Ухвала суду № 56579701, 21.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Ладиченко С.В.

№22-ц/796/4843/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №752/1914/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів Качана В.Я., Шиманського В.Й.,

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ліквідатора Закритого акціонерного товариства «Київгума», ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коровайко Оксани Сергіївни про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 рокупозивачі ліквідатор ЗАТ «Київгума», ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд із зазначеним позовом, в якому просили визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасувати свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

08.02.2016 року позивачі подали заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю (будинок відпочинку) по літері «В1», загальною площею 36 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1; нежитлову будівлю (будинок охорони №1), літера «Г1», загальною плщею 18,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_1 та нежитлову будівлю (по літ. «Я1»), загальною площею 511, 6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_4; нежитлову будівлю, загальною площею 629,1 кв. м. розташовану за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_5

Мотивували заяву тим, що відповідачі можуть відчужити нежитлові будівлі на користь інших осіб, що ускладнить виконання рішення суду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року заяву задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме:

- нежитлову будівлю (будинок відпочинку) по літері «В1», загальною площею 36 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1; нежитлову будівлю (будинок охорони № 1), літера «Г1», загальною площею 18,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_1;

- нежитлову будівлю (по літ. «Я1»), загальною площею 511,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_4;

- нежитлову будівлю, загальною площею 629,1 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_5.

Допущено негайне виконання ухвали суду.

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову про залишення заяви без задоволення, посилаючись на невідповідність ухвали нормам процесуального права.

Вказує на те, що даний спір має розглядатись за правилами адміністративного судочинства. Прийнявши вказану позовну вимогу до розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції грубо порушив вимоги ст.15 ЦПК України.

Крім того, вид забезпечення позову є неспівмірним із заявленою немайновою позовною вимогою, оскільки вжиття таких заходів забезпечення ніяким чином не пов'язане з виконанням майбутнього рішення суду по цій справі. Таким чином, судом було порушено пункт 3 ст. 152 ЦПК України.

Зазначив, що судом першої інстанції було порушено вимоги п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 p. № 9, ст. 4, ст. 7, ч. 3 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», ст. 121 ЦПК України.

Суд першої інстанції не пересвідчився, що між позивачами та відповідачами існує цивільно-правовий спір. Нa сьогоднішній день не існує жодного судового рішення, яке б набрало законної сили в порядку ст. 223 ЦПК України і надавало б ОСОБА_3 та ОСОБА_2 будь-які права на корпуси № 2 та № 3 по АДРЕСА_1.

Також вказав на те, що ОСОБА_7 на даний час не є ліквідатором ЗАТ «Київгума», оскільки його повноваження закінчились 08.11.2014р. і можливість продовження цих повноважень законодавство України не передбачає.

Арбітражний керуючий ОСОБА_8 намагається незаконно, всупереч вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виконувати повноваження ліквідатора ЗАТ «Київгума» поза межами судової процедури з ліквідації ЗАТ «Київгума» і після закінчення строку ліквідаційної процедури.

Позовна заява від 04.02.2016р. вх. № 6037 подана ОСОБА_9 - особою, яка не отримала свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого та не внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

Нa сьогоднішній день за фактами вчинення ОСОБА_8 відносно майна ЗАТ «Київгума» та майна інвесторів дій, що мають ознаки складу злочинів, відкрито декілька кримінальних проваджень: № 12015100010000866 ч. 1 ст. 190 КК України, № 12015100010002959 за ч. 1 ст. 366 КК України, № 12016100010000817 за ст. 356 КК України.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що між сторонами у справі дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення при задоволенні позовних вимог.

Проте , з таким висновокм суду колегія не погоджується , виходячи з наступного.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову в даній справі є вимоги позивачів про визнання протиправними та скасування рішень Держаного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коровайко О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 24711026 від 24.09.2015р., індексний номер 24713602 від 24.09.2015р., індексний номер 24705401 від 24.09.2015р. індексний номер 24708685 від 24.09.2015р., про скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно номер 44431725 від 24.09.2015р., номер 44436494 від 24.09.2015р., номер 44419624 від 24.09.2015р., номер 44426516 від 24.09.2015р., про зобов'язання Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві скасувати записи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 11310891, № 11311940, Х» 11308082, №11309680.

Згідно п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Все це повинно бути мотивовано, а не шаблонний перепис диспозиції норми права. Тому не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК.

Матеріалами справи не підтверджується наявність цивільно-правового спору між позивачами та відповідачами та загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Дійсно, у випадку визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов'язання вчинити дії немає підстав вважати, що суб'єкт владних повноважень це рішення не виконає.

Отже,суд першої інстанції не пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, фактично обґрунтував оскаржувану увалу лише припущеннями та наклав арешт на об'єкти нерухомості, які належать на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за позовом немайнового характеру - про скасування рішень суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії.

Таким чином, суд обрав вид забезпечення позову, який не відповідає заявленим позовним вимогам.

Такий вид забезпечення позову є неспівмірним із заявленою немайновою позовною вимогою, оскільки вжиття таких заходів забезпечення ніяким чином не пов'язане з виконанням майбутнього рішення суду по цій справі.

Колегія вважає, що судом було порушено пункт 3 ст.. 152 ЦПК України і посилання апелянта на порушення норм процесуального права при розгляді заяви знайшли своє підтвердження.

Оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпеченя позову.

Керуючись ст. 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, наступного змісту.

У задоволенні заяви Ліквідатора Закритого акціонерного товариства «Київгума», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді