Постанова № 56579060, 14.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Справа№ 910/21283/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Нагулко А. Л.

За участю представників:

від позивача: Докієн Д.Б. - представник за довіреністю № 01/18-12 від 18.12.2015

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2015

у справі № 910/21283/15(суддя Полякова К. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз»

про стягнення заборгованості у розмірі 3 141 918,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди № А90/Х-1 від 13.08.2014 в сумі 639 172,45 грн., заборгованості з оплати експлуатаційних витрат в сумі 145 897,10 грн., заборгованості з оплати витрат на популяризацію в сумі 24 896,33 грн., заборгованості з оплати комунальних послуг в сумі 11 190,50 грн., штрафу в сумі 1 877 652 грн. та гарантійного платежу в сумі 433 109,94 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2015, повний текст якого складений та підписаний 27.10.2015, у справі № 910/21283/15 позов задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 639 172,45 грн. орендної плати, 145 897,10 грн. експлуатаційних витрат, витрати на популяризацію у розмірі 24 896,33 грн., 11 190,50 грн. вартості комунальних послуг, штраф у розмірі 469 413 грн. та гарантійний платіж у розмірі 443 109,94 грн.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті орендної плати, експлуатаційних витрат, комунальних послуг, витрат на популяризацію, гарантійного платежу та штрафу у заявленій до стягнення сумі, проте суд першої інстанції. скориставшись наданим йому п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України правом. зменшив розмір нарахованого штрафу до 25% від заявленого розміру, що становить 469 413 грн.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/21283/15 від 22.10.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а суд першої інстанції не у повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

В обґрунтування вказаних тверджень відповідач послався на частину з тих саме обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції , фактично скопіювавши перші дві з половиною сторінки відзиву на позовну заяву до слів «По друге» (а.с. 231-233), а саме на те, що оскільки ним 06.05.2015 на адресу позивача направлено повідомлення про підтвердження наміру припинити дію спірного договору, в якому відповідач просив забезпечити наявність представника позивача у день повернення приміщення, спірний договір оренди є припиненим з 18.05.2015, тобто з дати, якою відповідачем складено акт фіксації відмови від приймання-передачі (повернення) нежилого приміщення.

Крім того, відповідач зазначив про те, що згідно з п. 13.6 спірного договору, гарантійний платіж повинен бути повернутий позивачем відповідачу після закінчення строку дії договору, а відтак, підстав для стягнення вказаного платежу суд першої інстанції не мав.

Ухвалою від 15.01.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив.

12.03.2016 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач, з посиланням на зайнятість єдиного наявного у штаті юриста в іншому судовому засіданні у Господарському суду Дніпропетровської області, просить відкласти розгляд справи на інший день.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Порадившись на місці, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 102 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ухвалу, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз» прийнято свого провадження, судом винесено 15.01.2016, з огляду на що апеляційну скаргу суд має розглянути в строк до 14.03.2016.

Водночас частиною 3 ст. 69 ГПК України встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Жодна із сторін з клопотанням про продовження строку розгляду апеляційної скарги до суду не зверталася, в той час як чинним процесуальним законодавством суд не наділений повноваженнями продовжувати процесуальні строки за власною ініціативою.

Враховуючи викладене вище, у випадку задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи на іншу дату, суд порушить встановлені ГПК України строки розгляду апеляційної скарги, а відтак, фактично, суд позбавлений можливості відкласти розгляд цієї справи.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні клопотання апелянта про відкладення розгляду справи колегією суддів відмовляється.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

13.08.2014 позивач як орендодавець та відповідач як орендар уклали договір оренди № А90/Х-1 (далі Договір) (а.с 16-37 т. 1), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати відповідачу в тимчасове платне користування приміщення площе. 332,27 кв.м., яке знаходиться в будівлі торгово-розважального центру, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, а відповідач зобов'язався прийняти, оплатити користування і повернути приміщення позивачу на умовах, визначених Договором.

В п. 7.2 Договору сторони погодили, що позивач зобов'язується передати, а відповідач - прийняти приміщення у користування 01.09.2014 (Дата початку), що підтверджується шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення. Строк Договору починає обчислюватись з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення та закінчується 31.08.2015.

На виконання умов Договору, 01.09.2014 сторонами підписано Акт прийому-передачі приміщення до Договору (а.с.41 т.1), яким встановлено факт передачі позивачем відповідачу спірного приміщення.

В розділі 3 «Платежі» Договору сторонами визначені перелік, строки сплати та розмір платежів, які відповідач сплачує позивачу за Договором, зокрема, те, що:

- відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за користування приміщенням в розмірах і в строки, які визначені у цьому Договорі (далі Орендна плата) (п. 9.1);

- розмір Орендної плати складає суму у гривнях, еквівалентну 32 доларам США за 1 кв.м. на місяць, крім того ПДВ у розмірі, встановленому чинним законодавством (п. 9.2);

- якщо інше не передбачено Договором, Орендна плата сплачується відповідачем щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю (п. 9.3);

- нарахування Орендної плати починається з Дати початку, тобто з 01.09.2014 (прим.суду), і закінчується в день підписання акту повернення приміщення відповідно до п. 41.2 Договору (п. 9.5);

- відповідач зобов'язаний щомісячно відшкодовувати позивачеві вартість комунальних послуг, які споживаються в приміщенні, таких як опалення, кондиціювання, електроенергія, водопостачання та вивезення сміття (далі Комунальні послуги) (п. 10.1);

- вартість Комунальних послуг, спожитих у приміщенні розраховується згідно показань лічильників, встановлених у приміщенні, або згідно розрахунків, проведених позивачем на пропорційній основі, в залежності від технічних характеристик обладнання, механізмів та/або систем відповідача, які споживають відповідну комунальну послугу (якщо не снує можливості встановити окремий лічильник), з використанням відповідних тарифів оплати, встановлених відповідними органами місцевого самоврядування. Вартість послуг, що підлягає компенсації відповідачем, нараховується та сплачується з урахуванням ПДВ (п. 10.2);

- в п.п. 10.1, 10.3 сторонами визначено формули обчислення вартості витрат на кондиціювання та на утримання електромереж;

- відповідач зобов'язаний компенсувати позивачеві вартість використаних Комунальних послуг та витрат на утримання електромереж, не пізніше 10-го число місяця, наступного за оплачуваним (п. 10.4);

- відповідач зобов'язаний, щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, сплачувати позивачу вартість витрат на експлуатацію торгового центру та утримання площ загального користування торгового центру (Експлуатаційні витрати) (п. 11.1);

- ставка Експлуатаційних витрат за Договором складає суму у гривнях, еквівалентну 8,79 доларам США за 1 кв.м. на місць, крім того ПДВ (п. 11.2);

- в п. 11.3 Договору сторони визначили формулу обчислення вартості Експлуатаційних витрат;

- позивач не зобов'язаний надавати відповідачу будь-які розрахунки щодо Експлуатаційних витрат (п. 11.4);

- відповідач зобов'язаний щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, сплачувати позивачу вартість витрат на просування та популяризацію торгового центру (Витрати на популяризацію) (п. 12.1);

- ставка Витрат на популяризацію за Договором складає суму у гривнях, еквівалентну 1,5 доларам США за 1 кв.м. на місяць, крім того ПДВ (п. 12.2);

- позивач не зобов'язаний надавати відповідачу будь-які розрахунки щодо Витрат на популяризацію (п. 12.3);

- протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладення Договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві гарантійний платіж (Гарантія), під яким слід розуміти платіж по забезпеченню виконання зобов'язань відповідача за Договором, який сплачується позивачеві в розмірі Орендної плати, Експлуатаційних витрат та Витрат на популяризацію за два місяці строку Договору і повертається відповідачу на умовах, визначених Договором (п. 13.1, п. 13.2);

- для цілей п. 13.2 розмір Орендної плати, Експлуатаційних витрат та Витрат на популяризацію дорівнює розміру Орендної плати, Експлуатаційних витрат та Витрат на популяризацію за перший місяць строку договору (п. 13.3);

- позивач має право у будь-який час протягом строку Договору, без направлення попереднього повідомлення відповідачу, стягнути за Гарантією будь-яку суму, яка належить до сплати та не була сплачена орендарем, включно із сумою збитків, яку він зобов'язаний сплатити. Відповідач, серед іншого, зобов'язаний поповнити Гарантію до суми, вказаної п. 13.2 та п. 13.3, протягом трьох робочих днів після одержання відповідної вимоги від позивача в якій обов'язково вказується підстава стягнення за Гарантією (п. 13.5).

14.08.2014 сторонами підписано додаткову угоду до Договору (а. с. 15 т. 2), згідно з п. 1 якої сторонами погоджено, що незалежно від інших умов Договору, щомісячний розмір Орендної плати за період з 01.01.2015 по 31.08.2015 включно зменшується на 10 562,71 грн., в тому числі ПДВ.

Отже, виходячи з умов Договору, відповідач щомісячно протягом строку його дії, у встановлені Договором строки, має сплачувати позивачу Орендну плату, Експлуатаційні витрати та Витрати на популяризацію у визначеній умовами Договору сумі, а також сплачувати вартість Комунальних послуг, яка обраховується згідно лічильників та за встановленими в Договорі формулами, та після укладення Договору одноразово сплатити Гарантію, яку позивач, зокрема, у випадку несвоєчасного виконання відповідачем обов'язків по сплаті платежів за Договором, має право в односторонньому порядку у будь-який час зарахувати в рахунок оплати відповідачем будь-якого з платежів, а відповідач у такому випадку, за письмовою вимогою позивача, зобов'язаний вказану Гарантію поповнити.

Як слідує з наданої позивачем Картки рахунку: 6811: Контрагенти Трейдшуз ТОВ: Замовлення: Договір А90/х-1 (13.08.14) за 01.01.11-06.08.15 (а.с. 79 т. 1) в рахунок сплати Гарантії відповідача 06.10.2014 перерахував позивачу 443 109,94 грн.

З матеріалів справи слідує, що вказану Гарантію позивачем зараховано наступним чином.

24.04.2015 позивач направив відповідачеві вимогу № 01/23-04 від 23.04.2015, щодо довнесення (поповнення) гарантійного платежу (а.с. 81 т. 1), в якій повідомив про стягнення 20.04.2015 з суми гарантійного платежу простроченої заборгованості за Договором у загальному розмірі 196 243,43 грн., яка виникла 26.03.2015 у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати обов'язкових платежів за Договором, а саме:

- 165 238,68 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за квітень 2015 року;

- 18 078,12 грн. - заборгованості по оплаті експлуатаційних витрат за квітень 2015 року;

- 12 926,63 грн. - заборгованості по оплаті витрат на популяризацію за квітень 2015 року.

З огляду на вказані обставини, позивач просив відповідача у строк, що не перевищує трьох робочих днів з моменту отримання цієї вимоги, довнести (поповнити) суму гарантійного платежу на 196 243,43 грн.

На доказ направлення вказаної вимоги до матеріалів справи долучені опис вкладення, фіскальний чек від 24.04.2015 та витяг з веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» з якої слідує, що вказаний лист відповідачем отримано 30.04.2015 (а.с. 82-84 т. 1).

Доказів довнсення відповідачем гарантійного платежу матеріли справи не містять, тобто залишок суми гарантійного платежу становить 246 866,51 (443 109,94-196 243,43).

20.05.2015 позивач направив на адресу відповідача повідомлення №02/20-05 від 20.05.2015 про порушення зобов'язань за Договором (а.с. 85-86 т. 1), в якому повідомив відповідача про порушення платіжних зобов'язань за Договором та вимагав негайно погасити прострочену заборгованість з оплати орендної плати, експлуатаційних витрат, витрат на популяризацію та комунальних послуг у загальній сумі 388 144,75 грн. яка складається з:

- 281 961,16 грн. заборгованості з оплати орендної плати за травень 2015 року;

- 80 350,86 грн. заборгованості з оплати експлуатаційних витрат за травень 2015 року;

- 13 712,12 грн. заборгованості з оплати витрат на популяризацію за травень 2015 року;

- 12 120,61 грн. вартості спожитих комунальних послуг за квітень 2015 року.

На доказ направлення вказаного повідомлення до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії опису вкладення т а фіскального чеку № 7992 від 20.05.2015 (а.с. 87-88 т. 1).

З наданої АТ «Укрсиббанк» довідки № 06-54/1/8471 від 11.08.2015 (а.с. 42-43 т. 1) слідує, що вказане повідомлення задоволено Відповідачем частково, а саме 25.05.2015 відповідачем сплачено позивачу заборгованість з оплати вартості спожитих Комунальних послуг за квітень 2015 року у розмірі 12 120,61 грн. (а.с.43 зворот т.1)

Доказів виконання вказаного повідомлення в іншій частині матеріли справи не містять.

