Ухвала суду № 56579745, 21.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Коробенко С.В.

№22-ц/796/5399/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №760/20130/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів Качана В.Я., Шиманського В.Й.,

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Солом'янської районної державної адміністрації в м. Києві про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва на право власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 рокупозивач ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним з дати видання та скасувати розпорядження органу приватизації щодо квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним з дати видання та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5

24.12.2015 року позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту та заборони вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1, що знаходиться в місті Києві та заборонити відповідачам вчиняти дії щодо реєстрації третіх осіб в квартирі № АДРЕСА_1.

Мотивував заяву тим, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Крім того, відповідачі, що отримали право власності на квартиру, без його згоди можуть продати майно третім особам або надати згоду на приватизацію квартири іншим родичам в рівних частках чи без такої.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року заяву задоволено частково.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1. Допущено негайне виконання ухвали суду.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на невідповідність ухвали нормам процесуального права.

Вказує на те, що суд порушив п.1 ч.1 ст. 152 та ч.3 ст.151 ЦПК України, оскільки постановив ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, при відсутності доказів реєстрації права власності на квартиру за відповідачами, а позивачем надано суду лише копію свідоцтва про право власності від 17.04.2014 року.

Крім того, суд при постановленні оскаржуваної ухвали не обґрунтував існування реальної загрози не виконання чи утруднення виконання рішення суду при відсутності такого обґрунтування в самій заяві позивача про забезпечення позову, тим більше сам позивач в заяві про забезпечення позову виходить лише з припущень.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву частково, суд виходив з того, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру передбачено законом і такий спосіб є співмірним заявленим вимогам, а його невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Все це повинно бути мотивовано, а не шаблонний перепис диспозиції норми права. Тому не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК.

Колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що квартира АДРЕСА_1 є предметом спору, а тому заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами, і їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, посилання апелянта на порушення норм процесуального права при розгляді заяви не знайшли свого підтвердження.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року - залишити без зміни.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді