Ухвала суду № 56578674, 17.03.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м.Рівне, вул. Набережна 26А

________________

УХВАЛА

"17" березня 2016 р. Справа № 918/86/16

Господарський суд Рівненської області у складі ОСОБА_1, розглянувши заяву ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Західтехпромторг" про забезпечення позову

у справі за позовом: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Західтехпромторг"

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"

про стягнення заборгованості в сумі 248 400,00 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 (довіреність від 01 лютого 2016 року);

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Західтехпромторг" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр", в якій просить суд стягнути заборгованість в сумі 248 400 грн. 00 коп.

Крім того, 11 лютого 2016 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на все майно відповідача, та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках в межах суми заборгованості ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" перед ТОВ "Західтехпромторг" у розмірі 248 400 грн. 00 коп.

В судовому засіданні позивачем підтримано подану заяву про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову ТОВ "Західтехпромторг" обґрунтовується тим, що відповідач відмовився врегулювати спір в досудовому порядку, також вказує на скрутне матеріальне становище відповідача покликаючись при цьому на сайт https:/usr.minjust.gov.ua, з якого позивач довідався про наявні 3 (трьох) виконавчих проваджень, щодо ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр". Серед іншого позивач підозрює про намагання відчужити належне для відповідача майно, що в сукупності зробить неможливим виконання рішення.

У відповідності до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частиною 1 статті 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З урахуванням зазначеного вище, суд здійснює оцінку усіх наявних доказів їх обґрунтованості щодо необхідності вжиття забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в частині 2 пункту 1 Постанови пленуму № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (надалі - постанова), яким роз'яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності , обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, частиною 2 пункту 1 постанови роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Щодо тверджень позивача про намір відчужити відповідачем майно, вони не підтверджується жодними доказом.

Суд зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такаж правова позиція міститься в частині 2 пункту 3 постанови, яким роз'яснено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду

На підставі вище вказаного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (стаття 43 ГПК України).

З огляду на викладене, забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача є безпідставним та необгунтованим, а твердження позивача на які останній покликається є надуманими.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти та майно відповідача.

Судові витрати за розгляд заяви про забезпечення похову залишити за позивачем.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 66, 67 та 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Західтехпромторг" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суддя Качур А.М.