29.05.2015 позивач направив відповідачеві вимогу № 01/29-05 від 29.05.2015 про довнесення (поповнення) Гарантійного платежу (а.с. 89-90 т. 1), в якій:

1. повідомив про наявність у відповідача простроченої заборгованості за Договором в сумі 376 024,14 грн., яка складається з:

- 281 961,16 грн. заборгованості з оплати орендної плати за травень 2015 року;

- 80 350,86 грн. заборгованості з оплати експлуатаційних витрат за травень 2015 року;

- 13 712,12 грн. заборгованості з оплати витрат на популяризацію за травень 2015 року;

2. повідомив про стягнення 29.05.2015 залишку суми Гарантійного платежу - 246 866,51 грн. в рахунок погашення наступної заборгованості:

- 152 803,53 грн. - в рахунок часткового погашення заборгованості з оплати орендної плати за травень 2015 року;

- 80 350,86 грн. - в рахунок погашення заборгованості з оплати експлуатаційних витрат за травень 2015 року;

- 13 712,12 грн. - в рахунок погашення заборгованості з оплати витрат на популяризацію за травень 2015 року;

3. повідомив про те, що розмір простроченої заборгованості відповідача з оплати обов'язкових платежів за Договором за травень 2015 року, що не була покрита сумою гарантійного платежу, становить 129 157,63 грн. заборгованості з оплати орендної плати за травень 2015 року;

4. вимагав негайно довнести (поповнити) суму гарантійного платежу на 443 109,94 грн. та погасити прострочену заборгованість в сумі 129 157,63 грн.

На доказ направлення вказаної вимоги до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії опису вкладення, фіскального чеку від 29.05.2015 та витяг з веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» з якої слідує, що вказаний лист відповідачем отримано 05.06.2015 (а.с. 91-93 т. 1).

Доказів як довнесення (поповнення) суми гарантійного платежу, так і погашення простроченої заборгованості матеріли справи не містять.

В подальшому, 02.07.2015, позивач направив відповідачу Вимогу про сплату заборгованості за Договором оренди №А90/Х-1 №01/02-07 від 02.07.2015 (а.с. 98-102 т. 1), в якій вимагав відповідача негайно погасити прострочену заборгованість з оплати обов'язкових платежів за Договором у розмірі 821 156,38 грн., сплатити штраф у розмірі 1 877 652 грн. за порушення строків оплати обов'язкових платежів за Договором та довнести (поповнити) суму гарантійного платежу на 443 109,94 грн.

На доказ направлення вказаної вимог до матеріалів справи долучені опис вкладення, фіскальний чек від 02.07.2015 та витяг з веб-сайту УДППЗ «Укрпошта», з яких слідує, що вказаний лист відповідачем отримано 07.07.2015 (а.с. 103-105 т. 1).

З огляду на невиконання відповідачем обов'язків по сплаті обов'язкових платежів за Договором позивач і звернувся до суду з цим позовом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається не несвоєчасне та не у повному обсязі виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором в частині сплати вище перелічених платежів та зазначає про те, що відповідач має:

1. заборгованість з Орендної плати в сумі 639 172,45 грн., яка складається з:

- заборгованості за травень 2015 року в сумі 129 157,63 грн. (вказана сума є частиною вартості Орендної плати за травень 2015 року, загальна сума якої становить 281 961,16 грн., та яка утворилась після відрахування позивачем 29.05.2015 з суми Гарантійного платежу у рахунок часткового погашення простроченої заборгованості з оплати Орендної плати за травень 2015 року залишку Гарантійного внеску в сумі 152 803,53 грн. (281 961,16-152 803,53) (рахунок-фактура № СФ-0003957 від 15.04.2015 (а.с. 50 т. 1);

- заборгованості за червень 2015 року в сумі 251 885,40 грн. (рахунок-фактура № СФ-0006623 від 15.05.2015 (а.с. 52 т. 1);

- заборгованість за липень 2015 року в сумі 258 129,42 грн. (рахунок-фактура № СФ-0007817 від 15.06.2015 (а.с. 60 т. 1);

2. заборгованості з оплати Комунальних послуг за травень 2015 року в сумі 11 190,50 грн. (рахунок № СФ-007071 від 31.05.2015 (а.с. 78 т. 1);

3. заборгованості з оплати Експлуатаційних витрат в сумі 145 897,10 грн., яка складається з:

- заборгованості з оплати Експлуатаційних витрат за червень 2015 року в сумі 72 089,30 грн. (рахунок-фактура № СФ-0006381 від 15.05.2015 (а.с. 59 т. 1);

- заборгованості з оплати Експлуатаційних витрат за липень 2015 року в сумі 73 807,80 грн. (рахунок-фактура № СФ-0007819 від 15.06.2015 (а.с. 60 т. 1);

4. заборгованості з оплати Витрат на популяризацію в сумі 24 896,33 грн., яка складається з :

- у тому числі 12 300,64 грн. - заборгованості з оплати Витрат на популяризацію за червень 2015 року (рахунок-фактура № СФ-0006651 від 15.05.2015 (а.с. 67 т. 1);

- заборгованості з оплати Витрат на популяризацію за липень 2015 року в сумі 12 595,69 грн. (ахунок-фактура № СФ-0007867 від 15.06.2015 (а.с. 68 т. 1).

Також позивач зазначив про те, що у відповідача наявний обов'язок довнести (поповнити) суму гарантійного платежу (Гарантії), оскільки внесений відповідачем при укладенні Договору гарантійній платіж позивач, в порядку, передбаченому Договором, зарахував в рахунок несвоєчасно сплачених відповідачем платежів.

З матеріалів справи слідує, що відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що Договір є припиненим з 18.05.2015 в силу направлення відповідачем позивачу повідомлення про підтвердження наміру припинити дію Договору, в якому відповідач просив забезпечити наявність представника позивача у день повернення приміщення, проте, з огляду не неодноразове ненаправлення позивачем уповноваженого представника для складання акту прийому-передачі приміщення, відповідачем, за його твердженням, 18.05.2015 складено акт фіксації відмови від приймання-передачі (повернення) нежилого приміщення, з огляду на що Договір є припиненим з 18.05.2015.

Крім того відповідач посилається і на наявність переплати за Договором, посилаючись на долучений до матеріалів справи акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.04.2015 (а.с. 268-269 т. 1).

Суд першої інстанції вказані посилання відповідача до уваги не прийняв, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частина 1 ст. 651 ЦК України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В Договорі, умови якого в силу приписів ст. 629 ЦК України є обов'язковими для сторін, сторони домовились про наступне:

- Договір може бути розірваний або припинений відповідно до Договору або відповідно до чинного законодавства (п. 40.1);

- відповідач має право розірвати Договір:

1. якщо позивача постійно (3 або більше разів) порушує свої істотні зобов'язання, що виникають за Договором та якщо таке невиконання триває понад 30 календарних днів після отримання позивачем відповідного повідомлення позивача у письмовій формі та протягом вище зазначеного періоду позивач не виправив відповідного порушення;

2. за умови письмового повідомлення позивача не менш ніж за 180 календарних днів до дати розірвання без зазначення причин (п. 40.6);

Отже, за умовами Договору відповідач має право розірвати Договір лише у двох випадках - у випадку постійного порушення позивачем своїх істотних зобов'язань (за умови надсилання відповідного листа та неусунення позивачем вказаного порушення) та без зазначення причин розірвання - за умови письмового повідомлення позивача не менш ніж за 180 календарних днів до дати розірвання.

При цьому згідно з п. 44.1 Договору повідомлення та інші документи, які надсилаються стороні на виконання Договору або у зв 'язку з ним, повинні бути складені у письмовій формі і підписані представниками іншої сторони, які мають на те повноваження, а в п. 44.2 Договору сторонами погоджено, що, якщо інше не передбачено Договором, вищевказані документи вважатимуться передані стороні належним чином, якщо вони будуть передані безпосередньо в руки або кур'єрською поштою чи відправлені рекомендованим листом з отриманням повідомлення про вручення.

В обґрунтування позиції щодо припинення Договору з 18.05.2015 відповідач зазначає про направлення ним у лютому 2015 року листа № 1342 від 17.02.2015 (а.с. 238 т. 1), в якому позивачу, з огляду на значне зростання курсу валют, нестабільну економічну та політичну ситуацію, з урахуванням істотної зміни обставин, якими відповідач керувався при укладення Договору та зміни яких відповідач передбачати не міг, з посиланням на ч. 1 ст. 652 ЦК України запропоновано змінити умови Договору в частині розміру платежів з 01.01.2015, а у випадку відмови або не направлення відповіді на протязі 5 календарних днів з моменту отримання, згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України вказаний лист вважається повідомленням про розірвання Договору на 61 календарний день з дати отримання позивачем вказаного листа. Також відповідач зазначив про те, що розірвання Договору на підставі ст. 652 ЦК України не передбачає штрафних санкцій, він просить провести зарахування частини, сплаченого гарантійного платежу в якості оплати орендних платежів, а решту повернути на протязі 5 днів з моменту підписання Акту приймання-передачі (повернення) приміщення.

Доказів направлення вказаного листа матеріли справи не містять, проте позивач у письмових поясненнях (а.с. 165-170 т. 1) зазначив про те, що вказаний лист відповідача № 1342 від 17.02.2015 він отримав електронною поштою в кінці березня та відповів на вказаний лист листом № 01/08-04 від 08.04.2015 (а.с. 172-173 т. 1), в якому зазначив про те, що не може прийняти запропоновані відповідачем пропозиції щодо внесення змін до Договору, зауважив на змісті п. 40.6 Договору, згідно з яким відповідач має право розірвати Договору за умови письмового повідомлення позивача не менш, ніж за 180 календарних днів до дати розірвання, повідомив про те, що позивач не може розглядати лист № 1342 від 17.02.2015 як повідомлення про розірвання Договору, та запропонував відповідачеві реалізувати свій намір розірвати Договір шляхом направлення позивачу відповідного письмового повідомлення.

На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи долучені опис вкладення та фіскальний чек від 10.04.2015 (а.с. 174-175 т. 1).

Відповідачем до відзиву на позовну заяву також додано лист № 1474 від 06.05.2015 (а.с. 266 т. 1), в якому відповідач повідомляє позивача про те, що він має намір розірвати Договір згідно з раніше направленим повідомленням № 1342 від 17.02.2015, та про те, що 16 та 17 травня 2015 року відповідач буде проводити вивіз товару з орендованого приміщення, з огляду на що просить 18.05.2015 з 10-00 до 18-00 забезпечити присутність уповноваженого представника позивача для здійснення відповідачем повернення приміщення та складення акту прийому-передачі (повернення).

Доказів направлення вказаного листа матеріли справи також не містять, проте факт його отримання позивач визнав у листі № 01/12-05 від 12.05.2015 (а.с. 176 т. 1), в якому зазначив, що:

- у листі № 1474 від 06.05.2015 відповідач повідомив про намір розвівати Договору з посиланням на лист № 1342 від 17.02.2015, проте вказаний лист не може вважатися належним повідомленням позивача про розірвання Договору, про що позивач повідомив відповідача в листі № 01/08-04 від 08.04.2015;

- на даний час позивач не отримував від відповідача жодних офіційних повідомлень про дострокове розвівання Договору в порядку, встановленому п. 40.6 Договору, а відтак, Договір є чинним та обов'язковим для виконання сторонами, а дії відповідача щодо дострокового повернення приміщення - неправомірними та такими, що суперечать положенням Договору та нормам чинного законодавства

На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи долучені опис вкладення та фіскальний чек від 13.05.2015 (а.с. 176-177 т. 1).

З матеріалів справи слідує, що в подальшому між сторонами відбувалось листування, а саме, відповідач звертався до позивача з вимогою щодо підписання акту прийому-передачі (повернення) орендованого приміщення, а позивач зауважував відповідачеві на тому, що Договір розірвано не було, він є чинним, діючим і обов'язковим для виконання сторонами (а.с. 176-186,270-271 т. 1).

Отже, сторони не дійшли згоди щодо розірвання Договору, а відтак, в силу приписів ч. 4 ст. 188 ГК України відповідач мав право передати спір на вирішення суду, проте вказаною можливістю не скористався

Слід зазначити і про те, що ч. 2 ст. 652 ЦК України, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх тверджень щодо розірвання ним Договору, встановлює, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, тобто фактично також зазначає про те, що спір сторін, у випадку недосягнення згоди щодо розірвання Договору, має бути переданий на вирішення суду.

Враховуючи, що сторонами згоди щодо розірвання Договору не досягнуто та спір щодо розірвання Договору на вирішення суду не передано, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача на розірвання Договору.

Водночас колегія суддів зауважує відповідачеві на тому, що сам лише факт звільнення ним орендованого приміщення не може свідчити про припинення Договору та не звільняє його від обов'язку виконувати умови Договору, в тому числі і в частині оплати оренди, Експлуатаційних витрат, Витрат на популяризацію та поповнення Гарантії.

Щодо посилань відповідача на наявність переплати за Договором слід зазначити таке.

На підтвердження вказаних обставин відповідач долучив до матеріалів справи акт звірки від 30.04.2015 (а.с. 268-169 т. 1), проте зі змісту вказаного акту слідує, що у даному випадку дебетове сальдо станом на 30.04.2015 відображує залишок суми гарантійного платежу.

Отже, за таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією відповідача щодо наявності у відповідача заборгованості з Орендної плати в сумі 639 172,45 грн., заборгованості з оплати Комунальних послуг в сумі 11 190,50 грн., заборгованості з оплати Експлуатаційних витрат в сумі 145 897,10 грн., заборгованості з оплати Витрат на популяризацію в сумі 24 896,33 грн. та заборгованості з сплати гарантійного платежу в сумі 433 109,94 грн.

При цьому, щодо позовних вимог про стягнення гарантійного платежу колегія суддів виходить з того, що в п. 13.6 Договору сторони погодили, що повернення гарантійного платежу здійснюється протягом двох місяців після закінчення строку Договору за умови, що приміщення було повернуто відповідачем позивачу згідно з положеннями цього Договору та після розгляду можливих зустрічних вимог позивача за умови, що такі вимоги будуть пред'явлені протягом 21 дня з моменту закінчення строку Договору.

Згідно з п. 41.2 Договору повернення приміщення відповідям та його передача позивачу здійснюється на підставі акту повернення приміщення, який підписується сторонами.

Враховуючи, що станом на даний час сторони відповідний акт повернення приміщення не підписали, а також те, що у цій справі вирішується спір щодо заборгованості відповідача перед позивачем за період по 31.07.2015, в той час як Договір діє і відповідно права та обов'язки сторін за ним існують по 31.08.2015, тобто залишаються неврегульованими майнові відносини сторін за Договором за серпень 2015 року, правові підстави для повернення позивачем відповідачу гарантійного платежу (тобто, фактично, нестягнення його з відповідача на користь позивача) відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) до яких відноситься спірний Договір наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частина 1 ст. 762 ЦК України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За обставин, що склалися, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з Орендної плати в сумі 639 172,45 грн., заборгованості з оплати Комунальних послуг в сумі 11 190,50 грн., заборгованості з оплати Експлуатаційних витрат в сумі 145 897,10 грн., заборгованості з оплати Витрат на популяризацію в сумі 24 896,33 грн. та заборгованості з сплати гарантійного платежу в сумі 433 109,94 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 877 652 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 28.2 Договору, у разі прострочення відповідачем виконання зобов'язань по сплаті Орендної плати, внесенню та поповненню Гарантії, по сплаті Експлуатаційних витрат, Витрат на популяризацію, відшкодуванню витрат на Комунальні послуги, сплаті інших платежів, передбачених Договором, більш ніж на 5 робочих днів, відповідач зобов'язаний сплатити відповідачу штраф у розмірі 40% Орендної плати за перший місяць строку Договору.

Розмір орендної плати за перший місяць строку Договору становить 167 647,49 грн. (згідно рахунку-фактури №СФ-0110735 від 13.08.2014 (а.с. 47 т. 1).

З матеріалів справи слідує, що відповідач неодноразово порушував строки оплати Орендної плати, Експлуатаційних витрат, Витрат на популяризацію, Комунальних послуг та внесення і поповнення Гарантії за Договором, а саме:

- орендна плата за вересень 2014 року повністю сплачена 06.10.2014;

- орендна плата за жовтень 2014 року повністю сплачена 06.10.2014;

- орендна плата за січень 2015 року повністю сплачена 12.01.2015 року;

- орендна плата за квітень 2015 року - погашена шляхом списання залишку суми заборгованості з суми гарантійного платежу 20.04.2015;

- орендна плата за травень 2015 року - не сплачена;

- орендна плата за червень 2015 року - не сплачена;

- орендна плата за липень 2015 року - не сплачена.

- експлуатаційні витрати за вересень 2014 року повністю сплачені 06.10.2014;

- експлуатаційні витрати за жовтень 2014 року повністю сплачені 06.10.2014;

- експлуатаційні витрати за січень 2015 року повністю сплачені 12.01.2015;

- експлуатаційні витрати за березень 2015 року повністю сплачені 20.04.2015;

- експлуатаційні витрати за квітень 2015 року - погашені шляхом списання суми заборгованості з суми гарантійного платежу 20.04.2015;

- експлуатаційні витрати за травень 2015 року - погашені шляхом списання суми заборгованості з суми гарантійного платежу 29.05.2015;

- експлуатаційні витрати за червень 2015 року - не сплачені;

- експлуатаційні витрати за липень 2015 року - не сплачені;

- витрати на популяризацію за вересень 2014 року повністю сплачені 06.10.2014;

- витрати на популяризацію за жовтень 2014 року повністю сплачені 06.10.2014;

- витрати на популяризацію за січень 2015 року повністю сплачені 12.01.2015;

- витрати на популяризацію за березень 2015 року повністю сплачені 20.04.2015;

- витрати на популяризацію за квітень 2015 року - погашені шляхом списання суми заборгованості з суми гарантійного платежу 20.04.2015;

- витрати на популяризацію за травень 2015 року - погашені шляхом списання суми заборгованості з суми гарантійного платежу 29.05.2015;

- витрати на популяризацію за червень 2015 року - не сплачені;

- витрати на популяризацію за липень 2015 року - не сплачені;

- вартість комунальних послуг за квітень 2015 року повністю сплачена 25.05.2015;

- вартість комунальних послуг за травень 2015 року - не сплачена;

- гарантійний платіж у повному обсязі внесено 06.10.2014;

- поповнення гарантійного платежу відповідно до вимоги позивача №01/23-4 від 23.04.2015 щодо довнесення (поповнення) гарантійного платежу - не здійснено;

- поповнення гарантійного платежу відповідно до вимоги позивача №01/29-05 від 29.05.2015 щодо довнесення (поповнення) Гарантійного платежу - не здійснено.

Дії відповідача щодо несвоєчасної сплати та несплати визначених Договором платежів є порушенням його умов та, відповідно, підставою для застосування передбаченого п. 28.2 Договору штрафу.

З огляду на вказані обставини, позивач нарахував та заявив до стягнення штрафу у розмірі 40 % Орендної плати за перший місяць строку Договору (67 059 грн.) за 28 випадків порушення строків оплати - у загальному розмірі 1 877 652 грн.

Відповідач у відзиві на позов послався на те, що сума заявленого позивачем штрафу значно перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що є порушенням приписів чинного законодавства, проте вказані посилання колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки за своєю правовою природою санкція, передбачена п. 28.2 Договору, є штрафом, розмір якого згідно з приписами чинного законодавства не обмежується розміром подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, за результатами вирішення спору, колегією суддів встановлено, що доведеними є майнові вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 639 172,45 грн., заборгованості з оплати експлуатаційних витрат в сумі 145 897,10 грн., заборгованості з оплати витрат на популяризацію в сумі 24 896,33 грн., заборгованості з оплати комунальних послуг в сумі 11 190,50 грн., штрафу в сумі 1 877 652 грн. та гарантійного платежу в сумі 433 109,94 грн., проте колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо доцільності зменшення присудженого до стягнення з відповідача штрафу з огляду на такі обставини.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 частини 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що при вирішенні спорів, пов'язаних зі зменшенням розміру неустойки за рішенням господарського суду господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами).

Згідно з п.п. 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З наданої позивачем довідки (а.с. 135-136 т.1 )слідує, що більша частина з заявленої до стягнення суми штрафу (а саме 18 випадків з 28) нарахована позивачем не за несплату відповідачем платежів за Договором, а за сплату таких платежів з порушенням, тобто на даний час вказані кошти позивачем вже отримані і позивачем не надано доказів того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем термінів оплати платежів за Договором, так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин

Слід зазначити і про те, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Стягнення штрафних санкцій в сумі, яка перевищує заявлену до стягнення суму основного боргу, не узгоджується з принципом справедливості та розумності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з наявністю правових підстав для зменшення присудженого до стягнення штрафу до 25%, що становить 469 413 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 639 172,45 грн. орендної плати, 145 897,10 грн. експлуатаційних витрат, витрати на популяризацію у розмірі 24 896,33 грн., 11 190,50 грн. вартості комунальних послуг, штрафу у розмірі 469 413 грн. та гарантійного платежу у розмірі 443 109,94 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 у справі № 910/21283/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 у справі № 910/21283/15залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 у справі № 910/21283/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21283/15.

Повний текст постанови складено: 18.03.2016

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха