Постанова № 56579137, 15.03.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р.Справа № 915/1691/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Діброва Г.І., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання: Молодові В.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 09-01/12, дата видачі : 10.03.16;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н, дата видачі : 25.02.16;

ОСОБА_3, директор Приватного підприємства „Сімейний фонд;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль

на рішення господарського суду Миколаївської області від 03.12.2015р.

по справі № 915/1691/15

за позовом Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль

до Приватного підприємства „Сімейний фонд

про стягнення 97 141, 77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Миколаївська теплоелектроцентраль звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Сімейний фонд про стягнення 97 141,77 грн., з яких 44 730,62 грн. основної заборгованості за спожиту теплову енергію, а також 44730,62 грн. пені.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03 грудня 2015 року по справі № 915/1691/15 (суддя Васильєва Л.І.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства Сімейний фонд на користь Публічного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль 603,70 грн. боргу, 571,51 грн. інфляційних втрат, 23,43 грн. 3% річних, 603,70 грн. пені та 27,04 грн. судового збору.

Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з Приватного підприємства Сімейний фонд на користь Публічного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль заборгованості по сплаті за отриману теплову енергію по обєкту м.Миколаїв, вул. Нікольська, 54 в сумі 44126,92 грн. основного боргу, 44126,92 грн. пені, 6467,32 грн. інфляційних втрат та 618,27 грн. 3% річних.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриману теплову енергію по обєкту точка обліку № 1 АДРЕСА_1 в сумі 1804,34 грн., з яких 603,70 грн. основного боргу, 571,51 грн. інфляційних, 25,43 грн. 3% річних, 603,70 грн. пені обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Підставою для стягнення з відповідача заборгованості по сплаті за отриману теплову енергію по обєкту м.Миколаїв, вул. Нікольська, 54 позивач вказав порушення відповідачем зобовязань по договору № 2601 від 01.12.2001р.. Разом з тим, з 01.10.2007 року у вказаному договорі відсутній обєкт теплопостачання - вул. Нікольська, 54. Тобто, відповідач використовував тепло з інших підстав, ніж ті, що зазначені в договорі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство „Миколаївська теплоелектроцентраль звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про нову редакцію договору від 01.12.2001 року №2601 з 01.01.2007 року є помилковим, оскільки нової редакції не існує.

Жодних істотних змін обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, не існує, оскільки обєкт постачання теплової енергії по вул.Нікольська,54 у м. Миколаєві не був виключений з договору від 01.12.2001 року №2601 шляхом укладення відповідної угоди.

Тобто, на думку апелянта, не можливо розцінювати наявність договору з ВАТ КБ «Надра» на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2007 року №2989 як зміну умов чи припинення зобовязань по договору від 01.12.2001 року.

Скаржник зауважує, що суд першої інстанції не навів в рішенні про згоду сторін щодо його припинення шляхом викладення такої домовленості в єдиному документі.

Крім того, вказуючи про використання тепла з інших підстав, ніж ті, що зазначені в договору від 01.12.2001 року, суд першої інстанції не звернув уваги на наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії за весь період прострочення по всіх обєктах відповідача та не надав цьому належної оцінки.

В судових засіданнях в процесі апеляційного перегляду справи представники сторін підтримали свої правові позиції, представник позивача просив скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, представники відповідача наголошували на законності рішення суду першої інстанції та просили залишити апеляційну скаргу без задоволення , рішення без змін.

Відповідно ст.85 ГПК України, в судовому засіданні 15.03.2016 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.12.2001 р. між ДП Миколаївська теплоелектроцентраль, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль, та Приватним підприємством Сімейний фонд було укладено договір №2601 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за п.1 якого енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Відповідно до п.2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води.

Пунктом 3.1.1 договору визначено, що споживач зобовязується письмово сповіщати енергопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.

Пунктами 6.2, 6.3 договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач за 20 днів до початку розрахункового періоду оплачує позивачеві вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до пункту 10.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буле письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до додатку № 1/1 договору від 01.12.2001 року, обєктом надання послуг за договором визначено нежитлове приміщення по вул. Нікольська, 54. Згідно п.1 додатку визначені обсяги теплової енергії, яку енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 01 грудня 2001 року по 01 грудня 2002 року. Згідно п. 2 орієнтована вартість теплової енергії становить 5701,5 грн., тариф підлягає перегляду у відповідності до складу фактичних витрат енергопостачальної організації на виробництво теплової енергії з подальшим уточненням взаємних розрахунків (а.с.70).

Звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль зазначає в якості підстави для стягнення коштів договір №2601 від 01.12.2001 року, який пролонгується на кожний наступний рік згідно п.9.4 договору.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України встановлюють , що договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як зазначалось вище, при укладенні договору 01.12.2001 року сторони погодили обєкт надання послуг, відповідно до додатку № 1/1 договору, яким визначено нежитлове приміщення по вул. Нікольська,54 в м.Миколаєві.

22.01.2007 року ПП «Сімейний фонд» звернулось до позивача з листом, в якому просило внести доповнення до договору №2601 від 01.12.2001 року на постачання теплової енергії в квартиру №12 за адресою вул. Шевченка, 61 з 01.01.2007 року (а.с.74).

В результаті чого, сторони погодили додаток №1/2 до договору, відповідно до якого з 01.01.2007 року по 01.01.2008 рік енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію за адресою АДРЕСА_2. Згідно п.1 додатку визначені обсяги теплової енергії, яку енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 01 січня 2007 року по 01 січня 2008 року. Згідно п. 2 орієнтована вартість теплової енергії становить 1935,06грн., тариф підлягає перегляду у відповідності до складу фактичних витрат енергопостачальної організації на виробництво теплової енергії з подальшим уточненням взаємних розрахунків (а.с.71).

За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що сторони погодили внесення змін до договору №2601 від 01.12.2001 року та внесли до договору новий обєкт за адресою АДРЕСА_3, замість обєкту за адресою м. Миколаїв, вул.Нікольська, 54 з 01.01.2007 року. Таким чином, обєкт за адресою м. Миколаїв, вул.Нікольська, 54 вибув з 01.01.2007 року з переліку обєктів за договором № 2601 від 01.12.2001 року .

В подальшому, 17.09.2007р. між відповідачем по справі приватним підприємством Сімейний фонд та відкритим акціонерним товариством КБ НАДРА було укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 54.

У звязку з цим, ПП Сімейний фонд звернулося до позивача з пропозицією внести зміни в договір № 2601 від 01.12.2001р. та укласти договір на постачання теплової енергії з відкритим акціонерним товариством КБ НАДРА для теплопостачання буд. 54 по вул. Нікольській в м. Миколаєві (а.с. 82).

01.10.2007 року ПАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль уклало договір про постачання теплової енергії в гарячій воді з відкритим акціонерним товариством КБ Надра, обєктом постачання теплової енергії згідно додатку № 1/1 якого визначено нежитлове приміщення за адресою м. Миколаїв,вул. Нікольська, 54 (філіал банка) (а.с.85-88).

Матеріали справи містять акт прийому-передачі приміщення від 21.11.2014р., відповідно до якого ПП Сімейний фонд прийняло, а ПАТ «КБ «Надра» передало нежиле приміщення за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 54 (а.с.20).

Згідно листа ПАТ «КБ «Надра» від 13.01.2015р. в звязку з припиненням діяльності відділення, останній просить розірвати договір оренди з 13 січня 2015р..

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що між ПП Сімейний фонд та ПАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль існує договір №2601 від 01.12.2001 року зі змінами, внесеними в додатку 1/2 з 01.01.2007р. про постачання обєкту за адресою АДРЕСА_4.

Договірні правовідносини за договором №2601 від 01.12.2001 року між сторонами по справі щодо обєкту за адресою м. Миколаїв, вул.Нікольська, 54 припинили дію після внесення змін до цього договору укладенням додатку 1/2 з 01.01.2007р. по обєкту за адресою АДРЕСА_3.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом від 05.05.2015р. з вимогою підписати додаткову угоду та додаток 1/2 по обєкту за адресою м. Миколаїв, вул.Нікольська, 54 зі змінами з 29.04.2015 за період з 29.04.2015 по 29.04.2016 з зазначенням тарифу у розмірі 74318,27грн. (а.с 105-111).

Однак зазначені проекти не підписані відповідачем.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання встановлено обовязок енергопостачальної організації забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору.

Отже, відсутність підписаного договору на постачання теплової енергії з січня 2015 року, з моменту розірвання договору з ПАТ КБ «Надра», погодження обсягів постачання теплової енергії та тарифів за відповідний період, свідчить про безпідставність нарахування позивачем сум за опалення з листопада 2014р. по квітень 2015р., тому судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті за отриману теплову енергію по обєкту вул. Нікольська, 54, у розмірі 44 126,92 грн. є безпідставними та необґрунтованими, не підлягають стягненню з відповідача, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 603,70 грн. боргу нарахованих за постачання теплової енергії за адресою вул. Шевченка, 61,кв.№12.

Колегією суддів здійснений власний перерахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, внаслідок чого здійснений висновок про обґрунтованість та правильність розрахунків.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 571,51 грн. інфляційних, 25,43 грн. 3% річних, 603,70 грн. пені обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 03 грудня 2015 року по справі № 915/1691/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 18.03.2016 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.А. Лисенко

СуддяГ.І. Діброва