Постанова № 56579024, 15.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа№ 910/28006/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників cторін:

позивача: Ягфарова Е.Р., довіреність № 3 від 08.02.2016,

Бондаренко А.І., довіреність № 1 ВІД 17.06.2013,

відповідача 1: Мороз І.В., довіреність № 05-11/109 від 04.11.2015,

відповідача 2: Круторогова С.І., довіреність б/н від 14.09.2015.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2015

у справі № 910/28006/15 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Петрокоммерц-Україна"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 910/28006/15 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 910/28006/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2016, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" було передано складу колегії суддів під головуванням судді Андрієнка В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" прийнято до провадження у визначеному складі суддів і призначено до розгляду на 15.03.2016.

Відповідач 1 у своєму письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2015 у справі №910/28006/15 відмовити у повному обсязі.

Відповідач 2 у своєму письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2015 у справі №910/28006/15 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання, яке відбулось 15.03.2016 з'явились представники сторін, які надали суду усні пояснення стосовно апеляційної скарги.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2015 не підлягає зміні або скасуванню у зв'язку з таким.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Петрокоммерц-Україна" (надалі Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" (надалі Позичальник) укладено кредитний договір №021-11-10.

Відповідно до розділу 1 Кредитного договору кредитна лінія є відкличною та такою, що не відновлюється. Кредитні кошти Банку, що надаються Позичальнику однією сумою або частинами в розмірі (сумі) та порядку, встановлених в Договорі. Максимальна сума Кредиту, якою Позичальник може одночасно користуватися на підставі цього договору складає 10 000 000,00 грн. Валютою кредиту за договором було визначено гривню. Договором передбачено було, що Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за такою ставкою:

- 19,5% річних, за умови виконання Позичальником умов цього договору;

- 21,5% річних - у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником умов підп.

Датою повернення кредиту, відповідно до умов договору кредиту, було визначено 01.12.2014. Винагорода Банку за здійснення кредитної операції становить 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2.5 Кредитного договору № 021-11-10 від 01.12.2010 банк має право відступати свої права, що виникли з Договору чи у зв'язку з Договором - іншій (іншим) особі (особам) та повідомляти такій особі (особам) інформацію про позичальника і його діяльність та передавати документи, що стосуються позичальника і його діяльності.

Пунктом 1.3.1. другого розділу кредитним договором сторони визначили дату повернення кредиту і відповідно графік повернення кредиту.

15.07.2011 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 021-11-10 від 01.12.2010, якою сторони внесли зміни до кредитного договору, зазначивши, що максимальна сума кредиту складає 15000000 грн; процентна ставка становить 17,5% річних за умови виконання позичальником умов договору та 19,5% у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником умов п.п. 2.3.7 - 2.3.8 договору; дата повернення кредиту - 01.12.2015.

24.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Петрокоммерц-Україна" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" (цесіонарій) укладено Договір відступлення прав вимоги (договір цесії)

Відповідно до п. 1.1. договору цесії, цемедент передає (відступає) цесіонарію свої права вимоги до боржників:

- ПрАТ «Завод алюмінієвих профілів», який є правонаступником ТОВ «Завод алюмінієвих профілей», правонаступник СП ЗАТ «Донецький завод алюмінієвих профілей» (Боржник 1);

- ТОВ «РУБІКОН-ІІ» (Боржник 2);

- ТОВ «Камянка Глобал Вайн» (Боржник 3);

- Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Боржник 4), за кредитними договорами (основні договори), перелік яких міститься у Додатку № 1 до Договору. Відповідно цесіонарій приймає (набуває) права вимоги за основними договорами та зобов'язується сплатити ценденту ціну прав вимоги за цим договором.

Пунктом 1.2 Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 передбачено, що за основними договорами відступаються право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредитів відповідно до основних договорів; право вимоги сплати процентів за користування кредитами у розмірі, встановленому основними договорами, нарахованих та несплачених станом на дату відступлення; право вимоги сплати комісій та інших обов'язкових платежів у розмірі, встановленому основними договорами, нарахованих та несплачених станом на дату відступлення; право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржниками своїх зобов'язань за основними договорами. Право вимоги визначеними за основними договорами в іноземній валюті відступаються у розмірі, еквівалентному національній валюті за офіційним курсом НБУ на день укладення даного Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 право вимоги вважається відступленим (таким, що перейшло) цесіонарію в момент укладення (підписання) цього Договору.

Пунктом 1.4. Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) сторони домовились, що протягом 30 днів з дати укладання цього договору, укладуть договори про передачу прав вимоги за договорами іпотеки та/або застави, які забезпечують виконання зобов'язань боржника за основними договорами, перелік яких наведено в Додатку №1 до цього договору.

У пункті 3.1 Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 сторони визначили, що за домовленістю сторін ціна прав вимоги за цим Договором на дату його укладення відносно кожного із боржників складає: до Приватного акціонерного товариства "Завод алюмінієвих профілів" - 35000 грн 00 коп.; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" - 18850061 грн 20 коп.; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" - 4724479 грн 86 коп.; до Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - 20809437 грн 81 коп.

Пунктом 3.2 Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 передбачено, що цесіонарій здійснює оплату прав вимоги за цим Договором в загальному розмірі 44418978 грн 87 коп. шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок цедента, зазначений у п. 7.2 цього Договору у строк до закінчення операційного часу в день укладення (підписання) цього Договору.

Згідно з п. 3.4 Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 протягом 30 днів з моменту укладення (підписання) даного Договору цедент за актом прийому-передачі передає цесіонарію всі документи, які підтверджують права вимоги за основними договорами (оригінали основних договорів та додаткових угод до них, інші супровідні документи).

Відповідно розділом 4 Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) сторонами було визначено права та обовязки. Зокрема в п. 4.2.1 визначино, що цесіонарій зобов'язується сплатити цеденту грошові кошти за придбане право вимоги у порядку і в розмірах, передбачених пунктом 3.2 цього Договору.

Пунктом 4.4.1 Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 визначено, що цедент зобов'язується передати цесіонарію шляхом підписання акту приймання-передачі в дату відступлення документи, визначені у Додатку №1 до Договору, а також інші документи, що підтверджують право вимоги за основними договорами.

Як вже було зазначено судом, у Додатку №1 до Договору сторонами було визначено перелік кредитних договорів, укладених Банком з позичальником.

Отже, додатком № 1 до Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 встановлений перелік договір, за якими передається право вимоги за договором, зокрема: Кредитний договір № 021-11-10 від 01.12.2010, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ", - основний борг становить 13950000 грн 00 коп.; відсотки - 5433559 грн 06 коп.; основний борг та відсотки - 19383559 грн 06 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2015 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Петрокоммерц-Україна" (первісний заставодержатель/банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" (новий заставодержатель) укладено Договір про передачу прав за іпотечними договорами № 02, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за № 5262, відповідно до умов якого разом з відступленням прав вимоги заборгованості за Кредитним договором № 021-11-10 від 01.12.2010, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Петрокоммерц-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ", що здійснюється на підставі Договору про відступлення прав вимоги (договору цесії) б/н від 24.07.2015, укладеного між сторонами, передаються права вимоги за іпотечним договором, визначеним цим договором.

Пунктом 1.2. Договору про передачу прав за іпотечними договорами № 02 від 06.08.2015 визначено, що іпотекодержатель передає новому іпотеко держателю права за іпотечним договором, наведеним у Додатку №1 до цього договору (іпотечний договір).

Відповідно до п. 1.3 Договору про передачу прав за іпотечними договорами № 02 від 06.08.2015 з моменту набуття чинності цим договором до нового іпотекодержателя переходять усі права і зобов'язання іпотекодержателя як сторони, що іменується як іпотекодержатель у зобов'язаннях, які виникли на підставі іпотечного договору, в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором.

Пунктом 1.5 Договору про передачу прав за іпотечними договорами № 02 від 06.08.2015 визначено, що у зв'язку із здійсненням на підставі цього Договору передачі новому іпотекодержателю всіх прав іпотекодержателя за іпотечним договором новим іпотекодержателем за іпотечним договором стає Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал".

Додатком № 1 до Договору про передачу прав за іпотечними договорами № 02 від 06.08.2015 встановлено, що іпотечним договором, за яким передаються права вимоги, є Договір іпотеки, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк "Петрокоммерц-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ", посвідчений державним нотаріусом Біляєвської державної нотаріальної контори Одеської області Кифиренком Р.Б. та зареєстрованим в реєстрі за № 1-5184.

Відповідно проаналізувавши умови укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Петрокоммерц-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015, судом було визначено, що зазначений правочин за своєю правовою природою є договором про заміну кредитора у зобов'язанні.

В своїй апеляційній скарзі заявник зазначив, що Договір про відступлення прав вимоги (договору цесії) від 24.07.2015 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Так, відповідно до п. 3.2 Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 цесіонарій здійснює оплату прав вимоги за цим Договором в загальному розмірі 44418978 грн 87 коп. шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок цедента, зазначений у п. 7.2 цього Договору у строк до закінчення операційного часу в день укладення (підписання) цього Договору. Втім, як стверджує заявник, відповідач 2 не сплатив відповідачу 1 суму грошових коштів за відступлення права вимоги, та відповідно, не отримав право вимоги за оспорюваним договором, що тому скаржник стверджує, що оспорюваний правочин не спрямований на настання правових наслідків, обумовлених Договором про відступлення прав вимоги (договору цесії) від 24.07.2015, та має бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом.

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Також, відповідно до п. 8 зазначеної постанови ВСУ, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11, фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено відсутності наміру сторін, а саме у відповідача 1 та відповідача 2, на момент вчинення Договору про відступлення прав вимоги (договору цесії) від 24.07.2015 створити правові наслідки, що обумовлені ним.

У апеляційній скарзі, заявник в обґрунтування своїх вимог зазначав те, що відповідач 2 не сплатив відповідачу 1 суму грошових коштів за відступлення права вимоги, та, відповідно, не отримав право вимоги за оспорюваним договором, що є підставою стверджувати, що оспорюваний правочин не спрямований на настання правових наслідків, обумовлених Договором про відступлення прав вимоги (договору цесії) від 24.07.2015, та у зв'язку з цим має бути визнаний недійсним (на підставі ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.3 Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 право вимоги вважається відступленим (таким, що перейшло) цесіонарію в момент укладення (підписання) цього Договору.

