Ухвала суду № 56579922, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/48810/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними дій при винесені рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2014 №100250001/2014/000017/2; скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2014 №100250001/2014/000017/2; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених коштів у розмірі 85 201,77 грн., з яких - 16 384,96грн. - ввізного мита та 68 816,81грн. ПДВ.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами заявленої митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтовані рішення щодо її коригування, що призвело до заподіяння позивачеві збитків у вигляді надмірно сплачених митних платежів у сумі 85 201,77 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2014 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано протиправними дії Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2014 №100250001/2014/000017/2; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2014 №100250001/2014/000017/2, винесене М/п «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України; в іншій частині позову у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання зовнішньоекономічного контракту від 02.04.2012 №SМА 16, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" та компанією "ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD", позивачем на митну територію України ввозився товар - світлотехнічна продукція.

Митна вартість товару була заявлена шляхом подання електронної митної декларації від 21.01.2014 №100250001/2014/006187 за основним методом, тобто за ціною договору (контракту).

Позивачем до митної декларації додано товаросупровідні документи, зокрема: Інвойс - 2013F03А67 від 05.12.2013р.; пакувальний лист - 2013F03А67 від 05.12.2013р.; коносамент - ZENNLAQB349313 від 11.12.2013р.; CMR 0046 від 18.01.2014р.; Договір про транспортно-експедеційні послуги 08/01/2014 від 08.01.2014р.; Договір про транспортно-експедеційні послуги 08/01/2013 від 08.01.2013р.; довідка про транспортні витрати б/н від 11.01.2014р.; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією В-42/1 від 14.01.2014р.; прайс-лист від виробника та продавця; контракт SMA16 від 02.04.2012р.; додаткова угода №1 від 18.02.2013р.; додаткова угода №2 від 19.07.2013р.; рахунок-фактура на транспортно-експедиційні послуги №НВ0266 від 08.01.2014р.; виписку з бухгалтерської документації від 21.01.2014р.; розрахунок ціни виробника; лист ДМСУ№11/2-10.10/15938-ЕП від 13.12.2010р.

У зв'язку з виникненням у Київської міжрегіональної митниці сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості товару, відповідачем від декларанта електронним повідомленням від 21.01.2014 витребувано: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що місять відомості про вартість перевезення; за наявності - інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного договору; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); інформація біржових організацій щодо вартості сировини; копію митної декларації країни відправлення; інші документи за бажанням декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

У зв'язку з ненаданням у повному обсязі запитуваних документів Київською міжрегіональною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2014 №100250001/2014/000017/2, згідно з яким митну вартість імпортованого товару скориговано із застосуванням шостого методу визначення митної вартості.

Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2014 №100250001/2014/000017/2, товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" звернулось до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2014 №100250001/2014/000017/2 як такого, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на доведеності з боку органу доходів і зборів наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, які унеможливили перевірку числових складових митної вартості товарів, що у сукупності із ненаданням декларантом запитуваних відповідачем документів унеможливило застосування першого методу визначення митної вартості, заявленого декларантом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів як такого, що прийнято за наявності факту надання декларантом достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, а також за відсутності доведення з боку митного органу обґрунтованого сумніву щодо необхідності витребування додаткових документів.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо достатності встановлених обставин справи для правильного вирішення переданого на розгляд суду спору, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що в якості підстав для витребування від декларанта додаткових документів органом доходів і зборів вказано на наявність розбіжностей у документах, що були надані на підтвердження транспортних витрат. Так, згідно з електронним повідомленням від 21.01.2014 органом доходів і зборів зазначено, що згідно з наданих документів вантаж відправлено контейнером №FSCU9154259, у той час як надана позивачем довідка про транспортні витрати видана на перевезення іншого контейнера - №FCIU8104260.

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що транспортні витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, є складовою митної вартості товарів, числове значення якої також підлягає перевірці при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості, а також враховуючи те, що подані декларантом документи на підтвердження транспортних витрат містили розбіжності в частині зазначення безпосередньо предмету транспортування, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо доведеності з боку органу доходів і зборів наявності підстав, з якими, зокрема, частина третя статті 53 Митного кодексу України пов'язує наявність підстав для витребування додаткових документів.

Судом апеляційної інстанції при обґрунтуванні позиції про надання декларантом достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, позиції суду першої інстанції щодо наявності розбіжностей у транспортних документах, поданих на підтвердження транспортних витрат, не спростовано; оцінка обставинам, які зумовили витребування органом доходів і зборів додаткових документів судом апеляційної інстанції також не надавалась. Позиція суду апеляційної інстанції щодо протиправності рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості не підтверджується обставинами, які б встановлювались судами першої чи апеляційної інстанцій.

Висновок суду першої інстанції щодо правомірності рішення про коригування митної вартості ґрунтується на тому, що декларантом не надано у повному обсязі всіх запитуваних відповідачем документів. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що певний перелік документів на вимогу відповідача декларантом надано.

Вказуючи на передчасність позиції суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з мотивів правомірності оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції не перевірено чи був обсяг документів, який додатково надавався декларантом на запит органу доходів і зборів, достатнім для висновку про усунення виявлених розбіжностей та, відповідно, чи підтверджували подані документи у сукупності правильність визначення митної вартості за першим методом. Так само, судом першої інстанції під час судового розгляду справи не перевірено обґрунтованість позиції органу доходів і зборів щодо неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160. 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року скасувати.

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення, стягнення коштів направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: