Ухвала суду № 56580177, 14.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2016 р. м. Київ К/800/2223/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Західної міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012

у справі №2а-2291/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Газтехніка»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 скасовано, прийнято нову, якою позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 13.02.2012 №0000612330 у повному обсязі. №0000592330 в частині визначення зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 174603,15 грн., у т.ч. 157624 грн. основного платежу та 16979,15 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). В іншій частині позов залишено без задоволення.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ НВП «Газтехніка» для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів операцій по господарських відносинах із ТОВ «Опт-торгспецзапчастина», ТОВ «Тех-агрореспоставка, ТОВ «Промтехноопт»у періоді з 01.03.2010 по 31.03.2010, з 01.07.2010 по 30.11.2010 та з 01.01.2011 по 30.09.2011 відповідно, за результатами якої складено акт №137/23-304/31234604 від 30.01.201.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, у зв?язку з чим донараховано податок на прибуток в сумі 52438,00 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010 року - 42738,00 грн., 4 квартал 2010 року - 3000,00 грн., 1 квартал 2011 року - 6700,00 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 у №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 161723,67 грн., а саме: березні 2010 року - 1700,00 грн., в липні 2010 року - 5000,00 грн., в серпні 2010 року - 9890,00 грн., вересні 2010 року - 19300,00 грн., листопаді 2010 року - 4800,00 грн., січні 2011 року - 2660,00 грн., березні 2011 року - 2700,00 грн., квітні 2011 року - 31685,00 грн., травні 2011 року - 55000,00 грн., серпні 2011 року - 14988,67 грн. та вересні 2011 року - 14000,00 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0000612330 та №0000592330 від 13.02.2012, згідно яких позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 65547,50 грн. та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 179144,75 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не підтверджено реальність вчинення господарських операцій за договорами, укладеними з ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина» з огляду на відсутність належних доказів, які підтверджують факт перевезення товарно-матеріальних цінностей, що виключає висновок про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позов частково, обґрунтовував свої висновки тим, що за умовами договорів купівлі-продажу №31 від 01.07.2010, укладеному з ТОВ «Тех-агроремпоставка», та №12 від 11.01.2011, укладеному з ТОВ «Промтехноопт», продавець зобов??язується передати покупцеві, а покупець прийняти і оплатити переданий товар (вироби з металу) відповідно до специфікацій, що є невід?ємною частиною даного договору, з урахуванням ПДВ 20%, передача і прийняття товару провадиться сторонами за заявкою покупця на умовах самовивозу.

На підтвердження реального виконання договорів позивачем були надані накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товару, видані ОСОБА_2, транспортування ТМЦ здійснювалось автомобілем марки ГАЗ 4301, що є власністю позивача, що підтверджується подорожніми листами, оплата проведена шляхом безготівкових розрахунків згідно платіжних доручень.

Зазначені первинні документи, за висновками суду апеляційної інстанції, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Разом з тим, за висновками суду апеляційної інстанції податковий кредит позивача підлягає зменшенню на 4100 грн., оскільки позивачем до його складу двічі віднесено суми ПДВ за податковими накладними від 05.03.2010 №1822, виданою ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина» на суму ПДВ 1700,00 грн. та від 24.11.2010 №6431, виданою ТОВ «Тех-Агроремпоставка» на суму 2400,00 грн.

При цьому, операції позивача з ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина» судом апеляційної інстанції не оцінювались.

Судова колегія вважає, що зазначені висновки судами зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( підпункт 5.2.1).

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні вимоги містить і Податковий кодекс України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, в судовому процесі підлягали встановленню обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування доводів про правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту за вказані звітні податкові періоди, зокрема, у зв'язку з відсутністю підтвердження фактичної поставки товару саме від ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина».

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбання товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, для підтвердження реальності зазначених господарських операцій, підлягали встановленню обставини яким чином перевозився товар, де зберігався, докази використання товару позивачем у власній господарській діяльності, тощо.

При цьому недобросовісність платника має бути підтверджена безумовними та однозначними доказами.

Якщо сторони не надали доказів, які підтверджують або спростовують правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун