Ухвала суду № 56579544, 16.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Білич І.М.

ПоливачЛ.Д.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року,

у с т а н о в и в :

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Також позивач подала до суду заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_4

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду у зв'язку з тим, що вона суперечить вимогам процесуального закону, та постановлення нової ухвали про задоволення заяви.

Заявник, зокрема, посилається на те, що суд, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, не з'ясував всіх обставини справи та не взяв до уваги, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_7 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі та їх представники належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у відсутність сторін, що не з'явилися на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити

_____________

Справа № 753/336/16-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/4622/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька О.Р.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з того, що позивач не обґрунтував, не навів переконливих доводів та не надав суду доказів того, що невжиття таких заходів забезпечення унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також не надав доказів на підтвердження співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 0171/07/17-Z від 7 вересня 2007 року та за кредитним договором № 0060/08/17-Z від 13 травня 2008 року на загальну суму 61739,68 доларів США, що становить 1 469 836,57 грн. і 10 000,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не обґрунтовано необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4, а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 12 листопада 2008 року, виданого управлінням житлово-комунального господарства (рішення № 1262 від 23 жовтня 2008 року), реєстраційний номер майна: 25391846; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 0,0939 га; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_3, площею 0,10 га, а також не наведено належних та допустимих доказів в обґрунтування доводів про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитними договорами між АБ «Форум» та ОСОБА_3 були укладені іпотечні договори, відповідно до якого ОСОБА_3 як майновим поручителем, було передано в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 105,20 кв.м.

Права іпотекодержателя за вказаними іпотечними договорами 16 грудня 2015 року були відступлені банком на користь ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал», яка в цей же день відступила вимоги позивачу ОСОБА_2

В суді апеляційної інстанції представником відповідача ОСОБА_3 надано звіт про оцінку № 959386_09032016_717 квартири АДРЕСА_3 та перебуває в іпотеці позивача, складеного суб'єктом оціночної діяльності ПП «Бізнес Капітал», що ринкова вартість вказаної квартири станом на 9 березня 2016 року складає 3 754 639,00 грн., що становить еквівалент 141 700,00 доларів США.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову не надав доказів щодо ринкової вартості об'єктів нерухомості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність обґрунтування співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, не ґрунтуються на вимогах закону, є безпідставними та не беруться до уваги колегією суддів, оскільки матеріали справи свідчать про забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами, а обтяження арештом іншого майна поручителя за договором, яке не перебувало та не перебуває в іпотеці у позивача, не є співмірним із заявленими позивачем вимогами в розмірі 1 479 836,57 грн.

Інші доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду та є безпідставними.

Постановлена судом ухвала відповідає вимогам процесуального закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому остання має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: І.М. Білич

Л.Д. Поливач