Ухвала суду № 56580717, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2016 р. м. Київ К/9991/34038/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Олендера І.Я.,

секретар судового засідання Титенко М.П.,

за участю:

представника відповідача - Кононова В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року

у справі № 2а/0270/271/11

за позовом Приватного підприємства «Техноцукор»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у місті Вінниці)

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Техноцукор» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 29 вересня 2010 року №0002682300/0, № 0002692300/0; від 19 листопада 2010 року № 0003092300/0; від 07 грудня 2010 року №0002682300/1, № 0002692300/1, № 0003092300/1.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року позов був задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0002682300/0 від 29 вересня 2010 року, № 0002692300/0 від 29 вересня 2010 року, № 0003092300/0 від 19 листопада 2010 року, № 0002682300/1 від 07 грудня 2010 року, № 0002692300/1 від 07 грудня 2010 року, № 0003092300/1 від 07 грудня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Техноцукор» 3,40 грн. судових витрат.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «Техноцукор», посилаючись на те, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у м. Вінниці його правонаступником - Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у Вінницькій області була проведена планова виїзна перевірка ПП «Техноцукор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складений акт від 17 вересня 2010 року № 291/23/31601877.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за період, який перевірявся, на загальну суму 2066928,00 грн. у тому числі по періодах: за 4 квартал 2007 року - 137500,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 89664,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 212476,00 грн., за 4 квартал 2008 року - 280610,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 36905,00 грн., за 2 квартал 2009 року - 245618,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 660585,00 грн., за 4квартал 2009 року - 318745,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 84825,00 грн.; вимоги підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 1689281,00 грн., у тому числі: за грудень 2007 року - 110000,00 грн., за січень 2008 року - 24971,00 грн., за лютий 2008 року - 93864,00 грн., за квітень 2008 року - 13031,00 грн., за травень 2008 року - 24543,00 грн., за червень 2008 року - 32552,00 грн., за липень 2008 року - 69535,00 грн., за серпень 2008 року - 80600,00 грн., за вересень 2008 року - 163937,00 грн., за грудень 2008 року - 102831,00 грн., за січень 2009 року - 41667,00 грн., за лютий 2009 року - 26667,00 грн., за березень 2009 року - 209341,00 грн., за квітень 2009 року - 70344,00 грн., за червень 2009 року - 79351,00 грн., за липень 2009 року - 198842,00 грн., за серпень 2009 року - 137346,00 грн., за вересень 2009 року - 88835,00 грн., за жовтень 2009 року - 51691,00 грн., за листопад 2009 року - 58295,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями, здійсненими з ТОВ «Енерпрайзглобал С.А.» (згідно договорів: № 13_0409 від 20 квітня 2009 року щодо виконання робіт з монтажу систем аспірації підготовчого цеху у Олійно-екстракційному заводі м. Кіровограду; № 14/09 від 28 квітня 2009 року щодо виконання робіт по виготовленню та монтажу трубопроводів пару, конденсату, олії та лускопроводів поставки фірми «Alloco» у Олійно-екстракційному заводі м. Кіровограду; № 16/09 від 06 травня 2009 року щодо виконання робіт з монтажу обладнання для транспортування добового запасу насіння до підготовчого цеху у Олійно-екстракційному заводі м. Кіровограду, компресорної, трубопроводів стисненого повітря; № 17/09 від 12 травня 2009 року щодо виконання робіт із виготовлення та монтажу нестандартного обладнання підготовчого цеху Олійно-екстракційному заводі в м. Кіровограді; № 22/09 від 02 червня 2009 року щодо виконання робіт з монтажу резервуарів ємністю 1000 м3 складу олії у Олійно-екстракційному заводі в м. Кіровограді; № 24/09 від 23 червня 2009 року щодо виконання монтажних робіт для закінчення будівництва у Олійно-екстракційному заводі в м. Кіровограді; № 27/09 від 06 серпня 2009 року щодо виконання робіт з виготовлення та монтажу трубопроводів обв'язки резервуарів об'ємом 1000 м3 складу олії, а також модернізації системи подачі луски; № 30/09 від 02 вересня 2009 року щодо виконання робіт з монтажу технологічного обладнання схеми очистки насіння на елеваторі. Реконструкції елеватора та виробництві та переробці олійного насіння методом екстракції в м. Кіровограді; № 31/09 від 23 вересня 2009 року щодо виконання робіт із виготовлення та монтажу м/к для встановлення обладнання вивантаження насіння з залізничних вагонів, трубопроводів стисненого повітря та луски, вузла відвантаження шроту у Олійно-екстракційному заводі в м. Кіровограді), з ПП «Моноліт-Будлуг-А» (згідно договорів: № 09_0309 від 20 березня 2009 року щодо виконання робіт з монтажу обладнання олійно-екстракційного цеху Олійно-екстракційного заводу м. Кіровоград; № 12_0409 від 14 квітня 2009 року щодо виконання робіт з монтажу технологічного обладнання підготовчого цеху у Олійно-екстракційному заводі; № 10_0409 від 02 квітня 2009 року щодо виконання робіт з монтажу обладнання та трубопроводів (не обліковані роботи) на виробництві та переробці олійного насіння методом екстракції у м. Кіровограді. Екстракційне відділення), з ТОВ «Компанія «Інжбудцентр» (згідно договорів: № 18_0508 від 05 травня 2008 року щодо виконання комплексу монтажних робіт на об'єкті генерального замовника - ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» в межах, наданий робочими проектами 11949-000-01ТХ, 11949-000-01ТХ1, 11949-000-01ТХ2, 20823642611080007, 11949-000-30-ХС-ТМ; № 05_0109 від 21 січня 2009 року щодо виконання на об'єкті «Олійно-екстракційний завод в м. Кіровограді» таких робіт: «Монтаж обладнання трубопроводів гексаносховища олійно-екстракційного цеху Олійно-екстракційного заводу»), з ПП «Строй-Індустрія-7» (згідно договорів: №01_0109 від 14 січня 2009 року щодо виконання робіт із монтажу технологічного обладнання підготовчого цеху у Олійно-екстракційному заводі; № 25_1207 від 03 грудня 2007 року щодо виконання котломонтажних робіт із підготовки до запуску заводу на ВАТ «Володимирцукор»; № 25_1207/а від 03 грудня 2007 року щодо виконання робіт з монтажу технологічного обладнання підготовчого відділення головного виробничого корпусу у ЗАТ «Протеїн-Продакшн»; № 041207 від 04 грудня 2007 року щодо виконання робіт з монтажу трубопроводу лінії парів гексану з виготовленням елементів трубопроводів у ЗАТ «Протеїн-Продакшн»; № 26_1207 від 07 грудня 2007 року щодо виконання робіт з монтажу обладнання та трубопроводів будівель приготування ВУТ у ВАТ «Володимирцукор»; № 03_0208 від 04 лютого 2008 року щодо виконання робіт з виготовлення технологічного обладнання (сепаратор безперервного продування, водоводневий підігрівач) з матеріалами для ЗАТ «Протеїн-Продакшн»; № 04_0208 від 11 лютого 2008 року виконання робіт з монтажу трубопроводів та технологічного обладнання котельної, підготовчого відділення головного виробничого корпусу та цеху екстракції для ЗАТ «Протеїн-Продакшн»; № 12_0408 від 18 квітня 2008 року щодо виконання робіт з виготовлення та монтажу трубопроводів, опалення, сантехніки, каналізації, а також виготовлення та монтажу газоходів; № 13_0408 від 18 квітня 2008 року щодо виконання робіт по виготовленню мілких індивідуальних м/к течій про тракту руху сої, фасонних частин та трубопроводів витяжки пилу із змонтованого обладнання, витяжок на дах від сушилок, самотічних трубопроводів, опорних м/к під конвеєри та приводи конвеєрів підготовчого цеху для ЗАТ «Протеїн-Продакшн»; № 16_0508 від 15 травня 2008 року щодо виконання робіт з монтажу трубопроводів тепломережі, пару та повернення конденсату по естакаді від котельною до споживачів у ЗАТ «Протеїн-Продакшн»; № 21_0608 від 11 червня 2008 року щодо виконання робіт з реконструкції двох вапняково-обпікаючих печей у ТОВ АПО «Цукровик Полтавщини» СП «Веселоподільський цукровий завод»; № 24_0708 від 14 липня 2008 року щодо виконання робіт з виготовлення та монтажу трубопроводів стисненого повітря та тепломережі від котельної до допоміжного корпусу по естакаді, а також трубопроводів теплового вузла та теплопостачання підготовчого відділення з поверненням конденсату в котельну у ЗАТ «Протеїн-Продакшн»; № 29_0808 від 26 серпня 2008 року щодо виконання робіт із виготовлення та монтажу трубопроводів масло-екстракційного заводу) оскільки: згідно баз даних АРМ ДПА основним постачальником ТОВ «Енерпрайзглобал С.А.» у періоді, коли виконувались роботи, було ПП «Інтрекомп'ютер», яке має стан платника «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», вказане підприємство не мало на балансі основних фондів, а чисельність працюючих складала одна особа; відповідно до інформації співробітників ГВ ПМ ДПІ у м. Вінниці директор ПП «Моноліт-Будлуг-А» надав пояснення про те, що він не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства, звітності до органів державної податкової служби та інших державних органів не подавав та таку звітність не підписував, довіреностей на право підпису іншим особам не надавав, ПП «Моноліт-Будлуг-А» має стан платника «до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», з 2010 року ПП «Моноліт-Будлуг-А» не звітує, основних фондів не має, на підприємстві обліковувалась одна особа, згідно баз даних АРМ ДПА основним постачальником ПП «Моноліт-Будлуг-А» у періоді, коли виконувались роботи, було ПП «Легас-Продторг», яке має стан платника «до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», вказане підприємство не мало на балансі основних фондів, а чисельність працюючих складала одна особа; ТОВ «Компанія «Інжбудцентр» має стан платника «припинено, але не знято з обліку», з 4 кварталу 2009 року товариство не звітує, основних фондів не має, на підприємстві обліковувалось дев'ять осіб; ПП «Строй-Індустрія-7» має стан платника «запит на встановлення місцезнаходження», основних фондів не має, на підприємстві обліковувалось шість осіб, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Строй-Індустрія-7» було анульоване 09 лютого 2010 року. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Енерпрайзглобал С.А.», ПП «Моноліт-Будлуг-А», ТОВ «Компанія «Інжбудцентр» та ПП «Строй-Індустрія-7», є нікчемними у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України, а виписані зазначеними контрагентами первинні бухгалтерській документи не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту.

29 вересня 2010 року ДПІ у м. Вінниці на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002682300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Техноцукор» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 2945139,00 грн., у тому числі: 2066928,00 грн. - за основним платежем, 878211,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

29 вересня 2010 року ДПІ у м. Вінниці на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002692300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Техноцукор» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2517370,00 грн., у тому числі: 1678243,00 грн. - за основним платежем, 839127,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарга була залишена без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Також, в процедурі адміністративного оскарження ДПІ у м. Вінниці прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003092300/0 від 19 листопада 2010 року, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Техноцукор» суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток у розмірі 786180,00 грн.

Крім іншого, в процедурі адміністративного оскарження ДПІ у м. Вінниці були прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2010 року №0002682300/1, №0002692300/1, № 0003092300/1 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: податковий орган дійшов неправомірного висновку про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки такі висновки спростовуються матеріалами справи; позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах по господарських операціях з ТОВ «Енерпрайзглобал С.А.», ПП «Моноліт-Будлуг-А», ТОВ «Компанія «Інжбудцентр» та ПП «Строй-Індустрія-7», оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (які не містять дефектів форми та змісту), виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, які мали відповідні ліцензії на здійснення будівельної діяльності (згідно з переліком) та господарської діяльності, пов'язаної зі створення об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком).

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «Енерпрайзглобал С.А.», ПП «Моноліт-Будлуг-А», ТОВ «Компанія «Інжбудцентр» та ПП «Строй-Індустрія-7», позивач посилався наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема, податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, договірними цінами, локальними кошторисами, кошторисними розрахунками, відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-3), актами приймання виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-2в) (які не містять дефектів форми та змісту), виписаних належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість та які мали відповідні ліцензії на здійснення будівельної діяльності (згідно з переліком) та господарської діяльності, пов'язаної зі створення об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), з урахуванням того, що виконані вказаними суб'єктами господарювання роботи були передані позивачем (підрядником) у складі виконаних ним робіт перед його замовниками: Компанією «Система ССБ» та ТОВ АПО «Цукровик Полтавщини» СП «Веселоподільський цукровий завод», що підтверджено відповідними договорами та належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (т.1 арк. справи 144-250, т.2 арк. справи 1-250, т.3 арк. справи 1-250, т.4 арк. справи 1-36, 44-134).

В свою чергу, в обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень податковий орган посилався на те, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, з огляду на обставини, викладені в акті перевірки, а також зважаючи на те, що ПАТ «Кіровоградолія» та ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» на запит податкового органу надали відповіді, про те, що вони не мали фінансово-господарських відносин з ТОВ «Енерпрайзглобал С.А.», ПП «Моноліт-Будлуг-А», ТОВ «Компанія «Інжбудцентр», ПП «Строй-Індустрія-7» та ПП «Техноцукор».

Колегія суддів вказує, що з огляду на викладені обставини, суди попередніх інстанцій зобов'язані були дослідити реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та вказаними вище контрагентами.

Суд касаційної інстанції вказує, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) необхідні для віднесення витрат на оплату вартості товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Також, суди повинні були перевірити, чи була у позивача при укладенні договорів з ТОВ «Енерпрайзглобал С.А.», ПП «Моноліт-Будлуг-А», ТОВ «Компанія «Інжбудцентр», ПП «Строй-Індустрія-7» мета на отримання необґрунтованої податкової вигоди, зокрема, перевірити такі обставини: можливість (неможливість) реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; наявність (відсутність) необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю (наявністю) управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку тощо.

При цьому, колегія суддів вказує, що суди повинні перевірити доводи податкового органу стосовно того, що директор ПП «Моноліт-Будлуг-А» (без зазначення прізвища, ім'я та по-батькові такої особи) не має ніякого відношення до факту реєстрації та ведення господарської діяльності зазначеним підприємством, оскільки матеріали справи взагалі не містять будь-яких доказів, які б підтверджували зазначені обставини (як-то пояснення такої особи, протокол допиту тощо), а також інформації щодо паспортних даних цієї особи, з урахуванням того, що договори, укладені між позивачем та ПП «Моноліт-Будлуг-А», від імені ПП «Моноліт-Будлуг-А» були підписані ОСОБА_4.

Колегія суддів вказує, що вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ І.Я. Олендер