Постанова № 56579939, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2016 р. м. Київ К/800/59852/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ "КБ "Приватбанк") до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про скасування постанови за касаційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ПАТ "КБ "Приватбанк" в Дніпропетровському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про скасування постанови.

Просило скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області від 30 квітня 2013 року № 53 про накладення на ПАТ "КБ "Приватбанк" стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у вигляді штрафу у розмірі 43 062,47 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі Інспекція з питань захисту прав споживачів у Херсонській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що 30 листопада 2012 року відповідачем проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів Херсонської філії ПАТ "КБ "Приватбанк".

Результати перевірки оформлені актом перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 30 листопада 2012 року № 00000528.

На підставі акту перевірки прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою встановлено порушення статей 11, 15, 18, 19, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: відсутність перед укладанням договору у письмовій формі для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту; порушення принципу рівності сторін внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживачів шляхом включення у договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов в частині відповідальності сторін (кредитний договір від 22 листопада 2007 року № НЕСFAЕ00000140).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, та апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без зміни, виходили з обґрунтованості позовних вимог та неправомірності рішення суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що такий висновок судами першої та апеляційної інстанцій зроблений з порушенням правил застосування норм матеріального права з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 та частини першої статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Отже, інформація про продукцію характеризується п'ятьма ознаками: необхідність, доступність, достовірність, повнота та своєчасність. Однак, судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що сукупність усіх зазначених ознак в інформації є виконанням суб'єктами господарювання вимог законодавства. В іншому ж випадку настає відповідальність передбачена статтями 15, 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Вимоги до необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у сфері кредитного обслуговування споживачів встановлені частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до вказаної норми перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Як передбачено пунктом 2.5. "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

Банком на підтвердження свого позову не надано розроблену форму довідки (бюлетеня, повідомлення тощо), яку він повинен був надати споживачеві перед укладанням договору для ознайомлення з необхідною, доступною, достовірною, повною та своєчасною інформацією про умови кредитування та згодою з такими умовами, а також орієнтовною сукупною вартістю кредиту, що затверджується рішенням уповноваженого органу банку та доведеною до відома структурних підрозділів банку, у кредитному договорі або додатку до нього не надано детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.

Не виконання вказаних вимог є порушенням пунктів 2.1, 2.4 Постанови Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та положень статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Споживач може не володіти спеціальними знаннями про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває, а тому обов'язок доведення необхідної, доступної, достовірної, повної та своєчасної інформації про продукцію (у даному випадку про послугу споживчого кредитування) покладається на суб'єкта господарювання.

Суди першої та апеляційної інстанцій вказані обставини не взяли до уваги і не урахували, що за відсутності необхідної, доступної, достовірної, повної та своєчасної інформації про умови кредитування, а також відомостей про орієнтовну сукупну вартість кредиту споживач ОСОБА_4 був позбавлений об'єктивно визначитися з доцільністю отримання такого кредиту з урахуванням особистих фінансових можливостей для його обслуговування.

Абзацом 2 частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15, 23 цього Закону.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При застосуванні до ПАТ "КБ "Приватбанк" санкції за допущені правопорушення суб'єкт владних повноважень, рішення якого оскаржується у цій справі, не вийшов за межі розміру штрафу, визначеного пунктом 7 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Також колегія суддів вважає, що є невиправданою позиція позивача про наявність інформації про продукцію у кредитному договорі, оскільки згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідна інформація споживачеві має надаватися перед укладанням договору (а не у договорі) про надання споживчого кредиту, умови якого вважаються прийнятими після його підписання.

Як видно з матеріалів справи, договір кредитування за умовами, які на думку споживача ОСОБА_4, є несправедливими, і про це він не міг знати на час його підписання, укладено у 2007 році терміном погашення кредиту по листопад 2012 року, тобто такий договір слід вважати чинним протягом всього терміну погашення кредиту. Отже, правопорушення, яке виразилося у включенні до кредитного договору несправедливих умов кредитування, ненадання необхідної, доступної, достовірної, повної та своєчасної інформації слід вважати таким, що є триваючим.

Протягом дії кредитного договору банком жодного разу у письмовій формі не повідомлено споживача про зміну у сторону збільшення вартості іноземної валюти курсу долару у співвідношенні до гривні, що як наслідок призвело до значного фінансового навантаження для споживача в частині забезпечення належного виконання останнім взятого на себе зобов'язання.

Крім того, інформація, яка передбачена Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, яка в належному вигляді повинна була бути надана банком до укладання кредитного договору, споживачеві ОСОБА_4 протягом дії кредитного договору надана не була, а отже строк застосування до Банку штрафних санкцій Інспекцією не був пропущений.

За таких обставин правових підстав для задоволення позову не було, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про неправомірність оскаржуваного рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно та всебічно, але судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин не правильно застосовані норми матеріального права і немає потреби у перевірці доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про скасування постанови скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.