Ухвала суду № 56579946, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/60393/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними дій по винесенню рішення про коригування митної вартості товарів від 20.01.2014 №100250001/2014/000011/2; скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.01.2014 №100250001/2014/000011/2; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених коштів у розмірі: 65 504,32 грн., з яких 12 596,98 грн. - ввізного мита та 52 907,34 грн. - ПДВ

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами заявленої митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтовані рішення щодо її коригування, що призвело до заподіяння позивачеві збитків у вигляді надмірно сплачених митних платежів у сумі 65 504,32 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року, позов задоволено частково: визнано дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів по винесенню рішення про коригування митної вартості товарів від 20.01.2014 №100250001/2014/000011/2 незаконними та протиправними; скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товару від 20.01.2014 №100250001/2014/000011/2; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс» (Покупець) та компанією «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD» (Продавець) укладено Контракт від 02.04.2012 №SMA16, відповідно до якого Продавець продавав, а Покупець купував товар (світлотехнічні прилади) за кількістю, асортиментом та вартістю відповідно до Інвойсу щодо кожної поставки відповідно до правил "Інкотермс - 2000 р.".

Згідно з Додатковою угодою від 18.02.2013 №1 до контракту від 02.04.2012 №SMA16 продавець зобов'язується поставляти з кожною партією товару належним чином оформлені документи, а саме: Інвойс; Пакувальний лист; Коносамент; Експортну декларацію; Сертифікат походження.

Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди від 18.02.2013 №1 умови поставки вказуються в Інвойсах відповідно до «Інкотермс-2010».

Відповідно до Інвойсу № 2013F03A98 від 27.11.2013 позивачем замовлено товару у кількості 18422 одиниці на загальну суму 31 801,77 USD.

З метою митного оформлення товару, ввезеного на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 02.04.2012 №SMA16, товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс» до митного посту «Західний» подано електронну митну декларацію від 20.01.2014 №100250001/2014/006101. Митну вартість товару визначено за ціною угоди.

Разом із ЕМД від 20.01.2014 №100250001/2014/006101 позивачем відповідачеві подано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товаром №100/2012/0002564 від 16.05.2013; контракт № SMA16; додаткову угода № 1 до контракту № SMA16; додаткову угоду № 2 до контракту № SMA16; Інвойс № 2013F03A97 від 27.11.2013; Пакувальний лист № 2013F03A97 від 27.11.2013; Розрахунок ціни (калькуляція) від 01.11.2013; Інвойс № НВ0266 від 08.01.2014 (на перевезення); міжнародну автомобільна накладна (СMR) №0044 від 17.01.2014; коносамент № ZENNLAQB348361 від 05.12.2013; виписку з бухгалтерської документації від 20.01.2014; каталог виробника від 10.01.2014; Договір про транспортно-екпедеційні послуги № 08/01/2014 від 08.01.2014; довідку про транспортні витрати від 11.01.2014; прайс-лист виробника товару від 26.11.2013; прайс-лист виробника товару від 27.11.2013; експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати № В-42/1 від 14.01.2014; декларацію про відповідність №UA.011.D00033-13 від 14.01.2013; декларацію про відповідність № UA.011.D00097-13 від 29.01.2013; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 17.01.2014; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 05.12.2013; сертифікат походження товару № ССРІТ124819870 від 06.12.2013; лист ДМСУ № 11/2-10.1./15938-ЕП.

У зв'язку з виникненням у органу доходів і зборів сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості товару, Київською регіональною митницею від декларанта витребувано: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам; копію МД країни відправлення; перевізні транспортні документи, документи що містять відомості по вартість перевезення оцінених товарів; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші документи, за бажанням декларанта, для підтвердження заявленої митної вартості.

20.01.2014 Київською міжрегіональною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000011/2, згідно з яким митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу, та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон від 20.01.2014 №100250001/2014/00016.

Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 20.01.2014 №100250001/2014/000011/2, товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" звернулось до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів як такого, що прийнято за наявності факту надання декларантом достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, а також за відсутності доведення з боку митного органу обґрунтованого сумніву щодо необхідності витребування додаткових документів.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо достатності встановлених обставин справи для правильного вирішення переданого на розгляд суду спору, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Позиція судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку відповідача наявності підстав для витребування додаткових документів ґрунтується на тому, що відповідачем не обґрунтовано наявність розбіжностей у документах, поданих декларантом разом з ЕМД від 20.01.2014 №100250001/2014/006101, як і не обґрунтовано наявність неповноти відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або ж ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, судами попередніх інстанцій вказано на невмотивованість посилання відповідача в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів на наявність розбіжностей у поданих декларантом документах в частині зазначення виробника товару та сторони контракту та недотримання вимог щодо оформлення прайс-листа.

У той же час, згідно з доводами заявника касаційної скарги, в якості підстав для витребування від декларанта додаткових документів органом доходів і зборів також вказувалось на наявність інших розбіжностей у документах, у тому числі тих, що були надані на підтвердження транспортних витрат. Так, згідно з електронним повідомленням від 20.01.2014, органом доходів і зборів зазначено, що згідно з коносаментом від 05.12.2013 №ZENNLAQB348361 перевезення почалось 05.12.2014, у той час як договір на перевезення складено та підписано 08.01.2014.

Судами попередніх інстанцій в обґрунтування позиції про надання декларантом достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, зазначеним обставинам, на які посилався орган доходів і зборів як у запереченнях на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі, будь-якої оцінки не надано.

У той же час, відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що транспортні витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, є складовою митної вартості товарів, числове значення якої також підлягає перевірці при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, зважаючи на ненадання судами попередніх інстанцій оцінки доводам органу доходів і зборів щодо наявності підстав для витребування додаткових документів з інших підстав, зазначених в електронному повідомленні, у тому числі з підстав наявності розбіжностей у документах, наданих на підтвердження транспортних витрат, колегія суддів вказує на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку органу доходів і зборів наявності підстав, з якими, зокрема, частина третя статті 53 Митного кодексу України пов'язує наявність підстав для витребування додаткових документів.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на неповноту встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зважаючи на межі касаційного перегляду, встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи необхідно перевірити доводи органу доходів і зборів щодо обґрунтованості витребування від декларанта додаткових документів з підстав, зазначених в електронному повідомленні органу доходів і зборів, надісланого на адресу декларанта у зв'язку з виникнення сумніву щодо достовірності заявленої ним митної вартості товару; встановити, чи подавав декларант на вимогу органу доходів і зборів будь-які додаткові документи; чи є обсяг відомостей, що містилися у таких документах, достатнім для висновку про усунення розбіжностей, у випадку їх виявлення органом доходів і зборів; чи обґрунтовано органом доходів і зборів неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, у випадку доведеності підстав для коригування митної вартості, заявленої позивачем; встановити інші обставини, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160. 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року скасувати.

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: