Ухвала суду № 56579731, 15.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України та, з урахуванням уточнень, просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду 1 000 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправних дій позивач з 29 березня 2005 року по 05 травня 2014 року перебував під слідством і судом за безпідставним обвинуваченням у скоєнні злочинів, а саме шахрайства в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб та підбурювання до замаху на дачу хабара, вчиненого повторно. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

На підтвердження позовних вимог посилається на те, що при здійсненні кримінального провадження він був суттєво обмежений в правах, які гарантовані йому Конституцією України, Цивільним Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України; за час знаходження під вартою в дуже несприятливих умовах було завдано істотної шкоди його здоров'ю: при цьому він був позбавлений можливості отримувати медичну допомогу належного рівня; оскільки його майно знаходилось під арештом, був позбавлений права розпоряджатись ним; численні дискредитуючи відомості та інтерв'ю в засобах масової інформації та інтернеті завдали шкоди його честі та гідності. При визначені розміру моральної шкоди виходив з комплексу та часу процесуальних дій, якими він був обмежений в реалізації прав свобод та інтересів, характеру, глибини моральних страждань, часу зміни його побуту, звичайного способу життя, позбавлення можливості нормального спілкування з родиною та близькими людьми, безповоротної втрати здоров'я, втрати бездоганної репутації колишнього працівника органів внутрішніх справ.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 25 грудня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 400 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відшкодування йому моральної шкоди в сумі 400 000 грн., збільшивши його до заявленого в позові розміру 1 000 000 грн.

В апеляційній скарзі Державної казначейської служби України, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_1 та його представника, які підтримали свою апеляційну скаргу, а в задоволенні апеляційної скарги Державної казначейської служби України просили відмовити, представника прокуратури, яка просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а апеляційну скаргу Державної казначейської служби України підтримала частково, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Встановлено, щопостановою Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2005 року відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту та утримання у Київському СІЗО № 13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (а.с.31 т.1).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2005 року ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до чотирьох місяців (а.с.34 т.1).

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2005 року строк тримання під вартою продовжено до п'яти місяців.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2005 року строк тримання під вартою продовжено до шести місяців (а.с.38 т.1).

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2005 року строк тримання під вартою продовжено до семи місяців (а.с.39 т.1).

30 грудня 2005 року Печерським районним судом м. Києва запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у зміні запобіжного заходу (а.с.50 т.1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2006 року позивачу змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Постановою слідчого ОВС прокуратури м. Києва про закриття кримінальної справи в частині відносно ОСОБА_1 закрито кримінальну справу в частині підбурювання до замаху на дачу хабара (а.с.13-14 т.1).

Постановою слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві кримінальне провадження, внесене 09 квітня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12044100100003433, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с.15-16 т.1).

Постановою слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві скасовано накладений арешт на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (а.с.17 т.1).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 більше дев'яти років, а саме: 9 років 1 місяць і 6 днів незаконно перебував під слідством, внаслідок чого був суттєво обмежений в правах, які гарантовані йому Конституцією України, Цивільним Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України; за час знаходження під вартою було завдано істотної шкоди його здоров'ю; оскільки його майно знаходилось під арештом, був позбавлений права розпоряджатись ним; численні дискредитуючі відомості та інтерв'ю в засобах масової інформації та мережі Інтернет завдали шкоди його репутації колишнього працівника органів внутрішніх справ; на тривалий час змінились його побут, звичайний спосіб життя; був позбавлений можливості нормального спілкування з родиною та близькими людьми, чим завдано йому моральних страждань та спричинило маральну шкоду, в сумі 400 000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду та визнає їх законними і обґрунтованими. Вони випливають з обставин справи та ґрунтуються на долучених до справи доказах.

Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України та в Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року, ст. 443 ЦК України, статтях 1167, 1176 ЦК України. Тобто правова норма про відшкодування шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності є конституційною нормою і має загальноправове значення.

Відповідно до п.2 ч.1. ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно керівних роз'яснень, що містяться у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) від 31 березня 1995 року №4, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом.

Згідно положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до керівних роз'яснень, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) від 31 березня 1995 року №4 у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 01 грудня 2015 року.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з січня 2015 року становить 1218 грн.

Таким чином, районним судом при винесенні рішення було визначено не мінімально можливий розмір відшкодування, а такий, що найбільш підпадає під принципи розумності та справедливості, враховуючи характер моральних страждань, яких зазнавав ОСОБА_1 внаслідок його незаконного перебування під слідством та судом, та врахувавши вимоги вказаного вище Закону.

Критично колегія суддів розцінює доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України в частині недоведеності факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства та прокуратури.

Так, відповідно до норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», шкода, завдана незаконним засудженням, відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, а право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством й за результатами були винесені: постанова слідчого ОВС прокуратури м.Києва про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 в частині підбурювання до замаху на дачу хабара та постанова слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві про закриття кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Що стосується тверджень апеляційної скарги Державної казначейської служби України щодо фактичного стягнення судовим рішенням коштів з відповідача як з юридичної особи, а не з Державного бюджету України, то з цим колегія суддів не погоджується з огляду на те, що в рішенні чітко зазначено про стягнення саме за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, а не про стягнення з Державної казначейської служби, як юридичної особи.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав факти заподіяння позивачу моральної шкоди у зв'язку з його перебуванням під слідством та судом, надав законну та об'єктивну оцінку фактам довготривалої судової тяганини, врахував характер заподіяних моральних страждань й очевидні вимушені зміни у житті позивача.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції не врахована тривалість обставин та форми протиправного переслідування правоохоронними органами, у зв'язку з чим встановлений розмір шкоди є заниженим, колегія суддів визнає необґрунтованими.

Районний суд належним чином врахував характер та тривалість моральних страждань, заподіяних ОСОБА_2 внаслідок незаконних рішень, дій органів досудового слідства, прокуратури і суду; те, що більше 9 років - а, саме: 9 років 1 місяць й 6 днів позивач незаконно перебував під слідством, чим був істотно обмежений у правах, розпорядженням своїм майном, під час знаходження під вартою було завдано істотної шкоди його здоров'ю, він був позбавлений можливості спілкування з родиною, численні дискредитуючі відомості і інтерв'ю в засобах масової інформації та мережі Інтернет завдали істотної шкоди його репутації колишнього працівника внутрішніх справ, а також, виходячи з принципів розумності і справедливості, того, що розмір моральної шкоди повинен визначатися та обґрунтовуватися з урахуванням мінімального розміру заробітної плати й правомірно визнав доведеним факт заподіяння моральної шкоди, в сумі 400 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 757/14446/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3782/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Матійчук Г.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.