Ухвала суду № 56580785, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Київ К/800/41094/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013

у справі № 2а-15577/12/2670 Окружного адміністративного суду міста Києва

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Системи телебачення і зв'язку" (далі - ТОВ "Системи телебачення і зв'язку")

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013, позов ТОВ "Системи телебачення і зв'язку" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ від 02.11.2012 № 0005662208, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 192271,00 грн. та фінансових (штрафних санкцій) - 1,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційної скарги, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки, викладені в акті від 17.10.2012 № 6780/22-2/30635012 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Системи телебачення і зв'язку" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам із ПП "Шуін" (код ЄДРПОУ 31927432) за період з 01.02.2011 по 28.02.2011. Згідно з цими висновками ТОВ "Системи телебачення і зв'язку" порушено вимоги пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) та пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, що полягало у безпідставному включенні до податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року ПДВ в сумі 192271,00 грн. за фінансово - господарськими взаємовідносинами із ПП "Шуін", що призвело до заниження ТОВ "Системи телебачення і зв'язку" податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2011 року на таку ж суму.

Цей висновок податкового органу вмотивований посиланням на нікчемність правочинів між ТОВ "Системи телебачення і зв'язку" та ПП "Шуін" з огляду на скасування державної реєстрації контрагента позивача (ПП "Шуін") 07.11.2011 та податкову інформацію, отриману за результатами заходів податкового контролю (використані результати перевірки ПП "Шуін", викладені у акті від 12.04.2011 № 228/23-1/31927432 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Шуін" (код ЄДРПОУ 31927432) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, за якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий 2011 року), згідно з якою ПП "Шуін" не задекларовані податкові зобов'язання за лютий 2011 року.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ "Системи телебачення і зв'язку" на договірних засадах (договір поставки від 10.12.2010 № 10-12-10) придбало у ПП "Шуін" товари (телекомунікаційне обладнання) загальною вартістю 1153627,20 грн., в тому числі ПДВ 192271,20 грн., що підтверджено довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунками - фактурами, видатковими та податковими накладними на кожну партію товару, даними бухгалтерського обліку по рахунку 281 "Товари на складі". Згідно з платіжними дорученнями розрахунок за товари ТОВ "Системи телебачення і зв'язку" здійснило у повному обсязі; з огляду на обсяг, вагу та розмір товару його перевезення та розвантаження на складі ТОВ "Системи телебачення і зв'язку" (вул. Металістів, 9, оф. 45, (літ "А") у м. Києві) здійснено власними силами позивача. Зазначені первинні документи складені відповідно до вимог правових норм. Судом встановлено, що станом на лютий 2011 року ПП "Шуін" мало господарську та податкову правосуб'єктність; доказів, що ПП "Шуін" не мало матеріально - технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності, ДПІ не надано; придбаний товар у ПП "Шуін" був реалізований позивачем іншим контрагентам (зокрема, Іноземному підприємству "1+1 Продакшн", ПрАТ "Міжнародний Медіа Центр-СТБ", ТОВ "Екобудтех", ТОВ "ТРК "Студія 1+1", ТОВ "Лізко"), що підтверджено письмовими поясненнями позивача від 24.12.2012 б/н; штатним розкладом ТОВ "Системи телебачення і зв'язку" станом на 2011 рік (на підтвердження наявності у позивача необхідних трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності); документами щодо наявності у ТОВ "Системи телебачення і зв'язку" основних засобів (транспортного засобу та складських (офісних) приміщень) - довідка ДАІ про закріплення коду за підприємством, довідка-рахунок ДП ТОВ "Італавто" серії КІВ № 411671 на придбання автомобіля; витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 03.04.2012 щодо реєстрації за ТОВ "Системи телебачення і зв'язку" права власності на нежитлове приміщення № 45 (літ "А") загальною площею 153,70 м2 по вул. Металістів, 9 у м. Київ, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10.11.2005 № 3738; розшифровки показників рядків 031 - 032 "Основні засоби: первісна вартість/знос" балансів підприємства станом на 31.12.2010 та 31.12.2011 року; договори поставки обладнання, укладені ТОВ "Системи телебачення і зв'язку" (постачальник) з рядом суб'єктів господарської діяльності - покупцями (іноземне підприємство "1+1 Продакшн", ПрАТ "Міжнародний Медіа Центр-СТБ", ТОВ "Екобудтех", ТОВ "ТРК "Студія 1+1", ТОВ "Лізко") протягом 2010 - 2011 років, видаткові і податкові накладні, виписані позивачем на поставку обладнання цим покупцям; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей цими покупцями від позивача; акт приймання-передавання обладнання, рахунки-фактури; виписки з банківського рахунку позивача на підтвердження отримання коштів від контрагентів-покупців за реалізовані товари.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (у редакції, чинній до 1 липня 2015 року).

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені щодо такої операції, не відповідають дійсності.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність правову оцінку податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Це ж стосується і припинення постачальника як юридичної особи в наступному, після здійснення господарської операції, часі, або ж анулювання реєстрації його платником ПДВ, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит лише за наявності обставин, що свідчать про неправомірну діяльність його контрагента - постачальника.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих у період з 01.02.2011 по 28.02.2011 за наслідками господарських операцій з ПП "Шуін", та з огляду на відсутність доказів з боку ДПІ щодо підтвердження вчинення ТОВ "Системи телебачення і зв'язку" податкового правопорушення, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев