Рішення № 56579647, 17.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

17 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Музичко С.Г., Саліхова В.В.,

при секретарі: П'ятничук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа - ОСОБА_3, про визнання частково недійсними загальних умов кредитування, графіку погашення кредиту, кредитного договору, договору застави транспортного засобу, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_2 за довіреністю, подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом при розгляді справи було порушено норми матеріального та процессуального права. Посилається на на те, що судом не було встановлено яку саме суму має повернути позивач і чи є вона такою ж, що була отримана у кредит. Не надано належної оцінки можливості застосування до спірних правовідносин абз. 3 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо захисту прав споживачів від девальвації національної валюти, не досліджено відповідність графіку погашення кредиту до ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Судом не ураховано, що в спірному договорі відсутній детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача, а наявна лише сукупна орієнтовна вартість. Зазначає, що судом не з'ясовано чи змінювався розмір платежів за спірним кредитним договором, що спричинило такі зміни, не надано належної оцінки доводам позивача щодо наданих ним письмових доказів. Суд першої інстанції, застосувавши ст. 1054 ЦК України не перевірив доводи позивача відносно того, що положення спірного договору не відповідають цим положенням, є не справедливими. Вважає, що зобов'язання позичальника полягає у поверненні кредиту не тільки у валюті в якій отриманий кредит, але й у такій самій сумі.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник за довіреністю -ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених в ній.

Апеляційну скаргу підтримала й третя особа- ОСОБА_3.

Представник відповідача за довіреністю - СамойленкоА.О. просила апеляційну скаргу відхилити як безпідставну, подала письмові заперечення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 05.11.2012 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Мобіліті" (далі ТОВ „Порше Мобіліті") був укладений кредитний договір №50006609.

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2 був наданий кредит в розмірі 112 816 грн. 78 коп., що є еквівалентом 13 761,50 доларів США за курсом ПАТ КІБ „Креді Агріколь", з процентною ставкою 9,90% річних строком на 60 місяців (а.с. 13).

Відповідно до ст.2.3 Загальних умов кредитування процентна ставка є змінною.

Також сторони погодили, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному згідно із ст.1.3 Загальних умов кредитування.

05.11.2012 року позивачем, відповідачем та третьою особою були підписані Загальні умови кредитування, які є невід'ємним додатком до кредитного договору №50006609 від 05.11.2012 року (а.с.14-17).

Згідно з п.1.1 Загальних умов кредитування ТОВ „Порше Мобіліті", зобов'язалася надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановили еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.

У п. 1.3 Загальних умов кредитування зазначено, що сторони погодили, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплату таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі.

Пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування передбачено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до встановлених компанією рахунків у гривні. При цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент встановлення рахунка обмінного курсу банку. Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни або обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником.

Згідно з п. 1.3.2 Кредитного договору встановлено, що компанія має право вимагати, щоб платежі у погашення кредиту були розраховані за обмінним курсом за безготівковими операціями іншого банку, замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Сторони погодили, що така вимога може бути поставлена на власний розсуд компанією і без обмежень щодо кількості таких вимог протягом дії Кредитного договору, і для цього не вимагатиметься згода позичальника. Компанія повинна повідомити позичальника про свій намір щодо такої зміни за 7 робочих днів до дати відповідного платежу, який має бути сплачений.

У п. 2.4 Загальних умов кредитування передбачено, що нарахування процентів відбуватиметься помісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти враховуються за методом „30/360", відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту.

Відповідно до п.2.5 Загальних умов кредитування, термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до графіка погашення кредиту.

07.11.2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ „Порше Мобіліті" був укладений договір застави транспортного засобу, за п.1.1 якого ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором передав у заставу придбаний автомобіль НОМЕР_1 (а.с. 21).

З рахунків на оплату щомісячних платежів по договору №50006609 від 05.11.2012 року не убачається розбіжності між розмірами щомісячних платежів, установлених графіком і сумами фактично сплачених щомісячних платежів, розрахунок яких здійснювався відповідно до курсу долара до гривні. При цьому розмір процентної ставки не змінювався (а.с.18-19).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги стосовно визнання недійсними положень кредитного договору № 50006609 від 05.11.2012 року, договору в цілому, договору застави транспортного засобу, а також графіку погашення кредиту, позивач посилався на те, що ці положення договору та графік погашення кредиту порушують його права як споживача, суперечать Цивільному кодексу України, є незаконними несправедливими по відношенню до нього як споживача, а також на відсутність у відповідача права на здійснення діяльності щодо надання кредитів за рахунок залучених коштів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того,що відповідачем надано фінансові послуги позивачу з дотриманням норм законодавства. Підписавши кредитний договір та загальні умови кредитування позивач підтвердив, що він ознайомився з правилами надання фінансових послуг, затверджених компанією, і що йому надано повну, достовірну та детальну інформацією про сукупну вартість кредиту положення договору, погодився з тим, що усі платежі повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США. Кредитний договір містить всі істотні умови договору, відповідає всім нормам чинного законодавства, позивач виконував його умови.

Крім того, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними.

Підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-1341цс15 і в силу положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У даній справі суд першої інстанції встановив, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у «Загальних умовах кредитування» та «Графіку погашення кредиту», які підписані позивачем без будь яких застережень, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Твердження позивача про те, що укладений ним з відповідачем договір порушує принцип добросовісності і створюють істотний дисбаланс прав та обов'язків є непереконливими та не доведені ніякими доказами.

Частина 1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» не містить прямої заборони застосування еквіваленту іноземної валюти у договорі споживчого кредитування при наданні кредиту у національній валюті, розмір платежів встановлювався не в іноземній валюті, а в еквіваленті доларів США згідно Графіку погашення кредиту який був незмінним з часу укладання договору, що було погоджено сторонами, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути прийняті до уваги.

Оскільки Графік погашення кредиту містить детальний розпис орієнтовної сукупної вартості кредиту на весь період кредитування не можна погодитися з доводами апеляційної скарги стосовно не обізнаності позивача стосовно сукупної вартості кредиту.

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав, передбачених частинами ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» для визнання оспорюваних договорів та графіку недійсними.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315, 317ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/6725/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3699/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.