У пункті 3.1 Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 сторони визначили, що за домовленістю сторін ціна прав вимоги за цим Договором на дату його укладення відносно кожного із боржників складає: до Приватного акціонерного товариства "Завод алюмінієвих профілів" - 35000 грн 00 коп.; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" - 18850061 грн 20 коп.; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" - 4724479 грн 86 коп.; до Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - 20809437 грн 81 коп.

Відповідно до п. 3.2 Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 цесіонарій здійснює оплату прав вимоги за цим Договором в загальному розмірі 44418978 грн 87 коп. шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок цедента, зазначений у п. 7.2 цього Договору у строк до закінчення операційного часу в день укладення (підписання) цього Договору.

Згідно з п. 3.4 Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 протягом 30 днів з моменту укладення (підписання) даного Договору цедент за актом прийому-передачі передає цесіонарію всі документи, які підтверджують права вимоги за основними договорами (оригінали основних договорів та додаткових угод до них, інші супровідні документи).

Судом було встановлено, що 27.08.2015 відповідач 2 сплатив відповідачу 1 44418978 грн 87 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 31747952, призначення платежу: списання коштів для погашення заборгованості за договром про відступлення прав вимоги (договору цесії) від 24.07.2015.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії меморіального ордеру № 31747952 від 27.08.2015 (т. 1, а.с. 62), 27.08.2015 з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" були списані грошові кошти розмірі 44418978 грн. 87 коп. із призначенням платежу - списання коштів для погашення заборгованості за Договором про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015.

Як було встановлено судом першої інстанції та про що зазначено в рішенні суду, відповідач 2 надав суду пояснення, стосовно того, що заборгованість позивача на момент укладення оспорюваного правочину становила 18850061 грн. 20 коп., яка була сплачена відповідачем 2 відповідачу 1, у зв'язку з чим відповідач 2 набув прав та обов'язків кредитора за Кредитним договором № 021-11-10 від 01.12.2010 (на підставі ст. ст. 512, 516 Цивільного кодексу України).

Відповідно до акту приймання-передачі документів від 10.08.2015 Публічне акціонерне товариство "Банк "Петрокоммерц-Україна" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" прийняло документи, які підтверджують права вимоги за основними договорами (оригінали основних договорів та додаткових угод до них, інші супровідні документи), зокрема Договір іпотеки б/н, посвідчений 01.12.2010 державним нотаріусом Біляєвської державної нотаріальної контори Одеської області Кифоренком Р.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 1-5184; договір № 1 про внесення змін до Договору іпотеки б/н від 01.12.2010, посвідчений 15.07.2011 державним нотаріусом Біляєвської державної нотаріальної контори Одеської області Шевченком Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1280.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно оспорюваний Договір про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме на передачу вимог первісного кредитора (відповідача 1) за Кредитним договором № 021-11-10 від 01.12.2010 новому кредитору (відповідачу 2).

Тому відповідно оспорюваний правочин є заміною кредитора у зобов'язанні, новий кредитор набув права вимоги, що передавались за оспорюваним договором, в момент підписання Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 (відповідно до п. 1.3 договору). При цьому, сума сплачених відповідачем 2 грошових коштів відповідає (дорівнює) сумі кредитної заборгованості, право вимагати сплати якої відступлено за оспорюваним договором, з огляду на що у Договорі про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 відсутні ознаки платності, які притаманні договору факторингу чи договору купівлі-продажу, та оспорюваний договір за своєю правовою природою є заміною однієї сторони (первісного кредитора) на іншу сторону (нового кредитора), що фактично є правонаступництвом.

Щодо тверджень скаржника (п. 3 апеляційної скарги), що щодо неправильних висновків суду першої інстанції стосовно повноважень в.о. голови правління ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» Ігнатова О.І. на укладання договору цесії від 24.07.2015, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11, особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Зі змісту Статуту відповідача 1 (п. 14.7.3.) в редакції від 17.05.2013, що діяла на момент укладання спірного правочину, вбачається, що голова правління відповідно до чинного законодавства України розпоряджається майном та коштами банку на суму, що не перевищує 10% вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності банку за конкретною угодою.

Згідно звіту про фінансовий стан Банку станом на 31.12.2014 вартість активів Банку становила 947 566 000,00 грн. Десять відсотків від зазначеної суми складає 94 756 600,00 грн. Загальна ціна права вимоги становила 44 418 978,87 грн.

Таким чином, суд дійшов правомірного висновку, що в.о. голови правління Публічного акціонерного товариства "Банк "Петрокоммерц-Україна" Ігнатов О.І. не перевищив повноважень, укладаючи оспорюваний правочин - Договір про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015, оскільки ціна оспорюваного договору (загальна ціна прав вимоги) - 44418978 грн 00 коп. не перевищувала 10% вартості активів відповідача 1.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2015 у справі №910/28006/15, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вирішила рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2015 у справі №910/28006/15 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2015 у справі №910/28006/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов