Ухвала суду № 56580728, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2016 р. м. Київ К/800/1293/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Югцемент"

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.11.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012

у справі № 2а-6428/11/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства "Югцемент" (далі - ПАТ "Югцемент")

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві; далі - СДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.11.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012, в позові ПАТ "Югцемент" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2011 № 0000573600, № 0000583600 та № 0000593600 відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Югцемент", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що СДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Югцемент" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2011 року, за підсумками якої складено акт від 22.04.2011 № 499/36/00293031.

У ході вказаної перевірки працівниками контролюючого органу було встановлено ряд порушень позивачем правил ведення податкового обліку, в тому числі, порушення пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року на 5172,00 грн., завищено від'ємне значення суми ПДВ на 121005,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на 100000,00 грн. Висновки податкового органу щодо порушення позивачем зазначених норм вмотивовані посиланням на невідповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції. Так, згідно з актом СДПІ від 22.04.2011 № 499/36/00293031 ПАТ "Югцемент" не мало права на податковий кредит у грудні 2010 року в сумі 5171,70 грн., сформованого на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв", оскільки під час здійснення заходів податкового контролю (використані результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв" щодо правомірності формування даних податкового обліку за грудень 2010 року, викладені у акті від 12.04.2011 № 1318/23-100/31946649) встановлено, що податковий кредит, сформований ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв" за наслідками операцій із ТОВ "Адекс Пром" у грудні 2010 року, є штучним. З таких же підстав (використані результати перевірки контрагента ТОВ "Нордстар") податковий органом виключив із суми податкового кредиту, задекларованої позивачем за грудень 2010 року, 33005,42 грн. за податковими накладними ТОВ "Нордстар"; а за листопад 2010 року - 88000,00 грн., задекларовані за податковими накладними ТОВ "Дікергофф/Україна" на поставку консультаційних послуг через відсутність первинних документів, які б підтвердили фактичне використання позивачем придбаних послуг у господарській діяльності.

На підставі акта перевірки СДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.05.2011 № 0000573600, № 0000583600 та № 0000593600, якими позивачеві зменшено від'ємне значення суми ПДВ за січень 2011 року на 121005,00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 5172,00 грн. із застосуванням фінансових санкцій у розмірі 1,00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року на 100000,00 грн. відповідно.

Відмова в задоволенні позову суду першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, обґрунтована посиланням на встановлені у ході податкової перевірки обставин щодо не підтвердження податкового кредиту, задекларованого позивачем по операціях з поставки з ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв" та ТОВ "Нордстар". Обставини щодо формування позивачем податкового кредиту по операціях із ТОВ "Дікергофф/Україна" як такі, що покладені в основу висновку акту перевірки про безпідставне формування податкового кредиту у податковій декларації за грудень 2010 року в сумі 33 005,42 грн., та які відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмету доказування при розгляді цього адміністративного позову, оскільки стали підставою для зменшення позивачу від'ємного значення з ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2011 № 0000573600, судом не встановлені.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР платник податку (покупець) має право включити сплачені ним у ціні придбаних товарів (послуг) суми податку до податкового кредиту за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цієї ж статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні положення закріплені у статтях 198, 201 Податкового кодексу України.

Водночас, документи мають юридичну силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції суду належить з'ясовувати, зокрема: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Суд повинен мати на увазі, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення платником податку вимог закону щодо формування податкового кредиту; платник податку (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Питання податкової дисципліни поширюється на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом інших платників податків.

Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в акті перевірки або підтверджені іншими доказами. При цьому згідно з частиною 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належної оцінки зібраних у справі доказів, яка повинна відповідати нормам статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 69 цього Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, судами попередніх інстанцій виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даного спору.

Вище наведені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити судове рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Югцемент" задовольнити частково, скасувати Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев