Постанова № 56579274, 16.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2016 р. Справа № 922/5576/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 прот. № 9 від 29.12.2015р.,

відповідача ОСОБА_2 дов. № 23 від 05.01.2016р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Харківського інституту управління (у формі ТОВ), м. Харків (вх. №330 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2015 р. у справі № 922/5576/15,

за позовом Харківського інституту управління (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю), м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків", м. Харків,

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків", м. Харків,

до Харківського інституту управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), м. Харків,

про стягнення 155 242,36 грн. та розірвання договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківський інститут управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору поставки обладнання № 03/09-14 ПО від 03.09.2014 р. щодо повернення попередньої оплати в сумі 83700,00 грн., а також стягнення витрат на придбання газу у розмірі 48565,20 грн. та штрафу в сумі 22977,16 грн., нарахованого на підставі п. 4.4. зазначеного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків" подало до господарського суду Харківської області зустрічну позовну заяву до Харківського інституту управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення заборгованості по договору поставки обладнання № 03/09-14 ПО від 03.09.2014 р. в сумі 55800,00 грн. та нарахованих на неї 3% річних в сумі 1605,21 грн., інфляційні втрати в сумі 21929,40 грн. та штрафу в сумі 11701,18 грн. за неналежне виконання умов зазначеного договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2015 р. у справі № 922/5576/15 (суддя Добреля Н.С.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічні позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Харківського інституту Управління (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "ЕкоенергоХарків" 55800,00 грн. основного боргу, 21929,40 грн. інфляційних втрат, 1605,21 грн. 3% річних, 11701,18 грн. штрафних санкцій та 1365,54 грн. витрат зі сплати судового збору.

Позивач за первісним позовом, Харківський інститут Управління (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю), подав на вказане рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити та відмовити в задоволенні зустрічного позову. В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що передача супровідних документів на обладнання є істотними умовами спірного договору, в свою чергу постачальник не надав таку супровідну документацію, чим порушив істотні умови спірного договору та ч. ч. 2, 4 ст. 268 ГК України. Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги Інструкцію "Про порядок прийомки продукції по якості" № П-7.

Відповідач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача за первісним позовом та у відзиві на неї доводи відповідача за первісним позовом, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.09.2014 року між Харківським Інститутом Управління (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю) (замовник, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ЕкоенерноХарків (постачальник, відповідач за первісним позовом) укладено договір № 03/09-14 ПО на поставку обладнання (додаток № 1), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязується виготовити та надати замовнику обладнання відповідно до додатку № 1 до договору, а саме: твердопаливний котел ПОЖ ИНКА 300 теплопродуктивністю 300 кВТ/ч (1 шт.), автоматика котла (1 шт.), Димосос ДН - 3,5 1500 об/мин 3,0 кВТ (1 шт.), система очищення димових газів - циклон (золоуловітель) СЦН - 40 - 700 (1 шт.).

Згідно з пп. 2.1. договору постачальник зобов'язується виконати свої договірні зобов'язання протягом 60 календарних днів з моменту виконання замовником п.п. 3.2. договору.

Підпунктом 3.2. договору передбачено, що після підписання договору, замовник протягом 3-х банківських днів здійснює перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 60% від узгодженої вартості обладнання, що складає 83700,00 грн.

Відповідно до п. 2.6 договору датою поставки є дата отримання замовником обладнання на складі постачальника за адресою: м. Харків, пр. Московський, 283, у відповідності до видаткової накладної постачальника уповноваженим представником замовника.

У відповідності до п. 2.7. приймання обладнання по кількості, комплектності та якості в пункті поставки за адресою: м. Харків, пр. Московський, 283 на підставі якого уповноважені представники сторін підписують акт приймання-передач обладнання по кількості, комплектності та якості. Відвантаження обладнання здійснюється за рахунок постачальника та силами постачальника.

В п. 2.8 договору визначено, що перехід права власності на обладнання всіх ризиків на обладнання від постачальника до замовника здійснюється в момент прийому-передачі обладнання в пункті постачальника вказаному в п. 2.6 договору ті підписання замовником або його представником супровідних документів на дане обладнання, а саме: технічний паспорт; керівництво по експлуатації обладнання; видаткова накладна; акт приймання - передачі обладнання.

Підпунктом 7.2. договору передбачено, що у разі поставки неукомплектованого обладнання, постачальник зобов'язаний на вимогу замовника доукомплектувати їх протягом 5-ти (п'яти) календарних днів після отримання письмової вимоги або замінити укомплектованим в той самий строк. У разі якщо постачальник у встановлений строк не укомплектує обладнання або не замінить його комплектним, замовник має право відмовитися від його оплати, а якщо обладнання вже оплачено, вимагати повернути сплачену суму і відмовитися від обладнання.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору 04.09.2014 р. позивачем було сплачено суму передоплати у розмір 83700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 235 від 04.09.2014 р.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.11.2014р. Харківському інституту управління (у формі ТОВ) було поставлено обладнання (за адресою: м. Харків, пр. Московський, 283) та надана видаткова накладна № 35 від 12.11.2014 р., яка підписана з боку постачальника директором ОСОБА_3, підпис скріплений печаткою підприємства, інші документи постачальник не надав.

08.01.2015 р. позивач за первісним позовом направив на адресу постачальника претензію № 02 щодо надання технічної документації.

14.01.2015 р. між Харківським Інститутом Управління (у формі ТОВ) (замовник) та ТОВ ДЕРРИС (підрядник) укладено договір підряду № 14/01-1 на виконання монтажних та пуско-налагоджувальних робіт. Підрядник має ліцензію на проведення даного виду робіт.

В процесі монтажу виявилося, що за договором № 03/09-14 ПО на поставку обладнання від 03.09.2014 р., було надано розукомплектоване обладнання, що має численні приховані недоліки, яке непридатне до експлуатації без істотної модернізації, про що 10.03.2015р. було складено акт рекламації.

08.04.2015р. на адресу ТОВ НПК ЕкоенергоХарків направлена друга претензія за № 16.

Як зазначає позивач за первісним позовом, у зв'язку зі зривом терміну введення в експлуатацію обладнання, ним були понесені збитки на придбання газу на суму 48 565,20 грн., за період листопад-грудень 2014 - січень - березень 2015 р.р., протягом 10 днів з моменту отримання даного листа.

Враховуючи викладене позивачем за первісним позовом, на підставі п.4.4. договору № 03/09-14 ПО від 03.09.2014 р. було нараховано відповідачу за первісним позовом штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки, від вартості неякісного, неукомплектованного обладнання у сумі 9 529,32 грн.

До претензії №16 було додано копії розрахунку штрафу, платіжного доручення, накладної № 35 від 12.11.2014 р., ліцензії АЕ № 280958, фотографії, акту рекламації.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ НПК ЕкоенергоХарків отримав дану претензію 16.04.2015 р., а саме, зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду Харківської області з позовною вимогою повернути йому попередню суму оплати за спірним договором в розмірі 83 700,00 грн. та розірвати даний договір, оскільки відповідачем за первісним позовом належним чином умови договору не виконані. Окрім цього позивачем заявлено до стягнення 48 565,20 грн. збитків, 22 977,16 грн. штрафу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що вони є необґрунтованими та недоведеними.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Як вбачається з п. 7.6 договору № 03/09-14 ПО від 03.09.2014 р., всі претензійні матеріалами повинні бути оформлені у відповідності до Положення про поставку продукції виробничо - технічного призначення та Інструкції Про порядок прийомки продукції по якості.

Судова колегія зазначає, що Харківський інститут Управління (у формі ТОВ) як покупець та замовник товару при оформленні своїх претензій не дотримався вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7, (надалі Інструкція П-7). Зазначена Інструкція П-7 визначає порядок і строки приймання продукції і товарів за якістю відповідно до п. 45 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, що затверджено постановою ОСОБА_4 ОСОБА_4 СРСР № 888 від 25.07.1988р.

Вищевказані нормативні акти є діючими згідно з Постановою Верховної ОСОБА_4 України від 12 вересня 1991 р. № 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР",

Тому, суд першої інстанції правильно застосував норми Інструкції П-7 щодо приймання товарів по комплектності та якості, оскільки дана Інструкція П-7 згідно п.1 регулює питання прийому продукції по якості та комплектності, якщо не встановлені інші обов'язкові правила.

Відповідно до п.6 Інструкції П-7 строк прийомки по якості при поставці в межах одного міста складає 10 днів.

Умовами п.п. 14, 15, 16, 19, 20, 22, 24, 25, 29 Інструкції № П-7 визначено, що при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобов'язаний призупинити приймання продукції і скласти акт, в якому зазначити кількість оглянутої продукції і характер виявлених дефектів, а також викликати для участі в прийманні продукції представника постачальника.

Вказані пункти Інструкції П-7 також визначають вимоги щодо прав осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також передбачають, що у разі нез`явлення представника виробника (постачальника) за викликом отримувача у встановлений строк, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

В разі відсутності таких в місці знаходження отримувача тощо, перевірка здійснюється за участю компетентного представника іншого підприємства або представника громадськості підприємства - отримувача у встановленому порядку.

Згідно пунктів 16 та 17 Інструкції П-7 виклик представника постачальника є обов'язковим та у виклику повинен бути вказаний день та час прийому по якості.

Акт про приховані недоліки товару також повинен бути складений покупцем з дотриманням вимог Інструкції П-7.

Наданий позивачем за первісним позовом акт рекламації від 10.03.2015р., складений без дотримання вимог вищезазначеної Інструкції П-7, без виклику та участі представника постачальника, не містить переліку прихованих недоліків, у акті відсутні дані про день та час прийому товару, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що даний акт рекламації не є належним доказом в розмінні Інструкції П-7.

У відповідності до п. 1.3. договору № 03/09-14 ПО від 03.09.2014 р. сторони передбачили, що проектні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи поставленого обладнання не є предметом договору та не входять у вартість обладнання, що поставляється.

Також, у п.1.1. цього ж договору визначено, що в процесі проектних робіт буде визначено додаткове обладнання до поставки, його склад, вартість, строки та порядок поставки, що надалі може бути прописано в додатковій угоді між постачальником та замовником.

Це свідчить, що поставка визначеного комплекту обладнання було лише першим етапом, а надалі було необхідно проводити інші роботи (проектні, монтажні, пусконалагоджувальні), які могли виявити потребу в додатковому обладнанні.

Згідно зі ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як правильно прийшов до висновку суд першої інстанції, відповідачем за первісним позовом було належним чином виконано умови, укладеного між сторонами договору, що підтверджується видатковою накладною № 35 від 12.11.2014 р., яка підписана обома сторонами і відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", товарно-транспортною накладною № Р35 від 12.11.2014 р.; обладнання було отримано уповноваженим представником позивача за первісним позовом на підставі довіреності № 22 від 11.11.2014 р.; позивачем за первісним позовом було здійснено попередню оплату в сумі 83700,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку; позивачем за первісним позовом було прийнято обладнання без зауважень щодо якості та кількості; позивач за первісним позовом всупереч п. 6 Інструкції П-7 протягом 10 днів не звертався до відповідача за первісним позовом з претензією щодо якості отриманого обладнання.

Доводи апеляційної скарги про ненадання постачальником супровідної документації, чим порушено істотні умови спірного договору та ч. ч. 2, 4 ст. 268 ГК України, спростовуються вищевказаними встановленими фактами та документами.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем за первісним позовом не було порушено умови договору поставки, у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині розірвання договору № 03/09-14 ПО від 03.09.2014 року та повернення попередньої оплати в сумі 83700,00 грн. не підлягають задоволенню, у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Що стосується позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу в сумі 22977,16 грн., нарахованого позивачем за первісним позовом на підставі ст. 230 Господарського кодексу України, суд першої інстанції правомірно не задовольнив, оскільки відповідач за первісним позовом не визнаний судом таким, що порушив зобов`язання згідно договору поставки обладнання № 03/09-14 ПО від 03.09.2014 року.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом збитків на придбання газу у розмірі 48565,20 грн., суд першої інстанції також правомірно відмовив в задоволенні цих вимог.

Так, відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У розясненні Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994р. Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

В даному випадку, позивачем за первісним позовом не доведено наявності складу цивільного правопорушення, а саме порушень відповідачем за первісним позовом умов договору поставки, у зв`язку з чим відсутня протиправна поведінка та вина відповідача щодо витрат понесених Харківським Інститутом Управління (у формі ТОВ) на придбання газу в розмірі 48 565,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення 48565,20 грн. збитків на придбання газу.

Що стосується заяви відповідача за первісним позовом про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції правомірно відмовив в її задоволенні.

Так, відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з п. 5 даної статті, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення".

Враховуючи відсутність порушень з боку ТОВ "НВК "ЕкоенергоХарків" умов договору № 03/09-14 ПО від 03.09.2014 р. та чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача за первісним позовом про застосування строків позовної давності.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку зустрічним позовним вимогам, колегія суддів також повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про їх задоволення, зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) просив господарський суд Харківської області стягнути з відповідача за зустрічним позовом (позивач за первісним) заборгованість в сумі 55800,00 грн., інфляційні втрати в сумі 21929,40 грн., 3% річних в сумі 1605,21 грн. та штраф в сумі 11701,18 грн., посилаючись на неналежне виконання Харківським Інститутом Управління (у формі ТОВ) умов договору поставки від 03.09.2014 року в частині повної оплати поставленого обладнання.

Як вже було зазначено, між ТОВ „НВК ЕкоенергоХарків та Харківським Інститутом Управління (у формі ТОВ) був укладений договір на поставку обладнання № 03/09-14 ПО від 03.09.2014р. на загальну суму 139500,00 грн.

04.09.2015р. Харківський Інститут Управління (у формі ТОВ) здійснив попередню оплату в розмірі 83 700,00 грн. згідно умов договору.

Згідно із умовами договору позивач за зустрічним позовом 12.11.2014р. поставив комплект обладнання згідно додатку № 1 до договору відповідачу за зустрічним позовом у повному обсязі та виконав свої обовязки за договором.

Згідно видаткової накладної № 35 від 12.11.2014р. та товарно-транспортної накладної уповноважений представник Харківського Інституту Управління (у формі ТОВ) (довіреність № 22 від 11.11.2014р.) отримав комплект обладнання на загальну суму 139 500,02 грн., а саме: Котел твердопаливний ПОЖ ІНКА теплопр.300кВт/г; Автоматику котла; Димосос ДН 3,5 (3,0Х1500 зв/хв); Систему очищення димових газів - циклон СЦН-40-700 (золоутворювач).

Пунктом 3.3. договору № 03/09-14 ПО від 03.09.2014р. Харківський інститут управління (у формі ТОВ) як замовник обладнання повинен був сплатити постачальнику на протязі трьох банківських днів після повідомлення про готовність обладнання про відвантаження 55 800,00 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, обладнання було отримано відповідачем за зустрічним позовом, але оплата всупереч умовам договору та неодноразовим вимогам не була здійснена. Свої обов'язки по договору ТОВ НВКЕкоенергоХарків як постачальник виконав у повному обсязі належним чином.

Станом на 27.10.2015р. існує заборгованість Харківського Інституту Управління (у формі ТОВ) за поставлене обладнання в розмірі 55800,00 грн., яку і просить стягнути позивач за зустрічним позовом.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, а також доведеність з боку відповідача за зустрічним позовом факту порушення ним умов спірного договору та діючого законодавства, суд першої інстанції правомірно визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 03/09-14 ПО від 03.09.2014 р. у розмірі 55800,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Також, суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача за зустрічним позовом інфляційні втрати в сумі 21929,40 грн. та 3% річних в сумі 1605,21 грн. на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки встановленим є факт прострочення відповідачем за зустрічним позовом виконання основного грошового зобов'язання, доведеним матеріалами справи, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є вірно нарахованим.

Що стосується зустрічних позовних вимог про стягнення з відповідача за зустрічним позовом нарахованого позивачем 11701,18 грн. штрафу, судова колегія вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до п. 4.5. договору № 03/09-14 ПО від 03.09.2014 р. у разі порушення замовником строків оплати, вказаних в п.3.3. договору, замовник зобовязується сплатити штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Однак, як вбачається з умов договору та розрахунку позивача за зустрічним позовом, нараховані штрафні санкції за своєю правовою природою є пенею, оскільки нарахування здійснюється у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості та за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем за зустрічним позовом обґрунтовано нараховано відповідачу за зустрічним позовом пеню на суму заборгованості у розмірі 11701,18 грн., розрахунок пені є правильним, тому підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2015 р. у справі № 922/5576/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), Харківського інституту управління (у формі ТОВ), м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2015 р. у справі № 922/5576/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2015 р. у справі № 922/5576/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Слободін М.М.