахуванням норм податкового законодавства. Витрати, що були понесені Товариством для підвищення кваліфікації власних працівників, були викликані господарською необхідністю та нормами чинного трудового законодавства, а отже не є додатковим благом для фізичних осіб-платників податку.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України одними із платників податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Пунктом 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що фахівці ДПІ кваліфікують дані витрати за пп.165.1.21 п.165.1 ст.165 ПК України, відповідно до якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вище розміру, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, незалежно від того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов'язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж три роки.

Тобто для отримання права не включати дані суми до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за даною нормою податкового законодавства мають бути виконані три умови: працівники - платники податку на доходи фізичних осіб мають проходити навчання у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах; сума, сплачена роботодавцем, має не перевищувати суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень; між працівником та роботодавцем має бути укладено письмовий договір (контракт) про взяті зобов'язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж три роки.

Проте, на думку суду, підприємство не здійснювало за кордоном підготовку та перепідготовку власних кадрів, а лише підвищувало кваліфікацію власних робітників.

Згідно з пп.165.1.37 п.165.1 ст.165 ПК України, який є окремим підпунктом зазначеної статті, а отже має розглядатися окремо від положень підпункту 165.1.21 п. 165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.

Статтею 201 КЗпП України визначено, що для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників власник або уповноважений ним орган організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про професійний розвиток працівників» одними із основних напрямів діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників є організація професійного навчання працівників та забезпечення підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у роботодавця або в навчальних закладах, як правило, не рідше ніж один раз на п'ять років.

За ч.1 та 2 ст. 6 Закону України «Про професійний розвиток працівників» організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства. Професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях.

У пп.2.5 п.2 Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 р. N 127/151 вказано, що підвищення кваліфікації робітників - це професійно-технічне навчання робітників, що дає змогу розширювати і поглиблювати раніше здобуті знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг. Періодичність навчання робітників на курсах підвищення кваліфікації установлюється, як правило, не рідше одного разу в 5 років.

За пп.2.6 п.2 Положення спеціалізація керівників, професіоналів та фахівців організовується з метою отримання працівником додаткових спеціальних знань, умінь та фахових навичок у межах раніше набутої спеціальності за професійним спрямуванням виробничої діяльності без присвоєння кваліфікації та зміни освітньо-кваліфікаційного рівня. Підвищення кваліфікації керівників, професіоналів та фахівців здійснюється з метою удосконалення знань, умінь та навичок в межах спеціальності, оволодіння ними новими функціональними обов'язками і особливостями трудової діяльності в умовах розвитку науки і технологій, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок раціональної та ефективної організації праці тощо. Періодичність підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців установлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу на п'ять років.

Підсумовуючи вищесказане, суд приходить до висновку, що необхідність планового підвищення кваліфікації працівниками підприємства - позивача була викликана вимогами чинного законодавства України, а отже кошти, що були витрачені на дані цілі, мають кваліфікуватись як сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом, а тому відповідно до пп. 165.1.37 п. 165.1 ст.165 ПК України не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, на думку суду, висновки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо наявності порушень податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, правильності нарахування, обчислення та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб не відповідають дійсності, є помилковими, незаконними, а отже податкові повідомлення - рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 6-14, 71, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ ПРОЕКТУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ТРАНСПОРТУ» до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 0028491701 від 10.08.2015 року та №0047251701 від 09.12.2015 року.

Стягнути з Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області (код 39860260) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ ПРОЕКТУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ТРАНСПОРТУ» (код 36818766) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1963 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят три) грн. 86 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанову у повному обсязі складено 22 березня 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко