Ухвала суду № 56580108, 17.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2016 р. м. Київ К/800/35152/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року,

встановив:

У серпні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області (далі - Управління) звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі Івано-Франківської області (далі - Відділення) про стягнення з відповідача суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання по особовій справі потерпілого ОСОБА_4 за період з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року, що становить 844,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що з 06 жовтня 1997 року ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, однак з листопада 2013 року по червень 2014 року відповідач відмовляється включати до актів щомісячних звірок витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії, суми виплаченої зазначеній особі пенсії та витрати на її доставку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відділення суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві по особовій справі потерпілого ОСОБА_4 за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року в сумі 422,00 грн. У задоволенні позову в частині стягнення з Відділення суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві по особовій справі потерпілого ОСОБА_4 за період з 01 березня 2014 року по 30 червня 2014 року відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове про задоволення позову. Касаційну скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві. Крім того, зазначає що судами не прийнято до уваги рішення Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2008 року у справі № А-10/35, яке набрало законної сили, при розгляді справи між тими ж сторонами та з аналогічним предметом спору.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що Управлінням складено акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року.

Відповідач не визнав та не включив при підписанні до актів суми витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4 в сумі 844,00 грн.

Відмова відповідача мотивована відсутністю законних підстав для відшкодування сум виплат, оскільки ОСОБА_4 не є застрахованою особою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, натомість, він отримує страхові виплати у Фонді соціального страхування Російської Федерації.

Закриваючи провадження в частині позовних вимог Управління за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що стосовно аналогічних позовних вимог є судове рішення, яке вступило у законну силу.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за період з 01 березня 2014 року по 30 червня 2014 року в сумі 422 грн., суди виходили з того, що ОСОБА_4 отримав травму 08 січня 1993 року на підприємстві, розташованому у Російській Федерації. Після переїзду з Росії в Україну на постійне проживання за ОСОБА_4 залишилося право на відшкодування шкоди Російською Федерацією, що передбачено у пункті 5 частини 2 статті 18 Закону Російської Федерації від 24 липня 1998 року № 125-РФ «Про обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань». Жодних документів для формування його особової справи до відповідача не передавалось. На сьогодні ОСОБА_4 залишається застрахованою особою Фонду соціального страхування Російської Федерації та не є застрахованою особою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Суди встановили, що ОСОБА_4 отримав каліцтво на підприємстві, розташованому на території держави-учасниці СНД, у подальшому переїхав на постійне місце проживання в Україну.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) пенсія по інвалідності є одним із видів матеріального забезпечення, що надається за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1105), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються цим Фондом.

За правилами частини четвертої статті 26 Основ та пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, встановлений статтею 21 Закону № 1105-XIV та пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4 (далі - Порядок).

До вказаного переліку входять, також, сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначеної пенсії.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).

Тобто, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

Вказаний висновок щодо застосування наведених норм права викладений у постановах Верховного Суду України від 12 листопада 2013 року, 31 березня 2015 року та 19 травня 2015 року (справи №№ 21-394а13, 21-2а15 та 809/3395/13-а відповідно).

Встановивши, що ОСОБА_4 проживає на території України, суди вважали, що за ОСОБА_4 залишилося право на відшкодування шкоди Російською Федерацією та застосували норми Закону Російської Федерації «Про обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань», що не узгоджується з наведеними вище положеннями законодавства.

Слід враховувати, що підставами для відшкодування понесених Пенсійним фондом витрат можуть бути докази отримання особами нещасного випадку на виробництві (профзахворювання) або смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві (акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, акт розслідування професійного захворювання за формою П-4, висновки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності).

У зв'язку з цим суди мали перевірити, на підставі яких саме документів позивач призначив та виплачував ОСОБА_4 пенсію по інвалідності, у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Крім того, позивач звертав увагу судів на постанову Вищого адміністративного суду України між тими ж сторонами та з аналогічним предметом спору, однак оцінки зазначеним доводам суди не надали.

За таких обставин висновок судів про те, що у відповідача відсутні підстави для відшкодування витрат на виплату пенсії, є передчасним.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Частиною 3 статті 157 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Вирішуючи питання про закриття провадження у постанові, суд першої інстанції не врахував наведені положення КАС України, чим порушив норми процесуального права.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, так як порушення допущені обома судовими інстанціями.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Ліпський Д.В.